Справа № 187/355/26
4-с/0187/2/26
про відмову у відкритті провадження
27 лютого 2026 року селище Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни щодо передачі виконавчого провадження,-
27.02.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на дії виконавця щодо передачі виконавчого провадження.
Скаржниця просить суд:
-Визнати незаконною та скасувати постанову виконавця Сидорук Лесі Вікторівни про передачу виконавчого провадження №66797636 до іншого органу/виконавця.
-Зобов'язати виконавця вжити заходів щодо повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку зі спливом строків.
З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.
Суд, перевіривши скаргу на дотримання вимог ЦПК України, встановив таке.
Скаржник зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни перебуває виконавче провадження №66797636 з виконання виконавчого листа № 61526, виданого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» заборгованості в розмірі 30 720,00 грн. 23.02.2026 виконавцем було винесено постанову про передачу виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича. Про вказану постанову їй стало відомо 26.02.2026 з листа на електронну пошту. Скаржниця вважає дії виконавця незаконними, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три роки. Виконавчий лист було видано 11.06.2021, отже строк сплив 11.06.2024.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24). Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 447, ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи з розгляду скарг на дії або бездіяльність приватного виконавця, пов'язані із виконанням саме судових рішень, ухвалених відповідним місцевим загальним судом.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. У зв'язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі № 346/79/17 зазначила, що за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
З наведених норм встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, нормами ЦПК України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства.
Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного/приватного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність приватного виконавця, вчинену останньою в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса, для скаржника встановлений інший порядок захисту порушеного права шляхом звернення до адміністративного суду, тому суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі.
Керуючись ст. 186, 258, 260, 261, 353, 354, 447, 447-1 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни щодо передачі виконавчого провадження.
Роз'яснити скаржнику його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, може подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.О. Говоруха