Справа № 757/309/25-кГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3372/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
17 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників обвинувачених на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12023000000001316 від 14.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор Офісу Генерального прокурора звернувся з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 посилаючись на те, що обґрунтованість підозри, а також ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених неодноразово перевірялися слідчими суддями на стадії досудового розслідування та продовжують існувати на даний час. Відносно кожного з обвинувачених існує ризик переховуватися від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу будуть мати можливість переховуватися від суду з метою уникнення притягнення до відповідальності, крім того, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися до суду, що буде перешкодою для розгляду справи судом, також обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків чи обвинувачених з метою зміни показань останніми та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються. На думку прокурора, обрання більш м'яких запобіжних заходів відносно кожного з обвинувачених не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а зважаючи на тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, дані про особу кожного з обвинувачених, їх майновий стан, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України відсутні підстави для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 26 лютого 2026 року включно без визначення розміру застави.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, обвинувачених зазначив, що у даному кримінальному провадженні досудове розслідування завершене, однак підготовче судове засідання не закінчене, підозра щодо самої події кримінального правопорушення та можливої причетності до них обвинувачених, які можуть переконати стороннього спостерігача у її обґрунтованості, ґрунтується на результатах слідчих дій, а обґрунтованість висунутого щодо кожного з обвинувачених обвинувачення, перевіряється судом шляхом дослідження наданих доказів під час судового розгляду.
Також посилається на те. що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились. Зокрема, існує можливість обвинувачених ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризики переховування), оскільки суворість передбачуваного покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду, продовжують існувати ризики того, що обвинувачені зможуть незаконно впливати на свідків, які ще не допитувались судом або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а ті дані про особи обвинувачених, на які посилається сторона захисту, не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки наявність у них міцних соціальних зв'язків не може слугувати достатньою гарантією відсутності у обвинувачених наміру переховуватися від суду.
Також судом було вік та стан здоров'я обвинувачених, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою та застосувати більш м'який запобіжний захід, у тому числі заставу.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд формально погодився з доводами прокурора, не перевірив наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не надав належної оцінки можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року та задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання та у випадку неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави.
В обґрунтування апеляційній скарзі захисник зазначає, що прокурором суду не було доведено наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки обмеження мотивів застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише врахуванням того факту, що ОСОБА_11 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, є порушенням принципів національного законодавства та практики ЄСПЛ, судом не встановлено фактів намагання ОСОБА_11 будь-яким чином перешкоджати встановленню істини по справі та впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних, ОСОБА_11 протягом досудового розслідування жодним чином не намагався знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, жодних доказів того, що ОСОБА_11 схильний до перешкоджання кримінальному провадженню та до вчинення іншого кримінального правопорушення матеріали справи не містять.
Також захисник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом належним чином не враховані ті обставини, що ОСОБА_11 має постійне місце проживання, де характеризується виключно з позитивної сторони, має міцні соціальні зв'язки, має поганий стан здоров'я, раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному диспансері та під наглядом лікаря-нарколога не перебував та не перебуває.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Обвинувачені та захисники про час та місце апеляційного розгляду повідомлені, клопотань про розгляд апеляційних скарг за їх участю не подавали.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання їх під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинувачених у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисників та обвинувачених на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , апеляційні скарги не містять.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Оскільки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255 , ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, то рішення суду про не визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не суперечить вимогам ч.4 ст.183 КПК України.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає/
Суддя: Суддя: Суддя: