Провадження № 11-сс/803/316/26 Справа № 932/675/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, є громадянином України, має базову середню освіту, одружений, проходить військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 3 піхотного відділення 2 піхотного взводу 12 піхотної роти 4 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», раніше не судимий зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в умовах гауптвахти на строк до 22 березня 2026 року включно.
Визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків, у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн 00 коп.
У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, вирішено покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
- прибувати за викликом до органу досудового розслідування, суду для участі в слідчих діях, судових засіданнях або брати участь в судових засідання дистанційно;
- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню з приводу обставин кримінального правопорушення.
Визначено строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави - 2 (два) місяці з дня її внесення, але не довше ніж кінцевий строк досудового розслідування.
Встановлено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри, яку пред'явлено ОСОБА_7 та наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, у виді переховування від органу досудового розслідування або суду.
Слідчий суддя вважав, що ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, оскільки, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження наміру підозрюваного впливати на свідків у кримінальному провадженні, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, відповідно до обґрунтування слідчого, є похідним від ризику переховування і пов'язаний виключно зі статусом підозрюваного (військовослужбовець), який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тобто не є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень.
Також слідчий суддя врахував особу підозрюваного, стан його здоров'я, наявність статусу військовослужбовця, відсутність відомостей про перебування на обліку у медичних закладах за місцем проходження служби, а також те, що останній, з його слів, одружений та раніше не судимий.
Крім того, слідчим суддею було визначено заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 133120 гривень, з покладенням відповідних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 62025170020021056 від 11 грудня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, без визначення альтернативної застави.
В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржена ухвала суду є необґрунтованою в частині визначення альтернативної застави та її розміру, який є безпідставно заниженим.
Зазначає, що визначення альтернативної застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованим та таким, що не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Стверджує, що є доведеними ризики у виді переховування, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження противної діяльності, а саме подальшого ухилення від проходження військової служби.
Зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді довготривалого позбавлення волі, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, період самовільного залишення військової частини, який інкримінується ОСОБА_7 є тривалим, а його наміри щодо ухилення від подальшого проходження служби є стійкими.
Прокурор вказує, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є вагомим, оскільки свідки, які надають викривальні покази щодо ОСОБА_7 , є військовослужбовцями, при цьому підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проходження військової служби, а тому враховуючи навички останнього у поводженні зі зброєю, беручи до уваги, що свідки в суді ще не допитані, ризик незаконного впливу на останніх, з метою надання тих чи інших показів на користь підозрюваного існує та не може бути нівельованим у менш обтяжливий спосіб.
Також зазначає, що обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження протиправної діяльності, оскільки ОСОБА_7 вчинено тяжкий триваючий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, крім того останній має стійкі наміри не проходити службу в подальшому, у зв'язку з чим, перебуваючи на свободі, підозрюваний може вчинити аналогічний злочин або будь-який інший, так як у нього відсутні і соціальностримуючі фактори.
Крім того стверджує, що за період проходження військової служби ОСОБА_7 отримав належне грошове забезпечення, що майже еквівалентне сумі визначеної застави, у зв'язку з чим є об'єктивні підстави вважати, що визначена застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, враховуючи наведені ризики та дані про його особу.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу;
підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Клопотанням слідчого та доданими до нього доказами підтверджується, що в проваджені СВ ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020021056 від 11.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді: старшого стрільця-оператора третього піхотного відділення другого піхотного взводу дванадцятої піхотної роти четвертого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 22 жовтня 2025 року о 18 годині 45 хвилин був відсутнім під час перевірки особового складу дванадцятої піхотної роти четвертого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), тобто самовільно залишив місце служби, а також не з'явився вчасно без поважних причин на службу понад три доби до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини залишення частини ОСОБА_7 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
З апеляційної скарги вбачається, що прокурором обґрунтованість підозри як підстава для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , а також наявність та достатність підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не оскаржуються, а тому колегія суддів не вдається до детального обговорення висновків суду у цій частині та обмежується констатацією того, що наданим матеріалами обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 та необхідність застосування до нього саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтверджуються достатньою мірою.
Слідчим суддею враховано вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи суворість можливого покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.
Крім того, колегія суддів вважає висновки слідчого судді щодо недоведності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованими з огляду на те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження наміру підозрюваного впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, відповідно до обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, є похідним від ризику переховування і пов'язаний виключно зі статусом підозрюваного, який є військовослужбовцем, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тобто не є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчим суддею було враховано дані про особу підозрюваного, а саме те, що він є військовослужбовцем, відсутні відомості про перебування на обліку у медичних закладах за місцем проходження служби, з його слів одружений, раніше не судимий, тяжкість злочину в якому він підозрюється, обставини злочину, що в своїй сукупності свідчать про неможливість запобігання встановленим судом ризикам менш суворим запобіжним заходом, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів зважає на те, що тяжкість можливого покарання хоча сама по собі і не може бути підставою для тримання особи під вартою, втім підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими ризиками та свідчить про їх особливу вагомість, оскільки ОСОБА_7 небезпідставно підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк.
З урахуванням обставин справи, наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого суду щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування, коли відбувається первинна фіксація обставин кримінального правопорушення та збирання доказів, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Вищезазначене повністю спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому провадженні, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, згідно з якими суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України, з чим і погоджується колегія суддів та вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_7 підозрюється, а також є достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи тяжкість та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, особу підозрюваного, його майновий стан, сімейний стан, беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн 00 коп. у межах, встановлених процесуальним законом для тяжких злочинів, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та буде для нього вагомим стримуючим фактором. Достатніх підстав для збільшення розміру альтернативної застави не вбачається.
Апеляційними доводами прокурора правильність оскарженої ухвали слідчого судді не спростовується з огляду на вищенаведене, а також зважаючи на те, що вони не містять нових істотних для справи відомостей та полягають у тенденційній переоцінці тих обставин, які були відомі слідчому судді та, на переконання колегії суддів, дістали належну оцінку.
З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4