24 лютого 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/11375/25
номер провадження: 22-ц/824/3672/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у складі судді Букіної О.М., у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101724737085190 щодо надання йому кредиту в розмірі 100 000 грн 00 коп. строком на 12 місяців, тобто до 26 серпня 2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % щорічно. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту.
Указував, що відповідно до п.11 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов?язань з погашення заборгованості, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Відповідач підтвердив кредитний договір за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Також зазначає, що всі умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка». На суму фактично використаного кредитного ліміту банк нараховує відсотки.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Позивач вказував, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у нього утворилася заборгованість, яка станом на 26 квітня 2025 становить 146 023 грн 25 коп., з яких: 100 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39 024 грн 79 коп. - загальний залишок заборгованості по відсоткам; 6 998 грн 46 коп. - загальний залишок заборгованості за пеню.
З урахуванням наведеного, АТ «А-Банк» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101724737085190 від 27 серпня 2024 року у розмірі 146 023 грн 25 коп., з яких: 100 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39 024 грн 79 коп. - загальний залишок заборгованості по відсоткам; 6 998 грн 46 коп. - загальний залишок заборгованості за пеню.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором АВН0СТ155101724737085190 від 27 серпня 2024 року у розмірі 139 024 грн 79 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, представник АТ «А-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення заочного рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101724737085190 було укладено 27 серпня 2024 рок, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», до відповідача не застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Зазначає, що при ухваленні рішення судом не було враховано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», що призвело до порушення норм матеріального права.
Наголошує, що за такого правового регулювання суд повинен був застосувати не пункт 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а норми чинного Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 10 лютого 2026 року на 10 год 45 хв. завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили.
Так, АТ «А-Банк» і його представник - адвокат Омельченко Є.В. 22 грудня 2026 року отримали судові повістку про виклик до суду (призначеного на 10 лютого 2026 року) шляхом доставлення повісток до їх «Електронних кабінетів», що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.c.86-87).
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом за наявною в матеріалах справи адресою його проживання: АДРЕСА_1 , однак судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.88-91).
Згідно з положеннями пунктів 2, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.
Крім того, в апеляційній скарзі представник АТ «А-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. заявив клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором АВН0СТ155101724737085190 від 27 серпня 2024 року у розмірі 139 024 грн 79 коп. (100 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39 024 грн 79 коп. - загальний залишок заборгованості по відсоткам) не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність ухваленого в цій частині заочного рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що в оскаржуваній частині заочне рішення суду першої інстанції ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-Банк», уклав з банком кредитний договір АВН0СТ155101724737085190 щодо надання йому кредиту в розмірі 100 000 грн 00 коп. строком на 12 місяців, тобто до 26 серпня 2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % щорічно. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту.
Відповідно до п.11 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка». На суму фактично використаного кредитного ліміту банк нараховує відсотки.
Судом першої інстанції встановлено, що АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору.
Однак ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № АВН0СТ155101724737085190 від 27 серпня 2024 року, у нього утворилася заборгованість, яка станом на 26 квітня 2025 року становить 146 023 грн 25 коп., з яких: 100 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39 024 грн 79 коп. - загальний залишок заборгованості по відсоткам; 6 998 грн 46 коп. - загальний залишок заборгованості за пеню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» в частині стягнення пені у розмірі 6 998 грн 46 коп., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань. Оскільки нарахування пені за кредитом у сумі 6 998 грн 46 коп. здійснено позивачем у період дії воєнного стану, такі вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Із наданого АТ «А-Банк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № АВН0СТ155101724737085190 від 27 серпня 2024 року слідує, що пеня за кредитом у сумі 6 998 грн 46 коп. нараховувались у період з вересня 2024 року по квітень 2025 року (а.с.19).
Тобто пеня за кредитним договором нарахована у період дії режиму воєнного стану, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «А-Банк» відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що кредитний договір № АВН0СТ155101724737085190 укладено між сторонами 27 серпня 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності цим Законом, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині з таких підстав.
Так, відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
При цьому, відповідно до ст.2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст.3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі договір про кредитний договір № АВН0СТ155101724737085190 між сторонами укладено 27 серпня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України, а тому у даному випадку правильно застосовувати саме п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає заочне рішення суду в оскаржуваній частині законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив його з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: