Житомирський апеляційний суд
Справа №273/882/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Номер провадження №33/4805/107/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Удода Павла Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді районного суду, ОСОБА_1 15 травня 2025 року о 12-40 год у м. Баранівка по вул. Костельна керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Удод П.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, захисник вказав на відсутність у працівників поліції законних підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та не повідомлення її причин водію. У зв'язку з цим вважає усі подальші дії поліцейських незаконними, а зібрані докази (відеозапис, протокол, направлення) недопустимими та неналежними. При цьому адвокат посилається на правову позицію Верховного суду у справі №686/11314/17.
ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Удоду П.М. була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися. Будучи належним чином повідомлені про місце і час судового засідання останні у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 331166 від 15 травня 2025 року; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; направленням до КНП Баранівська ЦРЛ на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 травня 2025 року; копії постанови серії ЕНА №4736809 від 15 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.а ПДР; відеозаписами з портативної нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля.
Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , встановили особу водія. У зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, працівники поліції запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, від чого останній категорично відмовився, вживання наркотичних речовин заперечив. Водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після оформлення процесуальних документів, ОСОБА_1 ознайомлено зі складеними щодо нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постановою за ч. 2 ст. 126 КУпАП та іншими адміністративними матеріалами, які він підписав без зауважень та заперечень. Від керування транспортним засобом поліцейські водія відсторонили, подальший рух за кермом заборонили.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Разом з тим, ОСОБА_1 оголосили про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння у вигляді почервоніння обличчя та вираженого тремтіння пальців рук. Від огляду у медичному закладі на визначення факту перебування у стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, отримав роз'яснення наслідків відмови. На думку апеляційного суду, водію надавалась можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані наркотичного сп'яніння, пройшовши запропонований огляд у найближчому закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку.
Відтак, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п. 2.5 ПДР України, що передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, хоча й наданий частинами, проте є послідовним і відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання захисника щодо незаконності зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.
Хоча долучений відеозапис не містить моменту роз'яснення водію причин зупинки, проте з матеріалів справи вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 знаходиться на іноземній реєстрації.
Так, предметом розгляду апеляційного суду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, з наданням суду відповідних доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №4736809 від 15 травня 2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.а ПДР, а саме: керування транспортним засобом на іноземній реєстрації не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії. Відомостей щодо оскарження чи скасування останньої матеріали справи не містять.
В даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Отже, доводи захисника про неправомірну зупинку поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та неповідомлення про причину зупинки суд оцінює критично, адже у поданій апеляційній скарзі захисник не обґрунтував, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, і як саме це впливає на встановлений факт перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, у апеляційній скарзі захисник обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на правову позицію Верховного суду у справі №686/11314/17.
Дослідивши вказаний аргумент, апеляційний суд доходить висновку, що вказана позиція не є релевантною до обставин цієї справи.
Так, справа № 686/11314/17 розглядалась Верховним Судом у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У справі, що переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського щодо його зупинки.
Апеляційний суд зауважує, що положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення, які регулюються КУпАП.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Удода Павла Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь