Справа № 183/1528/26
№ 1-кп/183/221/26
27 лютого 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,розглянув обвинувальний акт у кримінальному № 12026047350000027відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чимкент, Республіка Казахстан,громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, у якого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимий:
- 24.02.2025 року Самарівським міськрайонним судомДніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців, вирок набрав законної сили 27.03.2025 року,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026047350000027 ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В тексті обвинувального акту викладено клопотання прокурора про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , беззаперечно визнає свою винуватість, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним кримінального проступку. Обвинувачений в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_5 ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 ,не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Так, за результатами спрощеного провадження встановлено, що матрос ОСОБА_3 ,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді телефоніста-лінійного наглядача відділення зв'язку 2 роти морської піхоти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. 7, 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби,психотропні речовини і прекурсори», вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», діючи з прямим умислом, без мети збуту, у вересні 2025року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено)проходив повз лісосмугу, розташовану поблизу вул. Польова, с. Губиниха,Самарівський район, Дніпропетровська область, де побачив дикоростучий кущ коноплі, з якого зірвав верхівки листя, які містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, канабіс, масою 12,8489 г, які розфасував у два паперові згортки для подальшого власного вживання, з якими надалі, 10 лютого 2026 року,помістивши до кишені одягнутих на ньому штанів, вирушив за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином, дії солдата ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Кримінальним проступком матеріальна шкода не заподіяна.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, при обставинах, встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України - рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що останній вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення,на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби зарекомендував себе з позитивного боку, як старанний та в професійному відношенні підготовлений військовослужбовець.
Разом з тим, судом враховується те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, однак, враховуючи його поведінку, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України суспільними правилами поведінки, а також те, що він раніше судимий, перебуваючи на іспитовому строку, на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення, що дає суду підстави для призначення останньому покарання у виді обмеження волі, однак на рівні мінімальної межі санкції статті та відсутності підстав для застосування ст. 69, 75 КК України, а також інших більш м'яких покарань, передбачених ч.1 ст.309 КК України.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням п. б) ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від24.02.2025 року.
Вказаний підхід до призначення реального покарання висловнений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 липня 2025 року по справі № 462/7107/24, в якій зазначено, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням на підставі ст. 75 КК, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання, призначеного новим вироком. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 липня 2025 року по справі № 462/7107/24.
Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Наведений підхід відображено у постановах від 07 травня 2025 року у справі № 522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 30 вересня 2021 року № 641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі № 266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року № 127/4760/18.
Отже, саме таке покарання на переконання суду, буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
У зв'язку з зазначеним, суд не вбачає необхідності призначення обвинуваченому покарання в межах найбільшої санкції ч. 1 ст. 309 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Запобіжний захід забезпечення кримінального провадження не обирався.
Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, вартість якої підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 рік.
На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 року, до покарання, призначеного за цим вироком, і остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід забезпечення кримінального провадження не обирався.
Початок строку покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- канабіс, вилучений в ході огляду місця події у ОСОБА_3 , масою в перерахунку на висушену речовину 6,0621 г., 6,7868 г. у сейф пакеті 5672964, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою вул. Гетьманська, 7Б, м. Самар, Дніпропетровської області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № СЕ-19/104-26/5053-НЗПРАП від 13.02.2026 року в сумі 2674 гривень 20 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1