Справа № 279/5533/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія тримання під вартою Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
25 лютого 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі судове провадження №279/5533/24 в межах кримінального провадження №12025060490000718 від 13.05.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2026 року,
Суть ухвали суду
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 , зокрема, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , змінено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.27 ч.5 ст.190 КК України. Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту з 26 січня 2026 року та заборонено цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_7 зобов'язано прибувати за кожною вимогою до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, не відлучатись з місця проживання без дозволу суду, утримуватись від спілкування з потерпілими, іншими обвинуваченими, свідками; зобов'язано Житомирське РУП ГУНП в Житомирській області негайно поставити на облік ОСОБА_7 , про що повідомити Коростенський міськрайонний суд Житомирської області; попередити його, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення. Ухвала в частині застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу діє до 26.03.2026 року.
Суд виніс вказану ухвалу, врахувавши, що ОСОБА_7 на час розгляду клопотання хоча і обвинувачується у вчиненні ряду злочинів та існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, однак не доведено, що запобігти вказаному ризику не можливо застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, а саме: домашнього арешту, оскільки ОСОБА_7 має родину, постійне місце проживання, факти вчинення інкримінованих правопорушень визнає, тривалий час перебував в умовах ізоляції, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, тому з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки доцільним та обґрунтованим є на час подальшого судового провадження застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , строком на 60 днів; визначити можливість внесення застави обвинуваченому ОСОБА_7 в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень; у разі внесення застави встановити необхідність виконання наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із місця свого проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; повідомити слідчому, прокурору про особистий номер мобільного телефону та повідомляти про зміну свого номеру мобільного телефону; утримуватися від спілкування із обвинуваченими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими особами, які мають процесуальний статус у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Зазначає, що ОСОБА_7 раніше засуджений за корисливі кримінальні правопорушення за які відбуває покарання у виді позбавлення волі. За час відбування покарання у виді позбавлення волі характеризувався з негативної сторони, оскільки він систематично вчиняв корисливі кримінальні правопорушення, що потягли за собою негативні наслідки і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. Окрім цього, ОСОБА_7 за час відбування покарання у виді позбавлення волі, неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності. Вказане свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та про стійку схильність до вчинення правопорушень.
Зауважує, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду (у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до змін, внесених згідно Закону № 3233-IX від 13.07.2023), ч. 5 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 3233-IX від 13.07.2023), йому загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у їх вчиненні, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (органом досудового розслідування встановлені не всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, обвинуваченому відомі персональні дані, засоби зв'язку та місце проживання потерпілих та свідків, які повідомили правоохоронним органам обставини вчинення кримінальних правопорушень, то ОСОБА_7 перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, може намагатися вплинути на потерпілих або свідків, у тому числі шляхом їх залякування); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (досудовим розслідуванням не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, а ОСОБА_7 може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб та намагатися не допустити викриття себе); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується ( ОСОБА_7 раніше засуджений за корисливі кримінальні правопорушення за які відбув покарання у виді позбавлення волі, за час відбування покарання характеризувався з негативної сторони, систематично вчиняв корисливі кримінальні правопорушення, притягувався до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та про стійку схильність до вчинення правопорушень).
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, позицію захисника, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що суд, відмовляючи у задоволені клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Так, судом було встановлено, що клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою фактично ініційовано тим, що закінчився строк призначеного ОСОБА_7 попереднього покарання та він підлягає звільненню з установи виконання покарань.
Водночас, судом обгрунтовано, що ОСОБА_7 на час розгляду клопотання хоча і обвинувачується у вчиненні ряду злочинів та існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, однак не доведено, що запобігти вказаному ризику не можливо, застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 має родину, постійне місце проживання, факти причетності до інкримінованих правопорушень визнає, ним не допущено порушення обов'язків обвинуваченого після звільнення з місць позбавлення волі, тому з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки доцільним та обґрунтованим є на час подальшого судового провадження застосування до нього запобіжного заходу у виді саме цілодобового домашнього арешту.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам, а прокурор не позбавлений права, в разі недотримання ОСОБА_7 умов домашнього арешту, звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На переконання колегії суддів, у клопотанні прокурора не зазначено та прокурором не доведено недостатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та вважає, що висновок суду щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є обґрунтованим та законним.
За таких обставин, судом були враховані усі обставини, з якими закон пов'язує обрання запобіжного заходу, а тому вважає, що ухвала суду є обґрунтованою та законною.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2026 року щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4