Справа № 759/1035/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2124/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 лютого 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, громадянки України, працюючої директором ТОВ «Інвентум Україна», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року залишено без задоволенняклопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за № 42025110000000208, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги в м. Києві, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 березня 2026 року (включно).
Звільнено підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 березня 2026 року включно, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- цілодобово не залишати місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- у разі зміни місця проживання та/або роботи негайно повідомити про це слідчого, прокурора чи суд;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваній, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення.
Виконання ухвали покладено на орган Національної поліції України за вказаним місцем проживання підозрюваної.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025110000000208 від 08 липня 2025 року.
Роз'яснено підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, представники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2026 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою апеляційну скаргу та клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 14 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (про що було заявлено прокурором під час розгляду клопотання в порядку ст. 185 КПК України - в порядку зміни клопотання про застосування запобіжного заходу) та покласти на ОСОБА_8 , у разі внесення визначеного розміру застави, обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8, ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Обгрунтовуючи доводи скарги, прокурор посилається на те, що вищевказана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор посилається на те, що своє рішення суд мотивує тим, що прокурором не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, також у своєму рішенні суд зазначає що існування інших, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, окрім ризику переховування від органів досудового розслідування, не доведено у клопотанні та прокурором у судовому засіданні, та є припущенням з боку органу досудового розслідування.
На думку апелянта, висновок слідчого судді про відсутність обгрунтованих даних щодо ризиків знищення або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, є передчасним та не відповідає матеріалам, наданим стороною обвинувачення.
У зв'язку з викладеним прокурор вважає, що вищевказана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що унеможливило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Прокурор у поданих доповненнях зазначає також про те, що враховуючи характер вчиненого підозрюваною злочину та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, зокрема передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, є всі підстави вважати, що підозрювана може полишити місто Київ, де проживає та виїхати з території України та/або на тимчасово окуповану територію України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини, подібні вже інкримінованому їй кримінальному правопорушенню, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , враховуючи отримані в ході проведення ряду слідчих та процесуальних дій відомості щодо матеріального стану підозрюваної, тяжкість інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 1 ст. 177 КПК України, прокурором, в порядку ст. 185 КПК України, було заявлено клопотання в порядку зміни клопотання про застосування запобіжного заходу, про визначення розміру застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У зв'язку з викладеним, до підозрюваної ОСОБА_8 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покласти на ОСОБА_8 , у разі внесення визначеного розміру застави обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також прокурор посилається на те, що висновок слідчого судді про відсутність обґрунтованих даних щодо ризиків знищення або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, є передчасним та не відповідає матеріалам, наданим стороною обвинувачення.
Слідчий суддя у своєму рішенні фактично підмінив процесуальний стандарт «обґрунтованої ймовірності» ризиків стандартом достовірного доведення, що суперечить правовій природі запобіжних заходів та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої на стадії досудового розслідування достатнім є встановлення обґрунтованої можливості настання таких ризиків, а не їх беззаперечного доведення.
Слідчий суддя, посилаючись на встановлені обставини та особу підозрюваної, дійшов необгрунтованого висновку, що застосування домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, покладених на неї.
Водночас суд не навів жодних переконливих аргументів, яким чином саме цілодобовий домашній арешт здатен унеможливити переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду; запобігти впливу на речі та документи, що мають істотне значення для кримінального провадження; усунути ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Таким чином, висновок суду ґрунтується не на аналізі реальних обставин кримінального провадження, а на формальному врахуванні соціальних зв'язків підозрюваної, що саме по собі не може бути визначальним чинником при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Виходячи із вище викладеного, судом першої інстанції фактично проігноровано положення ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти наявним ризикам.
Ухвала не містить належного обґрунтування того, чому саме домашній арешт є достатнім та ефективним запобіжним заходом у конкретному кримінальному провадженні, а відтак не відповідає вимогам законності та вмотивованості судового рішення.
Зазначення судом про недостатність доводів прокурора без конкретного аналізу кожного з наведених ризиків, доказів та аргументів сторони обвинувачення, свідчить про формальний підхід до вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Прокурор посилається і на те, що слідчий суддя у даному випадку фактично застосував стандарт доказування, притаманний стадії розгляду кримінального провадження по суті, що суперечить правовій природі запобіжних заходів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, відповідно до яких під час обрання запобіжного заходу суд повинен оцінювати ймовірність ризиків, а не вимагати від сторони обвинувачення їх безумовного доведення (зокрема, практика Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування ст. 177 КПК України).
Тобто можна зробити висновок, що формальне посилання на можливість застосування домашнього арешту без аналізу того,яким чином він усуне конкретні ризики, не відповідає вимогам ст. 183 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя не дотримався принципів змагальності та повного, всебічного й неупередженогодослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення клопотання.
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам КПК України, не надано належної оцінки вказаним вище обставинам, а тому його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , також подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року про обрання щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до 14 березня 2026 року (включно) - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_8 .
У скарзі захисник вказує на те, що сторона захисту не погоджується із доводами оскаржуваної ухвали, вважає застосування запобіжного заходу безпідставним, оскільки слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду при дослідженні питань обґрунтованості підозри, висновки ухвали не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для її скасування та відмови у застосуванні запобіжного заходу.
Зазначає, що Європейський суд з прав людини висловив правову позицію у справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Суду необхідно мати на увазі, що обґрунтування у клопотанні про застосування запобіжного заходу наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів, передбачає обов'язок прокурора довести неможливість застосування більш м'яких видів запобіжних заходів.
На переконання адвоката повідомлення про підозру ОСОБА_8 є безпідставним і не підтверджується жодним доказом, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення.
Апелянт звертає увагу на грубе порушення положень чинного законодавства слідчим, який здійснив затримання ОСОБА_8 , оскільки будь - які підстави для затримання без ухвали слідчого судді у даному випадку відсутні, що підтверджується наступним.
ОСОБА_8 інкримінується заподіяння шкоди інтересам ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" внаслідок дій, які нібито мали місце внаслідок укладення договору № 16/28 від 14 травня 2025 року, що фактично виключає можливість застосування пунктів 1, 2 частини 1 статті 208 КПК України, як підставу для затримання без ухвали слідчого судді.
Кримінальне провадження здійснюється органами Національної поліції за статтею 191 КК України, що також виключає можливість застосування пунктів 3, 4 частини 1 статті 208 КПК України, як підставу для затримання без ухвали слідчого судді.
До 14 січня 2026 року ОСОБА_8 навіть не знала про існування даного кримінального провадження № 42025110000000208 від 08 липня 2025 року, що могло хоч якимось чином пояснити намір або бажання можливої втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи.
Так, в матеріалах клопотання відсутні будь - які докази на підтвердження наміру або бажання ОСОБА_8 можливої втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи.
У свою чергу, доводи оперативного співробітника, що ОСОБА_8 двічі - 10 липня 2025 року і 04 листопада 2025 року тривалістю на один тиждень виїжджала до Польщі у 2025 році, що свідчить про її намір здійснити втечу від слідства, є буквально абсурдними, оскільки факт законного перетину кордону жодним чином не може свідчити про намір особи втекти.
Тим більше, ОСОБА_8 перетинала державний кордон і поверталася у період існування кримінального провадження, що додатково свідчить про відсутність наміру втекти від слідства і переховуватися за кордоном.
Адвокат зауважує, що затримання відбулося з грубим порушенням законодавства - фактично за відсутності підстав для затримання без ухвали слідчого судді.
На думку сторони захисту, слідча суддя в оскаржуваній ухвали не довела необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та не врахувала критерії, визначені статтею 178 КПК України.
Так, підозрювана ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки - має постійне місце проживання.
На підставі договору оренди (найму) житла № 5 від 20 квітня 2025 року, разом із малолітнім сином - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
08 жовтня 2020 року Зарічним районним судом м. Суми ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .
Так, з 2020 року ОСОБА_8 не підтримує жодних зв'язків з колишнім чоловіком ОСОБА_12 , який участі у вихованні дитини - ОСОБА_11 не приймає.
Відповідно малолітня дитина знаходиться на повному утриманні матері - підозрюваної ОСОБА_8 , яка одноосібно займається доглядом та вихованням. Інших родичів, які могли б здійснювати опіку над малолітнім сином немає.
Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактично означає позбавлення малолітньої дитини батьківської опіки.
Захисник також вказує на те, що підозрювана ОСОБА_8 має хронічні гінекологічні та отоларингічні захворювання та необхідність у проходженні регулярних обстежень.
Оскільки станом на момент подання заперечень проти клопотання про обрання запобіжного заходу, ОСОБА_8 перебувала під вартою, сторона захисту була позбавлена доступу і можливості надати всі документи, які стосуються стану здоров'я ОСОБА_8 .
З огляду на вказані обставини, захисник просить визнати причину неподання документів, зазначених у додатках, поважною, прийняти їх та врахувати при ухваленні рішення.
Отже, перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом може негативно вплинути на стан її здоров'я, оскільки вона потребує регулярного медичного огляду.
При цьому, підозрювана ОСОБА_8 веде правильний спосіб життя, алкогольні та наркотичні засоби не вживає, скарги від сусідів чи інших осіб на неї не надходять.
Захисник зазначає, що 02 серпня 2024 року підозрювана придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, підозрювана має власну нерухомість, що додатково підтверджує її постійний зв'язок з м. Києвом.
Крім цього, підозрювана ОСОБА_8 раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, інші повідомлення про підозру їй не вручалися, запобіжні заходи не застосовувалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, пояснення підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційної скарги сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим управлінням ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42025110000000208 від 08.07.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.
14.01.2026 року в порядку, передбаченому ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України затримано ОСОБА_8 .
14.01.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
15.01.2026 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за № 42025110000000208, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання слідчий обґрунтовував тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42025110000000208 від 08.07.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності, управління та припинення, а також права та обов'язки учасників таких товариств визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими нормативно-правовими актами та установчими документами відповідного товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна» (код ЄДРПОУ 36437713) зареєстроване 21 квітня 2009 року та здійснює господарську діяльність у сфері виконання робіт з ремонту, відновлення та технічного обслуговування енергетичного обладнання.
Рішенням уповноваженого органу управління ТОВ «Інвентум Україна» від 15 травня 2012 року директором товариства призначено ОСОБА_8 , яка у період, що досліджується, обіймала посаду одноосібного виконавчого органу товариства.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII установлено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.
Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.
Загальними зборами учасників ТОВ «Інвентум Україна», згідно протоколу №5 від 26 грудня 2023 року затверджено Статут (далі - Статут), відповідно до якого учасниками товариства є фізичні особи, громадяни України, серед яких ОСОБА_8 .
Поміж цього, пунктом 9.1.1. Статуту визначено, що Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників, а пунктом 9.1.2. - що виконавчим органом Товариства є Директор.
Пунктом 11.1. Статуту визначено що виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю є Директор.
Пунктом 11.3.Статуту визначено що директор організує роботу і вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Пунктом 11.6. Статуту визначено що директор Товариства без довіреності представляє інтереси Товариства у всіх питаннях діяльності Товариства, згідно визначеної компетенції, та виконує дії від імені Товариства у відносинах з державними установами, організаціями, підприємствами, судовими органами, як в Україні, так і за кордоном. Директор має право без довіреності виконувати від імені Товариства будь-які юридичні дії, акти, в тому числі укладати договори (угоди).
Враховуючи викладене, ОСОБА_13 наділена повноваженнями щодо організації та контролю фінансово-господарської діяльності товариства, має право діяти від імені товариства без довіреності, укладати договори, підписувати первинні бухгалтерські документи, організовувати виконання договірних зобов'язань, розпоряджатися грошовими коштами та майном товариства.
Таким чином, ОСОБА_8 відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою юридичної особи приватного права та виконує організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжено та діє по цей час.
Так, у невстановлений слідством час та у невстановленому місці, однак не пізніше 14 травня 2025 року у ОСОБА_8 виник умисел на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, виділеними на виконання умов договорів за результатами публічних закупівель Трипільська теплова електрична станція ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131334) (далі - Трипільська ТЕС) та ПАТ «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045) (далі - ПАТ «Центренерго»).
Досудовим розслідування встановлено, що за результатами проведення тендерної процедури публічних закупівель, між ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Інвентум Україна» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір № 16/28 від 14 травня 2025 року про закупівлю робіт з ремонту поверхонь нагріву з ошипуванням та нанесенням карбідкремнієвої маси блок ст. № 2, загальною вартістю 160 540 366 грн. 68 коп.
Вказаним договором, зокрема передбачено права та обов'язки сторін даних договорів, згідно з якими виконавець зобов'язаний:
-забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цими договорами;
-забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділами цих договорів;
-виконати роботи, зазначені у додатках до договорів, якісно, своєчасно та у повній відповідності з умовами договору та чинного законодавства України;
-по завершенню кожного з етапів виконання робіт (по завершенню всього комплексу робіт) представляти замовникові акти прийому-передачі виконаних робіт, разом з документами та інформацією, що необхідні замовнику для підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (примірна форма № КБ-2в), перелік яких у разі необхідності зазначається в додатках до договору.
Згідно договору, у випадку ненадання таких документів виконавцем, замовник має право не підписувати відповідні акти прийому - передачі виконаних робіт та не оплачувати вказані в цьому акті обсяги робіт або вимагати повернення відповідного розміру попередньої оплати (у разі застосування такого порядку оплати); протягом 7 днів з дати підписання остаточного акту прийому-передачі робіт надати замовникові звіт про використання матеріалів; в той же термін повернути замовникові залишки матеріалів шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі матеріалів (у разі використання матеріалів замовника); усунути за свій рахунок та у відповідні строки допущені в роботі недоліки та/або відхилення від умов договору.
Таким чином, згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Інвентум Україна», як виконавець зобов'язувалося виконувати передбачені договором роботи у повному обсязі, якісно та у визначені строки, з оформленням первинних облікових документів, зокрема актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт, які подавалися замовнику для підписання та подальшої оплати.
Так, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ПАТ «Центренерго»/Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» у невстановлений слідством час та у невстановленому місці, однак не пізніше 14 травня 2025 року, із залученням інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, здійснила ряд фінансово-господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, направлених на штучне та безпідставне завищення вартості матеріалів, що використовувались для виконання вищевказаного договору.
Так, з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_8 у період виконання вказаного договору, діючи через підконтрольне їй ТОВ «Інвентум Україна» організувала та контролювала подання первинних бухгалтерських документів представникам ПАТ «Центренерго» та Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго», які, не будучи обізнаними про злочинні наміри останньої, підписали відповідні акти приймання виконаних робіт та здійснили перерахування грошових коштів, що призвело до завдання майнової шкоди ПАТ «Центренерго» в особливо великому розмірі.
При цьому, відповідно до розробленого ОСОБА_8 злочинного плану, у вищевказаних актах вказувалась штучно завищена вартість використаних виконавцем матеріалів та обсяг виконаних робіт, що підтверджується співставленням первинної бухгалтерської документації, технічної документації та результатами економічного дослідження.
Враховуючи викладене, ОСОБА_8 , впродовж 2025 року, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи про завищення вартості матеріалів та обсягів виконаних робіт, заволоділа грошовими коштами замовника - ПАТ «Центренерго», шляхом їх перевитрати, що призвело до заподіяння майнової шкоди державним інтересам в особі ПАТ «Центренерго» на загальну суму 40 135 091 грн. 67 коп., що більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та, відповідно до вимог кримінального законодавства, становить особливо великий розмір.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
14.01.2026 в порядку, передбаченому ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України затримано ОСОБА_8 .
14.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У поданому клопотанні слідчий зазначає про те, що обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ДЗНД СБ України; матеріалами, зібраними працівниками СБ України на виконання доручення слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; протоколом затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_8 ; протоколами за результатами проведення НСРД у кримінальному провадженні; висновками аналітичного дослідження № 347/99-00-08-01-03-20/36437713 від 01.12.2025 та № 348/99-00-08-01-03-20/37167460 від 01.12.2025; довідкою спеціаліста № 409 від 02.01.2026, відомості якої не підлягають розголошенню на даному етапі досудового розслідування відповідно до ст. 222 КПК України; протоколами оглядів онлайн-веб ресурсів та матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні; іншими матеріалами у їх сукупності, наявними в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_8 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується підозрюваній, є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, і, будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 у період з 10.07.2025 по 21.07.2025 та з 04.11.2025 по 11.11.2025 здійснювала виїзд за межі України, а саме до Республіки Польща. Зокрема, за отриманою в ході досудового розслідування інформацією ОСОБА_8 має наміри покинути територію України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час в рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлено можливих інших спільників злочину.
Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання відносно ОСОБА_8 , більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, остання може спілкуватися з невстановленими особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати допомогу іншим причетним особам у переховуванні від органу досудового розслідування.
Також даний ризик обґрунтовується тим, що підозрювана шляхом погроз, підкупу може схиляти свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на теперішній час під час проведення досудового слідства не встановлено всіх учасників, які можуть бути причетними до вчинення злочинів та їх мотиви. Знаючи всіх тих, хто може бути причетним до вчинення злочинів, ОСОБА_8 може сприяти переховуванню цих осіб, знищенню ними всіх речових доказів, що можуть вказати на їхню причетність до даних злочинів. Крім того, на даний час перевіряється причетність всіх учасників, в тому числі ОСОБА_8 , до інших злочинів, розслідуванню яких вона може перешкодити.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення та факт вчинення вказаного правопорушення в умовах воєнного стану свідчать про відсутність у підозрюваної будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_8 розуміючи невідворотність реального покарання за кримінальне правопорушення у якому підозрюється, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, в тому числі протиправним шляхом.
Ураховуючи викладене вище, у органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_8 .
З врахування наведеного слідчий просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, а також, в разі внесення визначеного розміру застави, покласти на ОСОБА_8 процесуальні обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8, ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року залишено без задоволенняклопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2025 року за № 42025110000000208, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обрано щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги в м. Києві, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 березня 2026 року (включно).
Звільнено підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 березня 2026 року включно, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- цілодобово не залишати місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- у разі зміни місця проживання та/або роботи негайно повідомити про це слідчого, прокурора чи суд;
- здати на зберігання до Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваній, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення.
Виконання ухвали покладено на орган Національної поліції України за вказаним місцем проживання підозрюваної.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025110000000208 від 08 липня 2025 року.
Роз'яснено підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, представники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважав, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується обгрунтованість висунутої ОСОБА_8 підозри.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ДЗНД СБ України; матеріалами, зібраними працівниками СБ України на виконання доручення слідчого та прокурора у кримінальному провадженні; протоколом затримання в порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_8 ; протоколами за результатами проведення НСРД у кримінальному провадженні; висновками аналітичного дослідження № 347/99-00-08-01-03-20/36437713 від 01.12.2025 та № 348/99-00-08-01-03-20/37167460 від 01.12.2025; довідкою спеціаліста № 409 від 02.01.2026, відомості якої не підлягають розголошенню на даному етапі досудового розслідування відповідно до ст. 222 КПК України; протоколами оглядів онлайн-веб ресурсів та матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні; іншими матеріалами у їх сукупності, наявними в кримінальному провадженні.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеним вказаний слідчим у клопотанні ризик, передбачений п. 1. ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчим суддею обґрунтовано зазначено про те, що за встановлених у судовому засіданні обставин, а також того, що підозрювана знаючи, що за кримінальне правопорушення, вчинення якого їй інкримінується, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
З огляду на наведене слідчий суддя вірно оцінив наявність ризику можливості переховування підозрюваної від суду, як цілком ймовірного, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали.
Також колегія суддів погоджується і з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні існування інших, заявлених органом досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні.
При цьому, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення того, що вказані у клопотанні слідчого ризики мають такий ступінь вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що станом на час розгляду клопотання слідчого, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленому у кримінальному провадженні ризику, не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце реєстрації, має міцні соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , а також наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на час розгляду клопотання слідчого, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваної та її процесуальної поведінки, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри та відсутність у кримінальному провадженні належних доказів на підтвердження причетності останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не оцінено відомості про особу підозрюваної, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні продовження існування ризику, передбаченого п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та раніше не судима, не спростовують правильність висновків слідчого судді про наявність ризику вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваної, у випадку незастосування щодо неї запобіжного заходу, як про то просить адвокат ОСОБА_7 у поданій ним апеляційній скарзі.
Послання у скарзі захисника на незадовільний стан здоров'я підозрюваної ОСОБА_8 , що є підставою для відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, визначив право підозрюваної покидати житло в разі необхідності отримання медичної допомоги.
Інші доводи апеляційних скарг прокурора та захисника висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4