печерський районний суд міста києва
757/57571/25-к
1-кс-13040/26
03 лютого 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у нерозгляді клопотання від 09.10.2025, поданого у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ГСУ ДБР, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 09.10.2025, поданого у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025.
В обґрунтування доводів скарги адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до ГСУ ДБР з клопотанням від 09.10.2025 про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025. Адвокат вказує, що на день звернення зі скаргою до слідчого судді, уповноваженою особою ГСУ ДБР вказане клопотання розглянуто, винесено постанову про повну відмову у задоволенні клопотання, тому просить слідчого суддю зобов'язати слідчого ГСУ ДБР розглянути вказане клопотання.
Крім того, заявник у скарзі просить скасувати постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_6 від 14.10.2025 про повну відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання від 09.10.2025 в рамках кримінального провадження № 62025000000000423 від 24.04.2025.
Крім того, заявник у скарзі просить визнати бездіяльність слідчого ГСУ ДБР, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 62025000000000423 від 24.04.2025, яка полягає у невиконанні вимог ч. 5 ст. 110 КПК України такою, що не відповідає вимогам ст. 220 КПК України.
У судове засідання особа, яка звернулася зі скаргою, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, відеоконференція не відбулася з незалежних від суду підстав.
У судове засідання слідчий ГСУ ДБР не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином. Разом з тим, старший слідчий в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення, в яких останній заперечував щодо задоволення скарги, зазначивши, що вищезазначене клопотання розглянуто та ним винесено постанову від 14.10.2025 про повну відмову у задоволенні клопотання, тому відсутня бездіяльність, яка була предметом оскарження.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в статті 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Згідно з частиною першою статті 220 КПК України клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що ГСУ ДБР здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025000000000423 від 24.04.2025.
09.10.2025 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 направив до ГСУ ДБР клопотання від 09.10.2025 про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025.
Відповідно до письмових заперечень слідчого та доданих до матеріалів скарги документів, 14.10.2025 старший слідчий в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_6 виніс постанову у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025, якою розглянуто клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62025000000000423 від 24.04.2025.
Вказану постанову від 14.10.2025 листом від 16.10.2025 № 36499-25/10-2-01-02-15064/25 направлено на адресу адвоката ОСОБА_5 .
Частиною другою статті 220 КПК України передбачено, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Ураховуючи ті обставини, що під час судового розгляду встановлено, що клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 розглянуто та за результатами розгляду винесено постанову, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки бездіяльність, яка була предметом оскарження, відсутня.
Крім того, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги в частині визнання бездіяльності такою, що не відповідає вимогам ст. 220 КПК України, з огляду на те, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено визнання бездіяльності такою, що не відповідає вимогам ст. 220 КПК України, оскільки, згідно зі статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити чи вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Щодо вимог скарги, у яких заявник просить скасувати постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_6 від 14.10.2025 про повну відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання від 09.10.2025 в рамках кримінального провадження № 62025000000000423 від 24.04.2025, то слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Разом з цим, вимоги скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , зокрема, направлені на скасування рішення слідчого, яке не входять до переліку оскарження рішень, прямо передбаченою спеціальною нормою кримінального процесуального закону.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 370/2316/18 (провадження № 51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, задля чіткого та імперативного визначення процедур та запобігання свавільного використання владними органами своїх повноважень та забезпечення умов справедливого судочинства.
Оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Зокрема предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; про закриття кримінального провадження; про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; про відмову у визнанні потерпілим; про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування; відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, а також повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру та рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки. Даний перелік, визначений КПК України, є вичерпним.
Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
З аналізу вказаної норми кримінального процесуального законодавства вбачається, що оскарженню підлягає постанова про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, проте зі змісту постанови слідчого від 14.10.2025 та матеріалів скарги вбачається, що особа, яка подала скаргу, звернувся до органу досудового розслідування з клопотанням про повернення майна, у задоволенні якого слідчим було відмовлено, а відтак, постанова за наслідками розгляду такого клопотання не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями глави 26 цього Кодексу.
Зазначені обставини кореспондуються також із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26.03.2019 у справі № 807/1456/17, які слідчий суддя бере до уваги в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно з якою наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
За обставин, які встановлені в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись статтями 1-35, 107, 220, 303, 306, 307, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1