Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/377/26
Категорія ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України Доповідач ОСОБА_2
24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального району ОСОБА_9 на вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року у кримінальному провадженні №120230655380000310, внесеному до ЄРДР 10.09.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ставки Піщанського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 1 (один) рік обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз.
Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді, вирішено долю речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , у достовірно невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, в травні 2021 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, надіслав поштовим переказом невстановленій дізнанням особі до м. Одеса зображення власної фотокартки у цифровому вигляді, документи з його персональними даними та зразок підпису для подальшого виготовлення підробленого посвідчення водія на власне ім'я для підтвердження права керування транспортними засобами категорії «В». В подальшому, у достовірно невстановлений досудовим розслідуванням день та час в середині червня 2021 року, ОСОБА_7 забрав посилку з відділення № 1 «Нової Пошти» в смт Піщанка Вінницької області від вищевказаної невстановленої дізнанням особи з підробленим посвідченням водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 5143 від 19.06.2021 на ім'я « ОСОБА_7 », з метою його подальшого використання.
В подальшому, 09.09.2023 приблизно о 18 год 30 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу буд. № 112 по вул. Житомирська в м. Звягель Звягельського району Житомирської області, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане ТСЦ 5143 від 19.06.2021 на ім'я « ОСОБА_7 » з відмітками про дозвіл на керування транспортними засобами категорії «В» є підробленим, пред'явив вищевказане підроблене посвідчення водія працівникам СРПП Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, тим самим використав завідомо підроблений документ для посвідчення своєї особи та підтвердження права керування транспортним засобом.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині визнання його винним за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України скасувати на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, провадження в цій частині закрити, в решті вирок залишити без змін. Посилаючись на те, що кримінальне правопорушення за ч.1 ст.358 КК України було вчинене в травні 2021 року, тому станом на день ухвалення вироку у січні 2026 року закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст.49 КК України.
Прокурор також подав апеляційну скаргу на вказаний вирок суду, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, та звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Також визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону притягнув ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, за яке станом на день ухвалення вироку минули строки давності, не звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності, що за вимогами ст.49 КК України є обов'язком суду.
Обвинувачений та захисник підтримали подану апеляційну скаргу, не заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора і зазначили, що повністю розуміють правові наслідки закриття кримінального провадження в частині звинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників провадження на підтримку апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню, з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в даному кримінальному провадженні не дотримані вимоги процесуального закону.
Так, ч.1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки.
Приписами ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності в разі встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності під час розгляду справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Нероз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції розглянув обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 у спрощеному провадженні, відповідно до ст. 381 КПК України, за відсутності учасників провадження. У зв'язку із чим, не перевірив думку обвинуваченого щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності останнього, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 49 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 в силу ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, за яке передбачене покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказане кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_7 впродовж травня-червня 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, тобто з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили минуло понад три роки.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що протягом цього трирічного строку ОСОБА_7 був засуджений за вчинення нового кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду.
З огляду на наведене, з часу вчинення кримінального правопорушення на день розгляду судом апеляційної інстанції оскарженого вироку минуло більше трьох років, тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення обвинуваченого до відповідальності за ч.1 ст.358 КК, передбачений ст. 49 КК України.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2021 року (справа № 328/1109/19) та правову позицію ВС у постанові від 29.07.2021 року (справа № 552/5595/18).
Так, відповідно до змісту цих правових позицій Верховного Суду, з аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Крім того, у своїй постанові від 22.05.2018 року по справі №665/2387/14-к (провадження №51-240км18) Верховний Суд вказав, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили. Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).
Колегія суддів вважає, що у зв'язку із закриттям провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, слід виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення покарання за ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора підлягають задоволенню, вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання винним та призначення покарання за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України скасуванню, а ОСОБА_7 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити провадження у зв'язку з закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального району ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання винним та призначення покарання за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити провадження у зв'язку з закінченням строків давності.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення покарання за ч.1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
В решті вирок Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 січня 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: