Справа № 541/4618/25 Номер провадження 22-ц/814/1997/26Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
26 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, постановлену суддею Городівським О.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
27.11.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.11.2011 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №483.
15.12.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, просив надати строк для примирення подружжя терміном 6 місяців.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.01.2026 клопотання ОСОБА_2 задоволено.
Надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк для примирення подружжя терміном 5 місяців.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до 12.06.2026.
Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу призначено на 10-00 год 12.06.2026.
Ухвала районного суду вмотивована тим, що сторони перебувають у шлюбі з 19.11.2011 та мають двох спільних неповнолітніх дітей. Наведене, з огляду на позицію відповідача, суд визнав тією підставою за якої можливим є налагодження стосунків в родині та збереження сім'ї. Із огляду на викладене та враховуючи позицію відповідача, суд визнав наявними підстави для надання сторонам строку для примирення терміном 5 місяців та зупинення провадження у справі.
Позивачка оскаржив ухвалу міськрайонного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Наголошує, що сімейні відносини між сторонами припинені, а їх відновлення є неможливим, тому вона категорично заперечує проти надання будь-якого строку для примирення, про що вона повідомляла міськрайонний суд заявою від 09.01.2026.
При постановленні оскаржуваної ухвали міськрайонний суд викладене залишив поза увагою, тим самим, фактично, проігнорував її волевиявлення, тим самим, фактично примушуючи її до небажаних сімейних та шлюбних відносин.
Зазначений, що строк для примирення, 5 місяців, для неї є неприпустимим та емоційно нестерпним через систематичні приниження та прояви сімейного насилля по відношенню до неї з боку відповідача. На підтвердження викладеного додає до апеляційної скарги протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 14.01.2026 відносно ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.01.2026 відкрито провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 05.02.2026.
25.08.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи убачається, що 27.11.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 19.11.2011 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №483.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що із 19.11.2011 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох спільних дітей, доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу вважає відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння, а також різні погляди на життя. Подальше спільне життя та збереження шлюбу вважає неможливим, на будь-яке примирення категорично не згодна./а.с.1-2/
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін./а.с.15/
15.12.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив надати строк для примирення подружжя терміном 6 місяців./а.с.20-21/
09.01.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про розгляд справи за її відсутності. Проти надання строку для примирення категорично заперечує , оскільки стосунки фактично припинені і відновлені не можуть бути. Зазначає, що подальше перебування у шлюбі буде повністю суперечити її інтересам./а.с.25/
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався вимогами пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України та вважав необхідним надати сторонам строк для примирення з метою збереження сім'ї.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне
Відповідно до положень статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.
За правилами частини сьомої статті240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї із сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та наданням сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При призначенні строку на примирення суд враховує думку сторін, конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
При цьому зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції викладені норми права правильно застосував, дійшовши законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України,що є обов'язком суду, а не його правом.
Зупиняючи провадження у справі, міськрайонний суд не порушив завдання та принципи цивільного судочинства щодо розумності строків розгляду справи, оскільки статтею 251 ЦПК України чітко окреслені випадки, в яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, а у статті 253 цього Кодексу визначені строки, на які зупиняється провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до заперечень можливості примирення сторін, яке позивачка вважає примушуванням до шлюбу. Між тим, наданий подружжю строк на примирення не суперечить моральним засадам суспільства та не є примушуванням сторін до спільного проживання, оскільки спрямований виключно на збереження сім'ї, яка має двох неповнолітніх дітей.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 260 ЦПК України щодо зазначення в ухвалі мотивів, з яких він дійшов висновків, надаючи подружжю строк на примирення та з цих підстав зупинив провадження у справі на строк, який не перевищує встановлений ч.7 ст.240 цього Кодексу термін, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги щодо недоцільності застосування судом заходів щодо примирення подружжя через насильство у сім'ї, колегія суддів відхиляє. Оскільки ні при зверненні в суд із позовом, ні в окремій процесуальній заяві позивачка не повідомляла суд, що піддавалася насильству в сім'ї та не надавала докази на підтвердження викладеного. Тоді як приєднані до позовної заяви копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 14.01.2026 відносно ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки такі докази не існували на момент прийняття оскаржуваного судового рішення. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі №906/127/24 від 10.09.2025.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала міськрайонного суду має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак