справа №752/29313/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2217/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12025100010003257, відомості щодо якого внесені 29 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у кримінальному провадженні №12025100010003257, відомості щодо якого внесені 29 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, на майно, яке виявлено та вилучено в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку статті 208 КПК України, за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, а саме на: поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити такий строк, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано лише 22 січня 2026 року шляхом надсилання електронного листа Голосіївським районним судом м. Києва на офіційну електронну адресу, а отже з повним текстом та нормативним обґрунтуванням рішення суду захисник зміг ознайомитись лише 22 січня 2026 року.
Вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та на неповно судом з'ясовано обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого, справедливого рішення та суперечить чинному кримінально-процесуальному законодавству, нормам міжнародного права.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що обґрунтовуючи необхідність арешту тимчасово вилученого 29 листопада 2025 року, слідчий в клопотанні вказав, що поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811 є речовим доказом, тобто потребує збереження; жодного іншого обґрунтування накладення арешту слідчим не вказано незважаючи на той факт, що при проведенні тесту на наркотичні речовини вказаний тест показав негативний результат; відсутнє будь-яке обґрунтування значення такого речового доказу для подальшого проведення слідства.
Разом з тим, зазначає, що в матеріалах провадження, наданих до клопотання, відсутні будь-які докази на підтвердження обґрунтованості клопотання про накладення арешту на майно, дане клопотання містить лише припущення, не підкріплені жодним доказом, про що неодноразово зазначалося в судовому засіданні.
Крім того, слідчим не надано жодного доказу на підтвердження своїх припущень, що незастосування заборони може призвести до наслідків, які негативно відобразяться на результатах досудового розслідування обставин кримінального провадження, а також не враховано негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника судна та інших власників тимчасово вилученого майна.
Вказує, що у відповідності до висновків протоколу огляду, при детальному огляді телефону, інформації, яка б становила оперативний інтерес не виявлено; підозрюваний сам надав співробітникам правоохоронних органів всі паролі від мобільних телефонів, що дозволило оперативним співробітникам подолати систему логічного захисту без залучення технічного спеціаліста та проведення експертизи.
Посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки постановлена слідчим суддею із грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, які є істотними, а висновки слідчого судді щодо достатності підстав для прийняття рішення про накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно є передчасними, не відповідають фактичним обставинам, зроблені на неповно з'ясованих обставинах, суперечить нормам міжнародного права та не підтверджуються доданими до клопотання матеріалами доказами.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Власник майна та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про причини неприбуття у судове засідання не повідомили.
З урахуванням положень частини четвертої статті 405 КПК України, колегія суддів уважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна.
Згідно матеріалів справи копія оскаржуваної ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року власнику майна не направлялась.
Як зазначає адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, повний текст оскаржуваної ухвали було отримано лише 22 січня 2026 року шляхом надсилання електронного листа Голосіївським районним судом м. Києва на офіційну електронну адресу, а отже з повним текстом та нормативним обґрунтуванням рішення суду захисник зміг ознайомитись лише 22 січня 2026 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи адвоката про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100010003257, відомості щодо якого внесені 29 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті307 КК України.
Із матеріалів клопотання вбачається, що 29 листопада 2025 року о 13 год. 55 хв. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку статті 208 КПК України.
Разом з тим, 29 листопада 2025 року в період часу з 15 год. 09 хв. по 15 год. 44 хв., за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, в ході особистого обшуку підозрюваного було виявлено та вилучено: поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810. Окрім цього, в ході затримання проведено експрес тест, щодо наявності в речовина психотропних речовин та наркотичних засобів, в ході якого встановлено, що речовиною, яка знаходилась в полімерному пакеті з пазовим замком, являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено - кокаїном. Після дослідження експрес тест поміщено в спец.пакет NPU5077811.
Після чого, 29 листопада 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті307 КК України.
Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 29 листопада 2025 року вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025100010003257 від 29 листопада 2025 року.
03 грудня 2025 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку статті 208 КПК України, за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, а саме на: поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт у кримінальному провадженні №12025100010003257, відомості щодо якого внесені 29 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, на майно, яке виявлено та вилучено в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку статті 208 КПК України, за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, а саме на: поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025100010003257 від 29 листопада 2025 року та яке виявлено та вилучено в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку статті 208 КПК України, за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, з тих підстав, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки зберегло на собі його сліди та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні предмети та речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначені предмети та речі, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні прокурора майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Посилання апелянта на те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, оскільки слідчий в клопотанні вказав, що поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811 є речовим доказом, тобто потребує збереження; жодного іншого обґрунтування накладення арешту слідчим не вказано незважаючи на той факт, що при проведенні тесту на наркотичні речовини вказаний тест показав негативний результат, відсутнє будь-яке обґрунтування значення такого речового доказу для подальшого проведення слідства; в матеріалах провадження, наданих до клопотання, відсутні будь-які докази на підтвердження обґрунтованості клопотання про накладення арешту на майно, дане клопотання містить лише припущення не підкріплені жодним доказом про що неодноразово зазначалося в судовому засіданні; у відповідності до висновків протоколу огляду, при детальному огляді телефону, інформації, яка б становила оперативний інтерес не виявлено; підозрюваний сам надав співробітникам правоохоронних органів всі паролі від мобільних телефонів, що дозволило оперативним співробітникам подолати систему логічного захисту без залучення технічного спеціаліста та проведення експертизи, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети та речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Як установлено матеріалами провадження, виявлені і вилучені в ході затримання підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку статті 208 КПК України, за адресою: місто Київ, вул. Самійла Кішки, 7, а саме на: поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого наявна речовина, зовні схожа на наркотичну, що опечатано в спец.пакет NPU5077809; два мобільних телефони марки «Самсунг», що опечатано в спец.пакет NPU5077810; експресс тест, що поміщено в спец.пакет NPU5077811, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що слідчим не надано жодного доказу на підтвердження своїх припущень, що незастосування заборони може призвести до наслідків, які негативно відобразяться на результатах досудового розслідування обставин кримінального провадження, а також не враховано негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника судна та інших власників тимчасово вилученого майна, не приймаються до уваги, оскільки не є предметом судового розгляду.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Також колегія суддів зважує на ту обставину, що 26 грудня 2025 року стороною обвинувачення направлено для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025100010003257 від 29 листопада 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України до Голосіївського районного суду м. Києва та ухвалою слідчого судді від 07 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання.
При цьому, дискреційні повноваження слідчого судді закінчуються з завершенням досудового розслідування, тобто коли обвинувальний акт направлено до суду, або з моменту набрання законної сили ухвалою, яка визначає строк дії, з цього моменту саме суд, якому направлено для розгляду обвинувальний акт, має повноваження оцінювати законність та правомірність арешту майна, накладеного слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Клопотання представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4