Провадження № 33/803/650/26 Справа № 195/1793/25 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Халупко С.В. ( в режимі відеоконференції )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи: Збройні Сили України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 року без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 31.10.2025 о 23:45 в с.Високе, вул. Бардукова, буд.1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису № 798525, правопорушення вчинено повторно на протязі року, оскільки ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП 03.09.2025 (справа №559/2649/25) згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області. Відсторонений від керування. Водій порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та необґрунтованої з огляду на істотні порушення норма матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є військовослужбовцем, однак суд не застосував спеціальну норму - ст. 266-1 КУпАП, яка має пріоритет перед загальною процедурою, передбаченою ст. 266 КУпАП.
Однак судом не були досліджені докази його перебування при виконанні обов'язків військової служби; належного направлення на огляд, оформлене з урахуванням ст. 266-1 КУпАП; докази участі уповноважених осіб або дотримання спеціального порядку.
Вказує, що суд виходив із формальної позиції, що «відмова від огляду» автоматично утворює склад правопорушення. Однак Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово зазначав, що відмова від проходження огляду має юридичне значення лише тоді, коли сам огляд запропоновано відповідно до вимог закону. Якщо порядок направлення та проведення огляду порушений, то будь-яка «відмова» не породжує юридичних наслідків. Ці висновки неодноразово застосовувались у справах за ст. 130 КУпАП, зокрема у випадках, коли суди нижчих інстанцій обмежувались формальним підходом.
Також суд першої інстанції у постанові зазначив, що «диск з відеозаписом оглянуто», однак не навів, які саме обставини підтверджує відео; не встановив, чи зафіксовано роз'яснення прав; не перевірив безперервність відеозапису; не оцінив, чи підтверджує відео саме відмову, а не незгоду з процедурою. Таким чином суд порушив вимоги ст. 252 КУпАП щодо всебічної оцінки доказів.
Крім того справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не враховано об'єктивні обставини проходження військової служби; не перевірено можливість участі через відеоконференцію; та не забезпечено реального права на надання пояснень та заперечень, що суперечить ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянт вважає, що повторність, як кваліфікуюча ознака, не доведена належним чином. Суд послався на постанову від 03.09.2025, однак не встановив, чи набрала вона законної сили; не перевірив виконання попереднього стягнення; не мотивував, чому вважає наявною повторність саме у розумінні ч. 2 ст. 130 КУпАП. Формальне долучення копії постанови не є достатнім для встановлення повторності.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але захисник вважав за можливе розглянути справу без участі підзахисного. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Халупко С.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Додатково суду зазначив, що вважає долучений до справи відеозапис поліцейським з місця події недопустимим доказом, оскільки після ознайомлення з його змістом ним з'ясовано, що один із записів було проведено на мобільний телефон з неправильним відображенням дати та часу його створення.
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння, рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, копію постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 994892 від 01.11.2025, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.1) убачається, що 31.10.2025 о 23:45 в с. Високе, вул. Бардукова, буд.1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису № 798525. Правопорушення вчинено повторно на протязі року, оскільки ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП 03.09.2025 (справа № 559/2649/25) згідно постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області. Відсторонений від керування. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.2 ст. 130 КУпАП.
У графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено “відмовився».
Вказано, що тимчасово документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, однак останній відмовився від підпису у протоколі та від отримання його копії.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів убачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, нечітка мова, порушення координації рухів. Огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер 6810 не проводився у зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 . Акт підписаний працівником поліції, що його складав (а.с.10).
Згідно рапорту поліцейського СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, 31.10.2025 о 23.45 годин під час комендантської години у Нікопольському району, при патрулюванні в с. Високе, вул. Центральна, біля будинку 1, було зупинено транспортний засіб Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час бесіди з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, порушення координації рухів, нечітка мова та встановлено, що останній рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025 був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Водій ОСОБА_1 також не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 та п. 2.1б ПДР України. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер 6810 та від проходження освідування у найближчому закладі охорони здоров'я водій відмовився. Подія зафіксована на поліцейську нагрудну камеру. На водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП та адміністративну постанову за ч.1 ст. 126, ч.4 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП. Останньому повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом, повідомлені всі основні права та ознайомлено з матеріалами справи. Водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом (а.с.11).
З долученої до матеріалів справи копії постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025 убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.8-9).
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 748518 від 01.11.2025, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126, ч.4 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП на накладене відповідне стягнення (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на одному DVD-диску, долученому до матеріалів справи (а.с.4), на якому наявні два файла під назвами «FILE180101-09001-002106» та «Тур».
На відеофайлі під назвою «FILE180101-09001-002106» наявний відеозапис відеореєстратора зі службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано факт зупинки останніми транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
На відеофайлі «Тур» наявний відеозапис з нагрудної камери працівника поліції №798526 від 31.10.2025-01.11.2025 тривалістю 23:50:08-00:43:56 годин, де зафіксовано спілкування поліцейських з водієм ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу, виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, факт пропозиції проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у найближчому закладі охорони здоров'я (23:55:18 годин) та факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду (23:55:27 годин). Також на відео зафіксовано процес складання поліцейськими адміністративних матеріалів, ознайомлення з ними водія ОСОБА_1 , повідомлення йому про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, та відсторонення його від подальшого керування транспортним засобом.
На переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Згідно ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп'яніння.
При цьому апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції у постанові не навів обставини, які саме підтверджує відеозапис, не встановив його безперервність та не оцінив, чи підтверджує відеозапис саме відмову, а не незгоду з процедурою огляду, на переконання апеляційного суду, є неспроможними з огляду на наступне.
Так водію ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена повторно протягом року, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП.
Фактичні обставини, зафіксовані на зазначеному вище відеофайлі з нагрудної камери працівника поліції № 798526 підтверджують факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі (23:55:27 година запису). При цьому жодної незгоди з процедурою огляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не виявляв. Також не заперечував ОСОБА_1 і факту визнання його винним 03.09.2025 за ч.1 ст. 130 КУпАП Дубенським міськрайонним судом Рівненської області та накладення відповідного адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортного засобами на строк 1 рік. Відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є безперервним та повним.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Тому апеляційні доводи про порушення судом першої інстанції вимог ст.252 КУпАП щодо всебічної оцінки доказів, є необґрунтованими.
Посилання апелянта на «сталу практику Верховного Суду» без зазначення при цьому жодних реквізитів будь-яких рішень - є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не передбачає оскарження постанови суду апеляційної інстанції до Верховного суду, що у свою чергу унеможливлює формування «сталої практики Верховного Суду» з цього приводу.
Щодо доводів апелянта про відсутність фіксації на відеозапису з нагрудної камери поліцейського факту роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності процесуальних прав, то даний факт не є підставою для визнання відеозапису неналежним доказом, оскільки жодних вимог про це законодавцем не встановлено. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 994892, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, однак останній відмовилась від підпису у протоколі, жодних зауважень, клопотань, зокрема і щодо нероз'яснення йому процесуальних прав, не заявляв. Водночас права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і подання апеляційної скарги та надання їй можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
Одночасно суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює сам факт своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а оспорює лише наявність доказів його вини.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року, чим було порушено вимоги п.2.5 “а» ПДР України.
Враховуючи, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025 ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, отже дії останнього правильно кваліфіковані за протоколом про адміністративне правопорушення від 01.11.2025 серії ААД № 994892 саме за ч.2 ст.130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що наявність в його діях кваліфікуючої ознаки, як повторність, не доведена належним чином, є формальними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскільки жодних доказів скасування постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025, якою ОСОБА_1 було визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стороною захисту не надано.
Стосовно доводів апелянта про те, що того, що його огляд на стан алкогольного сп'яніння мав бути проведений за участі працівників військової служби правопорядку, суд відхиляє цей аргумент як такий, що ґрунтується на помилковому розумінні норм права.
Так, відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Тобто проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп'яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин
Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки матеріали справи не мають доказів того, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїв під час проходження військової служби, керував військовим автомобілем та виконував службове завдання, його огляд на стан сп'яніння правомірно проведений працівниками поліції за правилами ст. 266 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв'язку із розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що розгляд адміністративної справи судом першої інстанції було відкладено двічі - 14.11.2025 та 08.12.2025 через неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому останнім не було направлено суду жодних клопотань про відкладення судового засідання чи проведення його в режимі відеоконференції. Тому, враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи; а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністартивної відповідальності. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Крім того, як було зазначено вище, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО