Справа № 296/5467/22
1-в/296/29/26
Іменем України
26 лютого 2026 рокум .Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
представника уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в режимі відеоконференції подання начальника Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області про звернення до Міністерства юстиції України з запитом про визнання та виконання на території Німеччини вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 20.06.2024 року, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.12.2025 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановив:
Начальник Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області ОСОБА_6 подала до суду клопотання про звернення до Міністерства юстиції України з запитом про визнання та виконання на території Німеччини вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 20.06.2024 року, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.12.2025 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній проживає на території вказаної держави. При цьому, в поданні зазначено, що засуджений ОСОБА_4 02.11.2024 року перетнув Державний кордон України та проживає у Німеччині і наміру повертатися в Україну не має, на зв'язок з органом пробації виходить через засоби електронного зв'язку, за допомогою технічних засобів телекомунікацій надав матеріали про відстрочку від військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон з поміткою перетину Державного кордону України, а також копію посвідки на проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Подання мотивує тим, що в Україні відсутнє правове регулювання реалізації можливості періодичної реєстрації засуджених осіб за допомогою застосунку «Е-пробація», що і є підставою для звернення до суду з зазначеним поданням.
Представник уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_6 у судовому засіданні подання підтримала, просила його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення подання органу пробації.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення подання, зазначивши, що воно фактично є передчасним, крім того, незрозуміло, що могло б перешкоджати виконувати вирок суду в дистанційному режимі, враховуючи наявний зв'язок між засудженим та органом пробації за допомогою мобільного зв'язку та відповідних месенджерів. Окрім того, до подання не долучено засвідчених належним чином документів, що є в особовій справі засудженого, з перекладом на німецьку мову.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20.06.2024 року, який ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.12.2025 року був залишений без змін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджений за ст. 114-2 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України суд зобов'язав засудженого ОСОБА_4 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вирок набрав законної сили 02.12.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 КВК України нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.
Згідно з ч. 1 ст. 164 КВК України уповноважений орган з питань пробації: веде облік засуджених протягом іспитового строку; роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язків, покладених на них судом; здійснює нагляд за засудженими; вживає заходів з припинення порушень судових рішень; організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».
22.09.1995 року Законом від 22.09.1995 року №336/95/ВР Україна приєдналася до Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками.
Стаття 1 Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками (далі Конвенція) вказує, що договірні сторони зобов'язуються надавати одна одній, за обставин, визначених нижче, взаємну допомогу, необхідну для соціальної реабілітації правопорушників, які зазначені у статті 2. Ця допомога полягає у нагляді за правопорушниками з метою сприяння їхньому виправленню і їхній соціальній реадаптації та нагляду за їхньою поведінкою для того, щоб у разі необхідності, або постановити їм вирок, або звернути вже постановлений вирок до виконання. Договірні сторони, за обставин, визначених нижче, і відповідно до наступних положень, виконують таку постанову про затримання або інше покарання, що передбачає позбавлення волі, яке могло бути винесене правопорушнику і виконання якого було відстрочено.
Відповідно до ст. 2 Конвенції, термін «правопорушник» означає будь-яку особу, яка на території однієї з договірних сторін: а) була визнана судом винною із встановленням випробного строку без постанови вироку; b) отримала відстрочений виконанням вирок, який передбачає позбавлення волі, або вирок, виконання якого було призупинене, повністю або частково, під час постанови вироку або після цього.
Згідно зі ст. 5 Конвенції держава, яка постановила вирок, може звертатися до держави, на території якої правопорушник має постійне мешкання, з клопотанням: а) здійснювати лише нагляд відповідно до частини II; b) здійснювати нагляд і, у разі необхідності, звернути вирок до виконання відповідно до частин II і III; с) взяти на себе всю відповідальність за виконання вироку відповідно до положень частини IV.
Відповідно до ст. 6 Конвенції за клопотанням держави, яка постановила вирок, нагляд, звернення вироку до виконання або його виконання в повній мірі, як визначено в попередній статті, здійснюються державою, на території якої правопорушник має постійне мешкання.
Згідно зі ст. 27 Конвенції клопотання надсилаються міністерством юстиції запитуючої держави міністерству юстиції запитуваної держави. Відповідь надсилається по тих же каналах.
Відповідно до Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.08.2019 р. за № 956/33927, визнання та виконання вироків судів України на території іноземних держав регулюється положеннями глави Х, якою визначено, зокрема, наступне:
Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави складає суд України, який виніс вирок, згідно з вимогами законів та міжнародного договору України.
Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучені до нього документи складають у письмовій формі, засвідчують підписом судді та гербовою печаткою суду України.
До запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучених до нього документів додають засвідчений у встановленому порядку переклад мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.
Запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України має відповідати вимогам законодавства та/або міжнародного договору України, що застосовується в конкретному випадку, та має містити: 1) назву суду України, який звертається із запитом про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України, та компетентного органу запитуваної сторони; 2) посилання на відповідний міжнародний договір України, що діє у відносинах між Україною та запитуваною стороною й передбачає можливість визнання та виконання вироків однієї договірної сторони на території іншої, або на принцип доброї волі; 3) інформацію про вирок суду України, визнання та виконання якого запитується (інформацію про дату та суд України, який виніс вирок, про будь-які судові рішення, які стосуються зазначеного вироку, а також про набрання вироком законної сили); 4) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту; 5) стислий опис кримінального правопорушення, за вчинення якого особу було засуджено вироком суду України, та його правову кваліфікацію; 6) інформацію про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави за вироком суду України; 7) відомості щодо обставин, за яких вирок суду України не може бути виконано на території України, та щодо перебування особи в розшуку (дата оголошення та припинення); 8) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України та/або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
До запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України додаються такі засвідчені належним чином документи з перекладом: 1) засвідчена копія вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили; 2) засвідчені копії інших рішень судів України, що стосуються вироку, визнання та виконання якого на території іноземної держави запитується, разом з інформацією про набрання законної сили; 3) текст статей Кримінального кодексу України, на підставі яких особу було засуджено; 4) інформація про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави; 5) копії документів з інформацією щодо громадянства, місця проживання/перебування чи місцезнаходження майна засудженої особи на території іноземної держави; 6) інформація щодо перебування особи в розшуку та щодо спливу строків давності виконання обвинувального вироку суду України на території України; 7) будь-які інші відомості, які сприятимуть виконанню запиту в іноземній державі.
У той же час, матеріали подання не містять засвідчених належним чином документів з перекладом на німецьку мову, а саме: засвідченої копії вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили; засвідченої копії інших рішень судів України, що стосуються вироку, визнання та виконання якого на території іноземної держави запитується, разом з інформацією про набрання законної сили; копії документів з інформацією щодо громадянства, місця проживання/перебування чи місцезнаходження майна засудженої особи на території іноземної держави; інформації щодо перебування особи в розшуку та щодо спливу строків давності виконання обвинувального вироку суду України на території України.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось учасниками процесу, що на засудженого не було покладено обов'язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, при цьому не спростовано, що ОСОБА_4 постійно виходить на зв'язок за допомогою технічних засобів, в його діях не вбачається умислу уникнути проходження випробування, а зазначені у поданні факти неявки для реєстрації до органу пробації не є свідченням відсутності поважних причин.
Із системного аналізу вищезазначених норм законодавства та на підставі недостатніх доказів про неможливість виконання вироку з застосуванням електронних засобів зв'язку, а також відсутність звернень органу пробації до суду з іншими поданнями в межах наданих повноважень, спрямованими на ефективне виконання вироку суду, суд вважає недоцільним ініціювання процедури міжнародного співробітництва щодо виконання вироку суду України на території іноземної держави.
Водночас, відповідно до ч.1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що тривалість іспитового строку ОСОБА_4 закінчується 20.06.2026 р..
За таких обставин суд вважає, що клопотання органу пробації задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 372 КПК України, ст.ст. 75, 76, 78 КК України, суд, -
постановив:
У задоволенні подання начальника Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області про вирішення питання щодо виконання вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 20.06.2024 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території іноземної держави відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1