Провадження № 22-ц/803/872/26 Справа № 199/1669/25 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
25 лютого 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року,
08.02.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №717339 від 28.09.2021 р. в розмірі 19 81279 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також втрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., посилаючись на те, що за договором про надання споживчого кредиту №717339 від 28.09.2021 р. між ТОВ «Слон Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс» за договором факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 р. між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс», відповідач отримала кредит в розмірі 20 700,00 грн., строк кредиту 365 днів зі сплатою 15 відсотків в день (5465% річних), кредит наданий для споживчих потреб з кінцевим терміном повернення 28.09.2022 р. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору позивачем здійснено розрахунок заборгованості в розмірі 19812,79 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 13798,52грн., заборгованості за відсотками в розмірі 6014,27 грн. Оскільки відповідач добровільно не виконує взятих на себе зобов'язань за вказаними договором, позивач просив позов задовольнити (а.с.1-7).
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю (а.с.91-93).
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог (а.с.98-103).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що за договором про надання споживчого кредиту №717339 від 28.09.2021 року, який був укладений між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем, його учасники погодили отримання відповідачем кредиту в розмірі 20 700,00 грн., що підтверджується відповідним договором від 28.09.2021 року.
На підставі зазначеного вище договору, строк кредиту 365 днів зі сплатою 15 відсотків в день (5465% річних), кредит наданий для споживчих потреб з кінцевим терміном повернення 28.09.2022 року.
На підтвердження виконання кредитодавцем договірного зобов'язання суду наданий лист від сервісу онлайн платежів на адресу ТОВ «Слон кредит» від 26.09.2023 року, згідно з яким ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію НБУ №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК - П19/09-06 від 30.09.2019 року, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.09.2021 18:55:05 на суму 18 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua - 111179651, призначення платежу: зачисление 18 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.43).
28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №2808-23, за умовами якого з урахуванням реєстру боржників позивач мав набути належних ТОВ «Слон Кредит» прав вимоги за договорами, що підтверджуються копією договору факторингу з додатками.
Додатки до договору відступлення прав вимоги від 28.08.2023 року не містять прізвища відповідача, як боржника за кредитним договором, зазначеним вище, право вимоги за яким перейшло до позивача.
Як встановлено судом, на підтвердження викладених у позові обставин щодо переходу прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від №717339 від 28.09.2021 року, позивачем, окрім письмового договору факторингу від 28.08.2023 року, було надано реєстр прав вимог, акт приймання - передачі документації позичальників, а також акт приймання - передачі реєстру прав вимог за договором факторингу від 28.08.2023 року, які не містять даних щодо відповідача та укладеного кредитного договору №717339 від 28.09.2021 року, тобто про перехід права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до ТОВ «Діджи Фінанс» (позивача).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження викладених у позові обставин щодо переказу на картку відповідача грошових коштів в сумі 18000,00 грн. позивач надав лист від сервісу онлайн платежів на адресу ТОВ «Слон кредит» від 26.09.2023 року, згідно з яким ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.
Згідно змісту даного листа, для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію НБУ №3 від 11.11.2013 р. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК - П19/09-06 від 30.09.2019 р., відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.09.2021 18:55:05 на суму 18 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua - 111179651, призначення платежу: зачисление 18 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 .
Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит № 717339 від 28.09.2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачці.
Саме по собі укладання договору № 717339 не свідчить про те, що він був виконаний (реалізований). Інших доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів ОСОБА_1 позивач не надав.
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що на підтвердження викладених у позові обставин щодо переходу прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 28.09.2021 року №717339, позивачем, окрім письмового договору відступлення прав вимоги від 28.08.2023 р., було надано реєстр боржників (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги №2808-23 від 28.08.2023 року, акт приймання - передачі реєстру боржників (додаток №3 до договору відступлення прав вимоги №2803-23 від 28.08.2023 року), які не містять даних щодо відповідача та укладеного ним з ТОВ «Слон кредит» кредитного договору від 28.09.2021 року, тобто про перехід права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до ТОВ «Діджи Фінанс» (позивача).
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.
Судді: