Рівненський апеляційний суд
27 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 569/23389/25
Провадження № 33/4815/368/26
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2025 року о 07 год. 09 хв. в м. Рівне на вул. В. Чорновола, 174 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Captiva, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 1086 від 10.10.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що працівник поліції безпідставно стверджував про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, хоча жодна з передбачених Інструкцією №1452/73 ознак об'єктивно не спостерігалася, що підтверджується відеозаписом його адекватної поведінки та чіткої мови. Вказує, що огляд на стан сп'яніння було проведено з порушенням встановленої процедури, зокрема без участі двох свідків, що суперечить вимогам Інструкції та ставить під сумнів об'єктивність і допустимість отриманих доказів. Доводить, що суд першої інстанції не дослідив усі наявні докази у їх сукупності, зокрема проігнорував результати передрейсового медичного огляду, проведеного менш ніж через дві години після зупинки, який підтвердив повну відсутність алкоголю (0,00 ‰), а також не врахував фізіологічну неможливість різкого зниження показника з 0,44‰ до нуля за короткий проміжок часу.
Справа призначалася до розгляду на 19.02.2026 року, однак за клопотанням захисника Логвіс В.Ю. розгляд справи було відкладено. 27.02.2026 року захисник та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в апеляційний суд не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, тому враховуючи положення ст.268 КУпАП, оскільки явка осіб в даній категорії справ не визначена обов'язковою, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №478917, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний - 0, 44 ‰ (а.с.7), результатом тесту №990, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510, згідно якого ОСОБА_1 перебуває стані алкогольного сп'яніння - 0, 44 ‰ (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого результат огляду позитивний (а.с.8); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с.9), відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл Clip-0, час 08:40) та у медичному закладі (файл Сlip-1, час 10:15).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість результатів огляду у зв'язку з відсутністю двох свідків є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів, при цьому під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а лише у разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків. Тобто закон прямо визначає альтернативний характер цих процесуальних гарантій: участь свідків є обов'язковою виключно за відсутності технічної відеофіксації.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки та у медичному закладі проводився із безперервною відеофіксацією на нагрудні камери працівників поліції, а тому відсутність двох свідків не є порушенням вимог ч.2 ст.266 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив докази у їх сукупності та безпідставно проігнорував результати передрейсового медичного огляду, є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що документ про передрейсовий медичний огляд ОСОБА_1 був отриманий поза процедурою, визначеною ч.3, 4 ст.266 КУпАП. Вказаний огляд проведено не в закладі охорони здоров'я, включеному до затвердженого переліку установ, уповноважених здійснювати огляд на стан сп'яніння, а також у відсутності поліцейського, що прямо суперечить вимогам щодо порядку проведення такого огляду та оформлення його результатів. Апеляційний суд зазначає, що результати передрейсового огляду, отримані з порушенням визначеної процедури, не мають самостійного доказового значення для спростування результатів огляду, проведеного відповідно до вимог закону.
Таким чином, твердження про неповноту дослідження доказів місцевим судом не відповідають фактичним обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке, на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович