Справа № 378/1141/25 Головуючий у суді І інстанції Марущак Н.М.
Провадження № 22-ц/824/7074/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 січня 2026 року безпосередньо до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга АТ «Таскомбанк» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року клопотання АТ «Таскомбанк» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також доказів надсилання/надання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідачу.
Суд апеляційної інстанції визнав неповажними зазначені представником позивача - Рудницьким Ю.І. причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, що повний текст оскаржуваного рішення не був відображений у підсистемі «Електронний суд» через технічну помилку синхронізації інтерфейсу, сповіщень про надходження документа не було, а про факт винесення рішення йому стало відомо лише під час ручного моніторингу справи у ЄДРСР 12 січня 2026 року.
10 лютого 2026 року до апеляційного суду надійшла заява представника АТ «Таскомбанк» - Рудницького Ю.І. про усунення недоліків апеляційної скарги разом із доказами надсилання апеляційної скарги на поштову адресу відповідача.
13 лютого 2026 року до апеляційного суду надійшла заява представника АТ «Таскомбанк» - Рудницького Ю.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій останній просить суд врахувати об'єктивні обставини, які унеможливили своєчасне подання скарги, а саме системний збій у роботі підсистеми «Електронний суд» на рівні візуалізації повідомлень для користувача. На підтвердження цього надає суду знімок екрана з його електронного кабінету від 13 лютого 2026 року, на якому при пошуку за номером справи 378/1141/25 у розділі «Повідомлення» система видає результат: «Нічого не знайдено».
Представник позивача зазначив, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки своєчасне ознайомлення з рішенням було ускладнене через технічні збої в роботі підсистеми ЄСІТС. З огляду на значний обсяг судових справ банку, щоденний ручний моніторинг реєстрів та електронних кабінетів без належних системних сповіщень є об'єктивно неможливим та створює надмірний процесуальний тягар.
Дослідивши матеріали цивільної справи та обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Колегія суддів відзначає, що розумні строки в цивільному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема в разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св23).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із вимогами частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).
Як було встановлено апеляційним судом, 03 листопада 2025 року Ставищенський районний суд Київської області ухвалив у справі рішення, копія якого 04 листопада 2025 року в електронній формі була доставлена до електронних кабінетів ТОВ «Таскомбанк» та його представника - Рудницького Ю.І., що підтверджується карткою руху документу про доставку судового рішення у їх кабінети.
Тобто з цієї дати сторона позивача була обізнана про ухвалене у справі рішення та у разі наявності наміру щодо його апеляційного оскарження, мала подати апеляційну скаргу у передбачений процесуальним законом строк, але пропустила цей строк, звернувшись безпосередньо до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 14 січня 2025 року.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник позивача зазначив, що своєчасне ознайомлення з повним текстом судового рішення було унеможливлене через технічні збої в роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», зокрема проблеми з відображенням та відкриттям електронних документів. Крім того, з огляду на значну кількість судових проваджень, у яких бере участь банк, здійснення щоденного ручного моніторингу ЄДРСР або постійної перевірки всіх електронних кабінетів без належного функціонування системи сповіщень (push-повідомлень) у сервісі «Електронний суд» є фактично неможливим та створює для сторони надмірне процесуальне навантаження.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-512/2005).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 2-о-6/11).
При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Станом на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження товариством не надано належних і допустимих доказів на підтвердження некоректної роботи підсистеми «Електронний суд». Також відсутні докази звернення до служби технічної підтримки ЄСІТС та отримання відповіді щодо наявності збоїв у її роботі, якщо такі мали місце, хоча позивач мав можливість звернутися з метою фіксації обставин і часу можливих технічних збоїв у функціонуванні підсистеми.
Натомість, на підтвердження своїх доводів представник позивача долучив лише скріншот з електронного кабінету від 13 лютого 2026 року, відповідно до якого при пошуку за номером справи № 378/1141/25 у розділі «Повідомлення» відображається результат: «Нічого не знайдено».
Вказаний скріншот сам по собі не підтверджує факту технічного збою в роботі підсистеми ЄСІТС у відповідний період протягом листопада і грудня 2025 року та не свідчить про об'єктивну неможливість своєчасного отримання копії судового рішення.
Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване рішення суду ухвалено 03 листопада 2025 року та забезпечено загальний доступ для ознайомлення з ним 05 листопада 2025 року, що свідчить про можливість позивача бути ознайомленим з ухваленим у справі судовим рішенням.
Також встановлено, що позивач та його представник мають офіційні електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС, що забезпечує ТОВ «Таскомбанк» своєчасний доступ до постановлених у справі процесуальних документів.
Отже, представник позивача не надав суду належних доказів на підтвердження технічних помилок у функціонуванні системи «Електронний суд», тому Рудницький Ю.І., подавши апеляційну скаргу в інтересах юридичної особи - ТОВ «Таскомбанк», пропустив строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, та не вказав поважних причин пропуску такого процесуального строку.
При цьому, враховуючи день доставлення копії судового рішення до електронного кабінету сторони позивача, строк на апеляційне оскарження для нього розпочався 05 листопада 2025 року і останнім днем для подання апеляційної скарги було 05 грудня 2025 року (частина друга статті 354 ЦПК України). Разом із тим, апеляційну скаргу подано 14 січня 2026 року, тобто із спливом значного строку у понад місяць з моменту виникнення права на апеляційне оскарження.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним, об'єктивно не залежав від волі та поведінки заявника.
Натомість, безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
В апеляційній скарзі та у поданій заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало позивачу або його уповноважену представнику реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом після отримання повного тексту оскаржуваного рішення, а посилання на те, що банк був позбавлений можливості вчасно ознайомитись із змістом вказаного рішення в електронному кабінеті у період з 04 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року через технічні збої в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», наявність яких не доведено належними засобами доказування, є неповажною підставою для поновлення пропущеного строку та за встановлених обставин свідчить про свідоме і невиправдане зволікання стороною позивача з поданням апеляційної скарги.
В поданій заяві представник банку в порушення вимог частини третьої статті 357 ЦПК України не вказав обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на належні та допустимі докази.
Між тим, обґрунтування наявності таких обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є імперативними та зобов'язують суд у разі, якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) при тлумаченні аналогічної норми - пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам представника АТ «Таскомбанк» - Рудницького Ю.І. щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах провадження доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що такі причини є неповажними, а відтак з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 357, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, якщо такі подавалися, крім випадків, якщо апеляційну скаргу було подано в електронній формі через електронний кабінет. Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
О.В. Борисова
Д.О. Таргоній