Провадження № 22-ц/803/2360/26 Справа № 214/2547/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні , у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення не зазначена), -
У березні 2024 року Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (надалі - КП «Кивбасводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, абонентської плати та втрат від інфляційних процесів і 3% річних.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачанні та централізованого водовідведення, яке надає Комунальне підприємство ««Кривбасводоканал». Всупереч вимогам чинного законодавства, що регулює відносини у сфері надання комунальних послуг, відповідачі систематично не сплачують вартість наданих послуг. Заборгованість відповідачів за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.12.2020 року по 31.12.2023 року становить 38863,04 грн. основного боргу; заборгованість по абонентській платі за період з 01.04.2022 по 31.12.2023 - 420 грн., 3% річних за період 01.01.2021 по 31.01.2022 - 152,98 та втрати від інфляції - 391,32 грн. Просив суд солідарно стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (ЄДРПОУ 033413116, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, 6а) заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 38863 грн. 04 коп., заборгованість з абонентської плати у розмірі 420 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 152 грн. 98 коп. та втрати від інфляції у розмірі 391 грн. 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (ЄДРПОУ 033413116, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, 6а) витрати зі сплати судового збору по 1514 грн. 00 коп. з кожного окремо.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду про стягнення з неї заборгованості та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Кривбасводоканал» до неї, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачка, хоча і є співласником квратири АДРЕСА_2 , не зареєстрована та не проживає в цій квартирі з 2017 року, а тому не споживала послуги позивача, що підтверджується актом, складеним мешканцями будинку, який додано до апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник КП «Кривбасводоканал» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровані в ній.
Факт реєстрації апелянтки ОСОБА_2 в даній квартирі підтверджується як відповіддю на запит суду з Реєстру Криворізької міської територіальної громади з 22.04.2013 по теперешній час (відповідь датована 20.05.2024) а.с.16, так і прикладеним самою відповідачкою до апеляційної скарги копією її паспорта громадянки України із відповідним штампом про реєстрацію місця проживання, що спростовує її доводи про те, що вона зареєстрована за іншою адресою із 2017 року.
Відповідачі вчасно оплату за надані послуги не здійснювали, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за період з 01.12.2020 року по 31.12.2023 року становить 38863,04 грн. основного боргу; заборгованість по абонентській платі за період з 01.04.2022 по 31.12.2023 - 420 грн., 3% річних за період 01.01.2021 по 31.01.2022 - 152,98 та втрати від інфляції - 391,32 грн.
Між сторонами склалися правовідносини, які стосуються належного виконання споживачем зобов'язань зі сплати наданих комунальних послуг.
Статтею 67 ЖК України передбачена плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень ст.68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24 червня 2004 року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 3 вказаної статті Закону встановлено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року, плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктами 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, що діяли до 01.05.2022, тобто частково протягом часу спірних правовідносин, було передбачено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з пунктом 21 вказаних Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, комунальні послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як передбачено ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Встановлено, що договір про надання комунальних послуг між сторонами не укладено. Проте, відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача. Тому споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.04.2022 року було також введено плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Абонентська плата нараховується щомісячно з розрахунку на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Відповідно до наданого до суду розрахунку сума боргу відповідачів по оплаті за абонентське обслуговування за період з 01.04.2022 року по 31.12.2023 року становить 420 грн. 00 коп.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості та бухгалтерської довідки встановлено, що протягом періоду заборгованості жодним із відповідачів не здійснювалася оплата послуг з водопостачання та водовідведення (а.с.7,8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, КП «Кривбасводоканал» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючи та/або зареєстровані у квартирі/будинку споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Як вбачається з матеріалів справи, співвідповідачка ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , зареєстрована в цій квартирі, а тому зобов'язана нести витрати по її утриманню незалежно від місця фактичного проживання, у зв'язку з чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що вона фактично проживає певний час за іншою адресою, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП «Кривбасводоканал» до квартири АДРЕСА_2 , за період з 01.04.2017 року по 31.12.2024 року.
Бухгалтерською довідкою по особовому рахунку № НОМЕР_3 по квартирі АДРЕСА_3 підтверджено факт не внесення за вказаний період оплати за послуги водопостачання та водовідведення (а.с.9-11), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з відповідачів за вказаний у позові період.
Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог КП «Кривбасводоканал» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань з відповідачів по справі.
Представник відповідачки в апеляційній скарзі просить відмовити КП «Кривбасводоканал» в задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з неї у зв'язку з чим заявила про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції.
Проте в даному випадку не можна застосувати наслідки пропуску строку позовної давності з огляду на таке.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.
Отже, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону№3450-IXвід 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні (Постанова Дніпровського апеляційного суду від 09.10.2024 року (провадження № 22-ц/803/8295/24 Справа № 185/615/24)).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови у перерахунку суми боргу відповідачки у зв'язку з тим, що вона не проживала в квартирі деякий час і не споживала послуги позивача, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Згідно до п. 29 вищезазначених Правил №630 передбачено, що споживач має право на несплату вартості послуг у період тимчасової відсутності споживача у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування вентилів у квартирі та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за письмовою заявою. Проте відповідачкою відповідного звернення до позивача про відключення та опломбування на період її тимчасової відсутності здійснено не було.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: