Справа № 194/716/25
Номер провадження № 2/194/355/26
26 лютого 2026 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Москаленко М.С. звернулася з позовною заявою до Тернівського міського суду Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74831622 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. У подальшому до договору факторингу №14/06/21 укладались додаткові угоди, якими, у тому числі, продовжувався строк дії договору факторингу. Відповідно до реєстру боржників №11 від 27.10.2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19080,42 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 12000,00 грн., заборгованість за відсотками - 7080,42 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Також, 22.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №24998-02/2022 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 08.12.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №08122022, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №08122022 від 08.12.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9471,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за відсотками - 6471,00 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Крім того, 22.02.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №315075, який був підписаний електронним підписом позичальника та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 29.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №29022024, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору. Відповідно до реєстру боржників №1 від 29.02.2024 року до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9475,10 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 4100,00 грн., заборгованість за відсотками - 5375,10 грн. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 38026, 52 грн. та понесені судові витрати.
Представник відповідача Зачепіло З.Я. надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачу за вищезазначеними кредитними договорами. Також вважає, що право вимоги за кредитним договором №74831622 від 16.02.2022 року є недоведеним, оскільки правовідносини між первісним кредитором та відповідачем виникли 16.02.2022 року, тобто пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року. Зазначає, що розрахунки заборгованості по кредитним договорам складені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості. Звертає увагу, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, тому на неї поширюються норми ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому нараховані відсотки є неправомірними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 надала суду відповідь на відзив в якому зазначає, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Також зазначає, що кредитні договори з відповідачем були укладені на початку 2022 року, відповідно і відсотки нараховувались первісними кредиторами у 2022 році, свідоцтво про шлюб видано у 2023 році, при укладанні кредитних договорів та нарахуванні відсотків на відповідача ніяк не міг поширюватися Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому вважає посилання відповідача на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпідставним, оскільки позивачем не пред'явлено вимоги до суду про стягнення будь-якої пені, будь-яких штрафів за невиконання умов кредитного договору.
Представник відповідача ОСОБА_3 надала суду заперечення, в якому зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України під час дії особливого періоду та має статус учасника бойових дій, тому відповідач не може бути зобов'язана до сплати процентів, пені або інших нарахувань за користування кредитом, а відповідальність може наставати лише в частині повернення основної суми боргу. Також зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось поза межами строку дії кредитних договорів.
Представник позивача ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій знов зазначає, що кредитні договори з відповідачем були укладені на початку 2022 року, відповідно і відсотки нараховувались первісними кредиторами у 2022 році, свідоцтво про шлюб видано у 2023 році, при укладанні кредитних договорів та нарахуванні відсотків на відповідача ніяк не міг поширюватися Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому вважає посилання відповідача на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпідставним, оскільки позивачем не пред'явлено вимоги до суду про стягнення будь-якої пені, будь-яких штрафів за невиконання умов кредитного договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві, відповіді на відзив просить розглядати справу без її участі.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, прте представник відповідача надала суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі сторони відповідача.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, суд приходить до наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 16.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74831622 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 12000,00 грн. строком на 30 днів до 18.03.2022 року, за користування позикою клієнт сплачує проценти у розмірі - 1,99% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906,08%, проценти за понадстрокове користування позикою - 2,7% за день, пеня - 2,7% в день. Позика надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Також, 16.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було підписано в електронному вигляді додаток №1 до договору позики таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 06.02.2026 року, 16.02.2022 року було здійснено зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів на суму 12000,00 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Також, до договору факторингу укладались: додаткова угода №2 від 28.07.2021 року, додаткова угода №12 від 27.10.2023 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №11 від 27.10.2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19080,42 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 12000,00 грн., заборгованість за відсотками - 7080,42 грн.
Згідно платіжної інструкції №20397 від 31.10.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» грошові кошти за відступлення права вимоги за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року.
З розрахунку заборгованості за договором позики №74831622 від 16.02.2022 року, вбачається, що заборгованість за договором позики станом на 27.10.2023 року складає 19080,42 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 12000,00 грн., заборгованість за відсотками - 7080,42 грн.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Також, 22.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №24998-02/2022 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «ФК «Інвеструм» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 30 днів до 23.03.2022 року, за користування кредитом клієнт сплачує 547,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,5% на добу. Кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачена можливість пролонгації строку дії договору, що не є односторонньою зміною умов договору, у разі прострочення або пролонгації договору, проценти підлягають перерахуванню за процентною ставкою - 3,2% на добу.
Крім того, 22.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було підписано в електронному вигляді графік платежів та паспорт споживчого кредиту.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 06.02.2026 року, 22.02.2022 року було здійснено зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів на суму 3000,00 грн.
08.12.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №08122022, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №08122022 від 08.12.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9471,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за відсотками - 6471,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №19121 від 13.12.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «ФК «Інвеструм» грошові кошти за відступлення права вимоги за договором факторингу №08122022 від 08.12.2022 року.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №24998-02/2022 від 22.02.2022 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інвеструм» за кредитним договором за період з 22.02.2022 року по 08.12.2022 року складає 9471,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованість за відсотками - 6471,00 грн.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 22.02.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №315075, який був підписаний електронним підписом позичальника та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов зазначеного договору ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строком на 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 24079,41%, проценти. Кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Пунктом 4.3.1 Договору передбачена авто пролонгація строку дії договору до 90 днів.
Також, 22.02.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було підписано в електронному вигляді додаток №1 до кредитного договору таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, а також паспорт споживчого кредиту.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 06.02.2026 року, 22.02.2022 року було здійснено зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів на суму 4100,00 грн.
29.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір факторингу №29022024, у відповідності до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить первісному кредитору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 від 29.02.2024 року до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9475,10 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 4100,00 грн., заборгованість за відсотками - 5375,10 грн.
Згідно платіжної інструкції №20927 від 05.03.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» грошові кошти за відступлення права вимоги за договором факторингу №29022024 від 29.02.2024 року.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №315075 від 22.02.2022 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором за період з 22.02.2022 року по 22.06.2022 року складає 9475,10 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 4100,00 грн., заборгованість за відсотками - 5375,10 грн.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 07.01.2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 07.01.2023 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 11.09.2015 року.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з договорів, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копії кредитних договорів та розрахунки заборгованості за кредитними договорами.
При цьому, у вищезазначених договорах зазначено та погоджено сторонами, що нарахування процентів за договором здійснюється за користування кредитом. Тобто, проценти визначені за користування кредитом, а не як міра відповідальності за невиконання кредитного договору відповідачем.
Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України .
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)
Вище зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 викладена правова позиція стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування відсотків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора.
Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Суд звертає увагу, що правовідносини між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , за договором позики №74831622 від 16.02.2022 року виникли саме 16.02.2022 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, на який посилається позивач. Однак Верховний Суд у своїй постанові від 07.01.2026 року по справі №727/2790/25 висловлює з цього приводу свою правову позицію, в якій зазначає наступне.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Верховний Суд зауважує, що:
допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.
Щодо твердження представника відповідача, про відсутність в матералах справи доказів перерахування коштів відповідачу за кредитними договорами, суд звертає увагу, що листом АТ КБ "Приватбанк" від 06.02.2026 року та випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , підтверджується факт зарахування коштів відповідачу за вищезазначеними кредитними договорами.
Щодо твердження представника відповідача, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось поза межами строку дії кредитних договорів, то суд зазначає, що згідно наданих позивачем копій кредитних договорів та розрахунків заборгованості по ним, нарахування процентів здійснювалось відповідно до умов, визначених вищезазначеними договорами та у межах строку дії договорів. Також, суд звертає увагу, що стороною відповідача не надано суду контррозрахунків за кредитними договорами, тому вищезазначене твердження представника відповідача є безпідставним та неогрунтованим.
Суд не бере до уваги твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, тому нараховані відсотки є неправомірними, оскільки відсотки за кредитними договорами нараховувались первісними кредиторами у 2022 році, а свідоцтво про шлюб відповідача видано у 2023 році, тому суд вважає посилання відповідача на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпідставним.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , а саме стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість у загальному розмірі 38026,52 грн. (за договором позики №74831622 від 16.02.2022 року в розмірі 19080,20 грн., з яких: 12000 грн. - за основною сумою боргу, 7080,42 грн. - за відсотками; за кредитним договором №24998-02/2022 від 22.02.2022 року в розмірі 9471,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - за основною сумою боргу, 6471,00 грн. - за відсотками; за кредитним договором №315075 від 22.02.2022 року в розмірі 9475,10 грн., з яких: - 4100,00 грн. за основною сумою боргу, 5375,10 грн. - по процентам).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 634, 638, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАС Комбанк», юридична адреса: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість у загальному розмірі 38026,52 грн. (за договором позики №74831622 від 16.02.2022 року в розмірі 19080,20 грн., з яких: 12000 грн. - за основною сумою боргу, 7080,42 грн. - за відсотками; за кредитним договором №24998-02/2022 від 22.02.2022 року в розмірі 9471,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - за основною сумою боргу, 6471,00 грн. - за відсотками; за кредитним договором №315075 від 22.02.2022 року в розмірі 9475,10 грн., з яких: - 4100,00 грн. за основною сумою боргу, 5375,10 грн. - по процентам).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАС Комбанк», юридична адреса: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін