Справа №348/3253/25
Провадження № 1-кс/348/147/26
27 лютого 2026 року слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження №12025096200000145,
інші учасники: представник заявника, ОСОБА_4 ,
дізнавач, ОСОБА_5 ,
встановила:
25.02.2026 сторона заявника звернулася зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження №12025096200000145, а саме: просять скасувати постанову від 29.01.2026 про закриття кримінального провадження №12025096200000145, оскільки у ході досудового розслідування неповно досліджено всі обставини завдання заявнику тілесних ушкоджень, внаслідок чого дізнавач прийшов до неправильного висновку щодо відсутності складу кримінального правопорушення.
Заявниця зазначила, що удари дійсно їй ніхто не спричиняв, однак умисне штовхання в її сторону бетонного парапету вона розцінює, як умисне завдання тілесних ушкоджень. Крім цього зазначила, що у цей момент біля неї знаходився 3-річний син, на якого цей парапет ледь не впав.
Представник заявника зазначив, що заявнику були завдані легкі тілесні ушкодження, внаслідок умисних дій ОСОБА_6 , а тому винесена постанова про закриття кримінального провадження є незаконною і підлягає скасуванню. У кримінальному провадженні слід забезпечити проведення ефективного розслідування. У представника викликає подив, те що орган досудового розслідування за наявності відеозаписів конфлікту не може вкотре належно оцінити докази і ухвалити справедливе процесуальне рішення.
Дізнавач пояснила, що відповідно до доказів, які наявні у матеріалах кримінальмного провадження, жодних умисних ударів ОСОБА_7 не завдавав заявнику, а тому у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Що стосується кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_6 без прив'язки до певної кримінально-правової кваліфікації, зазначила, що вважає такі дії правомірними. Чому у постанові про закриття кримінального провадження не вказано доводів на підтвердження правомірності дій ОСОБА_6 і відсутності у його діях складів суміжних криміналних правопорушень, пояснити не змогла.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшла таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Рішення, які можуть бути прийняті слідчим суддею за результатами розгляду скарги в залежності від предмету оскарження чітко визначені у ч.2 ст.307 КПК України, зокрема: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Слідчим суддею встановлено, що постановою дізнавача від 29.01.2026 було закрито кримінальне провадження №12025096200000145у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки дізнавач дійшов висновку, що ОСОБА_8 не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень заявнику.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення /час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В судовому засіданні встановлено, що дізнання у кримінальному провадженні №12025096200000145, проводили за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. При цьому, дізнавач зазначає у оскаржуваній постанові, що відсутність обставин, які вказують на безпосереднє завдання ударів виключає умисел на заподіяння тілесних ушкоджень.
Слід також зазначити, що досудове розслідування здійснювалося виключно у межах попередньої кваліфікації, у постанові про закриття кримінального провадження не надано оцінки дій на предмет наявності у таких діях складу іншого кримінально-протиправного посягання, хоча визначення кваліфікації дій є виключною компетенцією дізнавача.
За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що в даному випадку висновок про наявність підстав для закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав, здійснений дізнавачем без всебічного, повного і неупереджено дослідження обставин кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним слідчий суддя доходить висновку, що скаргу слід задовольнити а оскаржувану постанову скасувати.
Керуючись ст. 306, 307 КПК України, слідчий суддя,
постановила:
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову про закриття кримінального провадження №12025096200000145,винесену 29.01.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1