Провадження № 22-ц/803/62/26 Справа № 201/15118/23 Головуючий у першій інстанції: Федоріщев С. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
26 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2024 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 11.04.2021 року між ним та відповідачкою укладено договір №187069-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту. 24 квітня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту №187069-КС-003, відповідно до якої кредитодавець додатково надав позичальникові кредит у розмірі 8000,00 грн. 27 червня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту №187069-КС-003, за умовами якої кредитодавець додатково надав позичальникові кредит у розмірі 13000,00 грн. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 07.12.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 59547,86 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26031,18 грн, прострочених платежів по процентах - 31566,68 грн, прострочених платежів за комісією - 1950,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 59547,86 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №187069-КС-003 від 11 квітня 2021 року, станом на 07 грудня 2023 року, у розмірі 59547,86 грн., а саме 26031,18 грн. - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 31566,68 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, 1950,00 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за надання кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 59547,86 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від ТОВ «Бізнес Позика» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 11 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено договір про надання кредиту №187069-КС-003, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 17000,00 грн., строком на 16 тижнів - до 01 серпня 2021 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,71968958% в день (фіксована ставка). Комісія за надання кредиту 2550,00 грн (а.с. 16-17 т.1).
Відповідно до п. 2 вказаного вище договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
11 квітня 2021 позивач через АТ «Таскомбанк», з яким укладено договір №83 від 11 листопада 2020 року про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, видав відповідачу кредит у розмірі 17000,00 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанк» (ТМ ТАС PAY) №396170412 від 11 квітня 2021 року та копією листа АТ «Таскомбанк» №32263/47.1 від 30 листопада 2023 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі (а.с. 34, 42 т.1).
24 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту №187069-КС-003 від 11 квітня 2021 року, відповідно до умов якої кредитодавець додатково надає позичальникові кредит у розмірі 8000,00 грн; комісія за надання додаткового кредиту 1200,00 грн (а.с. 32-33 т.1).
24 квітня 2021 року позивач через АТ «Таскомбанк» видав відповідачу додатковий кредит у розмірі 8000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанцієї АТ «Таскомбанк» (ТМ ТАС PAY) №401620417 від 24 квітня 2021 року (а.с. 35 т.1).
27 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту №187069-КС-003 від 11 квітня 2021 року, за умовами якої кредитодавець додатково надає позичальникові кредит у розмірі 13000,00 грн; комісія за надання додаткового кредиту 1950,00 грн; термін дії договору продовжено до 12 грудня 2021 року (а.с. 20-21 т.1).
27 червня 2021 року позивач через АТ «Таскомбанк» надав відповідачці додатковий кредит у розмірі 13000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанції АТ «Таскомбанк» (ТМ ТАС PAY) №419394681 від 27 червня 2021 року.
Факт видачі відповідачці кредитних коштів підтверджується також листом АТ «Сенс Банк» від 15.04.2024 та випискою з особового рахунку до картки № НОМЕР_1 , емітованої в АТ «Сенс Банк», за змістом яких на вказану картку зараховано 11 квітня 2024 року 17000,00 грн, 24 квітня 2021 року зараховано 8000,00 грн, 27 червня 2021 року зараховано 13 000,00 грн (а.с. 211-216 т.1).
ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором №187069-КС-003, внаслідок чого станом на 07.12.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 59547,86 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 26031,18 грн, суми заборгованості по відсотках - 31566,68 грн, заборгованості за комісією - 1950,00 грн (а.с. 68-72 т.1).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №187069-КС-003 від 11.04.2021 року (та додаткові угоди до нього) між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , що останньою не заперечується та не спростовано.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.
Відповідачкою не заперечується та не спростовано факт укладення нею вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами кредитного договору №187069-КС-003 від 11.04.2021 року (з урахуванням додаткових угод до нього) та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачкою своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування і комісії, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за вказаним договором заборгованості по тілу кредиту в сумі 26031,18 грн, прострочених процентів у розмірі 31566,68 грн та комісії у розмірі 1950,00 грн.
Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачкою (а.с. 68-72 т.1).
Крім того, проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування, погодженого сторонами (з урахуванням додаткової угоди від 27 червня 2021 року), тобто у період до 12 грудня 2021 року. Згідно змісту розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом з 13.12.2021 позивачем не нараховувались.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не враховано внесені відповідачкою кошти на погашення боргу на загальну суму 29253,30 грн (09.05.21 - 6342,00 грн, 02.06.21 - 7474,50 грн, 09.06.21 - 2002,80 грн, 15.06.21 - 3900,00 грн, 16.06.21 - 2534,00 грн, 27.06.21 - 7000,00 грн) є недоведеними. Належних та допустимих доказів, зокрема, квитанцій, платіжних інструкцій, тощо, про внесення зазначених сум на оплату боргу за кредитним договором №187069-КС-003 від 11.04.2021 року на користь ТОВ «Бізнес Позика» суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. У наданій відповідачкою виписці з особового рахунку, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", не вказано, що вказані платежі здійснені на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №187069-КС-003 від 11.04.2021 року, а лише зазначено (деталі операції) про "переказ з карти на карту" щодо здійснених платежів 09.05.21 - 6342,00 грн, 02.06.21 - 7474,50 грн, 09.06.21 - 2002,80 грн, 15.06.21 - 3900,00 грн, 16.06.21 - 2534,00 грн, 27.06.21 - 7000,00 грн (а.с. 117-142 т.1).
Щодо обґрунтування апеляційної скарги положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія зазначає наступне.
За змістом пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (на який посилається апелянтка в апеляційній скарзі), несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Разом з тим, частиною п'ятою вказаною вище статті встановлено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Доказів оспорення договору №187069-КС-003 від 11.04.2021 року (додаткових угод до нього), або певних його умов - суду не надано. У даній цивільній справі відповідних зустрічних позовних вимог про визнання недійсними певних (на думку відповідачки несправедливих) умов вказаного договору - не заявлено.
Крім того, судом не встановлено істотного дисбалансу, враховуючи видачу позичальниці кредитних коштів на загальну суму 38000,00 грн та нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у сумі 31566,68 грн, які погоджені умовами кредитного договору.
Посилання апелянтки, що місцевим судом не розглянуто клопотання про зменшення розміру неустойки, не є предметом розгляду в даній цивільній справі.
За положеннями статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сум неустойки (пені, штрафу) у даній справі не заявлено, тому обґрунтування апеляційної скарги зменшенням розміру неустойки є безпідставним.
За положеннями частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
А.В. Гапонов