Справа № 761/16708/23
Провадження № 2/761/718/2026
26 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
позивачки: ОСОБА_1 ,
представника позивачки: ОСОБА_2
представника третьої особи 3: ОСОБА_7.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Тетяна Леонідівна, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У травні 2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-6 т.1) до відповідача Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора (далі по тексту - третя особа 1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Т.Л. (далі по тексту - третя особа 2), в якому просила суд:
- визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 .
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022р., внаслідок військової агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05:30 год. 24 лютого 2022р., нотаріуси в м. Києві не працювали.
23 квітня 2022р. позивачка звернулась до третьої особи 2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бережної Т.Л., яка посвідчила справжність підпису позивачки на її заяві про прийняття спадщини після смерті чоловіка позивачки, і того ж дня позивачка відправила зазначену заяву поштовим зв'язком на адресу третьої особи 1 - Першої київської державної нотаріальної контори, а сама виїхала з м. Києва в Хмельницьку область.
В березні 2023р. після повернення до м. Києва, позивачка з'ясувала у третьої особи 1, що її заява про прийняття спадщини від 23 квітня 2022р. не була отримана третьою особою 1, і тому нею була подана друга заява про прийняття спадщини безпосередньо в Першій київській державній нотаріальній конторі.
Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори від 28 березня 2023р. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На думку позивачки, причина пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є поважною, оскільки позивачці не було відомо, що третя особа 1 не отримувала її заяву про прийняття спадщини, після смерті її чоловіка.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, і призначено справу в підготовче засідання; витребувано з Першої київської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи № 410/2023, відкриті після смерті ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду надійшли з Першої київської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи № 410/2023, відкриті після смерті ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 56-59 т. 1), в якому відповідач просив суд ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2023р. було залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3).
11 грудня 2023р. на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 (а.с. 83-86 т. 1), в яких третя особа проти позову заперечила.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024р. зупинено провадження по справі на підставі ч. 6 ст. 251, п. 5) ч.1 ст. 253 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024р. - скасовано.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просили суд позов задовольнити.
Представник третьої особи 3, проти позову заперечила, з підстав наведених у поясненнях.
Відповідач, треті особи 1, 2, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, треті особи 1, 2 клопотали перед судом про розгляд справи у відсутність їх представників.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача, третіх осіб 1, 2.
Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, представника третьої особи 3, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 20 листопада 2020р. Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
23 квітня 2022р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Т.Л. посвідчила справжність підпису позивачки на її заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 13 т. 1, а.с. 33 т.2).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що нею 23 квітня 2022р. було надіслано поштовим рекомендованим листом заяву про прийняття спадщини від 23 квітня 2022р. на адресу Першої київської державної нотаріальної контори, однак вказана заява не була отримана нотаріальної конторою, оскільки в квітні 2022р. зазначена контора не працювала.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як вбачається з довідки АТ «Укрпошта» (а.с. 15 зворот.) причиною повернення листа позивачки: «за заявою відправника/адресата».
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надані відомості, що дійсно заяву про прийняття спадщини від 23 квітня 2022р. було надіслано до Першої Київської державної нотаріальної контори рекомендованим листом 23 квітня 2022р., і що зазначений лист було повернуто, у зв'язку з тим, що третя особа 1 в квітні 2022р. не працювала. При цьому в судовому засіданні сторона позивача не могла пояснити суду, чому нею не було здійснено відстеження отримання листа третьою особою 1, за допомогою, відповідного інтернет-застосунку АТ «Укрпошта».
Судом встановлено, що 28 березня 2023р. позивачка подала до Першої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 39 т 1), в якій зазначила, що на день смерті її чоловіка залишилась спадщина, яка складається, з частини квартири АДРЕСА_1 , та всього майна, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, яке заповідала її чоловіку попередня дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (заповіт від 15 січня 2019р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною Т.Л., за реєстровим № 27 (а.с. 40 т 1).
Постановою державного нотаріуса Межинської Н.В. Першої київського державною нотаріальної контори від 28 березня 2023р. було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , так як заявницею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025р., по цивільній справі № 761/48324/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132658630) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Т.Л., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. про визнання заповіту недійсним - задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , посвідчений 15 січня 2019р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною Т.Л., реєстровий № 27.
Відновлено попередній заповіт ОСОБА_5 , складений нею на користь ОСОБА_3 , посвідчений 03 серпня 2017р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ротач І.І., реєстровий № 4411.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України за № 164 від 28 лютого 2022р .було установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023р. за № 469 були внесені зміни, шляхом виключення зазначеного вище пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України за № 164 від 28 лютого 2022р., і ці зміни набрали чинності 19 червня 2023р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ч. 1 ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017р. № 6-1320цс17.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015р. у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019р. у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020р. у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020р. у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема:
1) тривалу хворобу спадкоємців;
2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна;
3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021р. у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023р. у справі № 361/8259/18.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд критично оцінює твердження сторони позивача про те, що поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є неможливість подати заяву про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що не працювала Перша київська державна нотаріальна контора в квітні 2022р., враховуючи положення вищенаведеного пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України за № 164 від 28 лютого 2022р., а також відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених доводів сторони позивача.
При цьому, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, на підтвердження поважності причин неподання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, у строки визначені законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для сторони позивача на вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 1220-1222, 1265, 1269, 1270, 1272 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36), третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02901807, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 11), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережна Тетяна Леонідівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Івана Виговського, 4, гр. прим. 5, оф. 1), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 лютого 2026р.
Суддя: