Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5548/25 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.
Номер провадження №33/4805/262/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
25 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Сірача Володимира Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 18.04.2025 о 10 год 17 хв в м Житомирі по вул Чуднівська, 133 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази керування ним транспортним засобом, його зупинки та порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим подальші дії працівників поліції та складені ними документи є неправомірними і недопустимими доказами. Вказує, що суд першої інстанції, на його думку, фактично сприяв збиранню доказів у справі та не надав належної оцінки доводам сторони захисту, зокрема щодо можливості фальсифікації доказів, що, за твердженням апелянта, підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Також зазначає, що показання свідка ОСОБА_2 містять розбіжності та, на його думку, не підтверджують факту керування транспортним засобом саме ним. Крім того, звертає увагу, що є інвалідом війни ІІ групи та має неврологічні порушення (тремор рук, порушення мовлення, пам'яті), які могли бути помилково сприйняті як ознаки алкогольного сп'яніння. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про його винуватість. У скарзі також містяться посилання на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304058 від 18.04.2025 вбачається, що 18.04.2025 о 10 год 17 хв в м Житомирі, вул Чуднівська, 133 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобомм відсторонений згідно ст.266 КУпАП, шляхом передачі транспортного засобу тверезому водію дружині ОСОБА_3 (а.с.1,2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304058 від 18.04.2025 (а.с.1,2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); розпискою ОСОБА_3 про зобов'язання доставити транспортний засіб від 18.04.2025 (а.с.5); заявою ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності невідомого йому водія, який керував автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , в м Житомирі по вул Чуднівській, 133. Водій поводив себе неадекватно, під час руху створював аварійну ситуацію, наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, в результаті чого був зупинений іншими водіями, які забрали у нього ключі від автомобіля, оскільки водій перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, пересів на заднє пасажирське сидіння. В подальшому викликав наряд поліції та повідом про подію. Ключі від автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , передані дружині ОСОБА_4 , яка прибула на місце події (а.с.6), рапортом старшого лейтенанта поліції Новікова Ю. (а.с.7); відеозаписом події, поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи свого підтвердження не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують. Матеріалами справи належним чином зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для висновку про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .
Із відеозапису з камери відеоспостереження вбачається рух автомобіля, який зупинився та був заблокований іншими учасниками дорожнього руху. Із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що після їх прибуття на місце події ОСОБА_1 перебував на задньому сидінні транспортного засобу та йому було повідомлено про надходження виклику на лінію «102» і наявність свідків, які вказують на те, що саме він керував транспортним засобом. У зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, працівниками поліції йому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як із використанням спеціальних засобів на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я. Від виконання законної вимоги поліцейського ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Водія було ознайомлено зі змістом складених щодо нього адміністративних матеріалів, які він підписав без будь-яких зауважень. Останнього також відсторонено від керування транспортним засобом.
Відеозаписом підтверджено, що працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, а також ст.ст.256, 266 КУпАП, які могли б бути підставою для визнання складених процесуальних документів недопустимими доказами.
Відеозаписи з камер відеоспостереження, нагрудних камер поліцейських, а також пояснення свідка ОСОБА_2 у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом до прибуття працівників поліції. Тому доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки та порушення ним Правил дорожнього руху є безпідставними. Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 фактично підтвердив керування транспортним засобом, що вбачається з його висловлювань (05:48 «я так зрозумів, що мене підрізали і я ще винуватий остався», 37:05 «де ті хлопці ділися, що мене підрізали»), адміністративні матеріали підписав без будь-яких зауважень.
Посилання апелянта на розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_2 не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки зазначені неточності не стосуються суті події та не спростовують підтвердженого іншими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Доводи апеляційної скарги щодо непопередження свідка про кримінальну відповідальність не впливають на оцінку його пояснень як доказу у справі.
Доказів щодо внесення неправдивих відомостей до оформлених працівниками поліції матеріалів як суду першої, так і апеляційної інстанцій не надано, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Посилання захисника на порушення порядку оформлення заяви ОСОБА_2 не впливає на висновки суду, оскільки обставини справи встановлені на підставі сукупності інших доказів.
Слід також зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису вбачається, що у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на виявлені ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною, а доводи ОСОБА_1 про те, що виявлені ознаки, пов'язані з його станом здоров'я, є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції сприяв збиранню доказів у справі та не надав належної оцінки доводам сторони захисту, є необґрунтованими, оскільки суд діяв у межах повноважень та виконував обов'язки, передбачені ст. 280 КУпАП, зокрема щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, дослідив докази у їх сукупності та дав їм належну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять підстав для скасування постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич