Справа № 761/6685/26
Провадження № 1-кс/761/5265/2026
26 лютого 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024110000000386 від 08.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024110000000386 від 08.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, про арешт майна, яке вилучено 23.02.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме, на: мобільні телефони марки - iPhone 7 Plus IMEI НОМЕР_1 з сім карткою Київстар в червоному чохлі та iPhone 13 Pro Max IMEI 1 НОМЕР_2 та IMEI 2 НОМЕР_3 з сім картками Водафон та Київстар в білому чохлі, які поміщені до спеціального пакету PSP 2137850; ноутбук марки «ACER» моделі «Z5WE1» S/N NXML4EV0014090B28133400 з зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету PSP 4242403, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (матір ОСОБА_5 ) та яким користується ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024110000000386 від 08.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочину, спрямованого на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила зайнятись злочинною діяльністю, пов'язаною з пошуком, вербуванням осіб жіночої статі серед мешканок України для надання інтим-послуг особам чоловічої статі на території інших держав, з використанням їх уразливого стану через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в наданні послуг сексуального характеру.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2025 року у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_5 , маючи умисел направлений на вербування осіб жіночої статі, з метою їх сексуальної експлуатації для отримання стабільного прибутку від такої діяльності, переслідуючи корисливі мотиви, створила групу у «Telegram», де шляхом матеріальної зацікавленості у мессенджерах «Telegram» та «WhatsApp», заохочувала осіб жіночої статі до роботи з високим заробітком за межами території України.
Приблизно у серпні 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи у скрутному матеріальному становищі шукала у мережі «Інтернет» джерела для заробітку, після чого натрапила на сайт з рекламним оголошенням у «Telegram».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_5 , маючи на меті вербування осіб з метою подальшої сексуальної експлуатації використовуючи створений нею обліковий запис в призначеному для обміну повідомленнями в мережі «Інтернет» мобільного додатку «WhatsApp», представившись особою на ім'я « ОСОБА_8 », повідомила ОСОБА_7 умови роботи, які полягають у наданні сексуальних послуг за межами території України.
ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вербування людини, з метою її сексуальної експлуатації, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаною, що ОСОБА_7 , перебуває в уразливому стані, який виник внаслідок збігу складних життєвих обставин, в період часу з 01.09.2025 по 04.12.2025, завербувала останню з метою її сексуальної експлуатації, та запропонувала їй роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши останній заробітну плату за надання сексуальних послуг у розмірі 50% від суми 250 доларів США, за межами території України, висунувши потерпілій умови, згідно яких вона повинна виїхати за межі території України до Туреччини за власні кошти, після чого перебуваючи в Туреччині заселитися у визначений ОСОБА_5 , готель, де вона буде надавати сексуальні послуги на виїзді або безпосередньо в готелі.
ОСОБА_7 , перебуваючи за місця мешкання, маючи на меті працевлаштування з метою отримання прибутку, будучи частково обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_5 ознайомилася з умовами здійснення сексуальної експлуатації за кордоном.
29.01.2026 Шевченківським районним судом міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення чорнових записів, блокнотів, робочих зошитів, а також інформації мобільних терміналів (телефонів), носії електронної інформації (флеш-карти, USB-носії, носії на жорстких магнітних дисках (HDD), носії на твердотільних дисках (SSD), на яких містяться відомості щодо вербування, переміщення до Турецької Республіки, з метою подальшої сексуальної експлуатації з використанням примусу, обману та уразливого стану потерпілих.
23.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: 2 (два) мобільних телефони марки та моделі: iPhone 7 Plus IMEI НОМЕР_1 з сім карткою Київстар в червоному чохлі та iPhone 13 Pro Max IMEI 1 НОМЕР_2 та IMEI 2 НОМЕР_3 з сім картками Водафон та Київстар в білому чохлі, які поміщені до спеціального пакету PSP 2137850 та ноутбук марки «ACER» моделі «Z5WE1» S/N NXML4EV0014090B28133400 з зарядним пристроєм, поміщено до спеціального пакету PSP 4242403. Вказані мобільні телефони належить ОСОБА_5 , а ноутбук належить її матері ОСОБА_6 , а користується ним ОСОБА_5 .
Крім цього, під час проведення зазначеного обшуку у мобільних телефонах виявлена переписка з різними контактами та акаунтами в «Telegram» з приводу працевлаштування дівчат закордоном (Італія, Турція та інші), з деталізацією доходів 50/50, графіком роботи з 13:00 год. до 03:00 год, та фотосесії дівчат у нижній білизні. У вилученому ноутбуку наявна в група в «Telegram» де присутня аналогічна переписка.
23.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
24.02.2026 постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, слідчий за погодженням з прокурором просить накласти на вищезазначене майно арешт.
В судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні СУ ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024110000000386 від 08.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
24.02.2026 постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 24.02.2026, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024110000000386 від 08.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 23.02.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме, на:
-мобільні телефони марки - iPhone 7 Plus IMEI НОМЕР_1 з сім карткою Київстар в червоному чохлі та iPhone 13 Pro Max IMEI 1 НОМЕР_2 та IMEI 2 НОМЕР_3 з сім картками Водафон та Київстар в білому чохлі, які поміщені до спеціального пакету PSP 2137850;
-ноутбук марки «ACER» моделі «Z5WE1» S/N NXML4EV0014090B28133400 з зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету PSP 4242403, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (матір ОСОБА_5 ) та яким користується ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1