Провадження № 11-кп/803/1196/26 Справа № 201/12551/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали контрольного судового провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , поданих в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 Кримінального кодексу України (далі-КК), ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК.
Під час судового засідання ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року, зокрема, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строком на 60 днів, тобто по 27 березня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
В апеляційних скаргах, які є тотожними за своїм змістом та доводами, захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що не може продовження терміну утримання обвинувачених під вартою бути з тієї причини, що у справі, на думку сторони обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи, а також, що продовження міри запобіжного заходу без розгляду та застосування альтернативного запобіжного заходу є прямим порушенням практики ЄСПЛ та ст.5 Конвенції.
Вказує, що запобіжний захід відносно ОСОБА_9 продовжується 9 разів (термін його утриманні під вартою становить 1 рік 6 місяців), а щодо обвинуваченого ОСОБА_8 18 разів (термін утримання під вартою 3 роки), з посиланням на одні й ті самі підстави, що суперечить практиці ЄСПЛ.
Зазначає, що ризики якими обґрунтовано необхідність тримання під вартою обвинувачених в сукупності є невиправданими, впродовж півтора роки вказана справа слухається в суді та з початку інкримінування вказаних злочинів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не погоджувалися з причетністю до їх вчинення, та фактично перебувають в очікування стадії дослідження письмових доказів та допиту свідків. Тобто, обвинувачені зацікавлені у доведенні своєї невинуватості, та більш того, останні зацікавлені окрім доведення своєї непричетності до злочинів, довести факти фальсифікації кримінальної справи органами досудового розслідування.
Додатково щодо ОСОБА_9 зазначає, що 03.04.2023 року за обвинуваченого на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було перераховано кошти у розмірі 53680,00 грн. У судовому засіданні прокурор долучив витяг з ЄРДР №12024041640000550 від 23.04.2024 року, згідно якого ОСОБА_9 зник 23.04.2024 року та станом до вересня 2024 р. на зв'язок не виходив, у зв'язку з чим, за даним фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК. Враховуючи вищенаведене, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2024 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК, виділено в окреме провадження та останнього оголошено у розшук.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого в рамках кримінального провадження №12023041030000350 від 10.02.2023. На підставі зазначеної ухвали суду 26 вересня 2024 року обвинувачений ОСОБА_9 був затриманий працівниками УКР ГУНП в Дніпропетровській області в Одеській області, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 41, та доставлений працівниками поліції до суду для розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Натомість, до викрадення ОСОБА_9 невідомими особами, а невідомі вони є лише через неналежне проведення досудового розслідування за фактом його зникнення, не проведення слідчих дій та відсутність допиту ОСОБА_9 в статусі потерпілого, останній більше року перебував на волі, та його життєдіяльність і переміщення містом не підпадала під перелік пунктів ст.177 КПК. Після навмисного викрадення ОСОБА_9 з'явились ризики навіть його впливу на свідків, потерпілих та ін. В той час, як він став потерпілим від свавільних дій невідомих осіб, які вчинили його викрадення, цілком ймовірно аби зірвати судові розгляди, та штучно створити факт його переховування, зважаючи на те, що значний період часу він дотримувався належної процесуальної поведінки та прибував до суду.
Водночас щодо характеризуючих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , що спростовують вказані прокурором ризики зазначає, що ОСОБА_9 проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкав разом з батьками та характеризується виключно з позитивного боку, у 2023 році закінчив ДДУВС та отримав ступінь бакалавра, знаходився у пошуках роботи за спеціальністю та навіть стажувався на безоплатній основі у адвоката, а також він має певні вади здоров'я (згідно консультативного висновку спеціаліста у нього виявлено дифузний зоб, гіпотериоз медикаментозно субкомпенсований), що потребують проходження постійних обстежень та аналізів, що в умовах перебування в ДДУВП №4 не забезпечено.
З огляду на викладене захисник вважає, що суд має розглянути альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, для уникнення сумніву у суду та органів обвинувачення щодо можливості реалізації будь-якого ризику ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та застосувати до них електронний засіб контролю, що полягає у закріпленні на тілі обвинувачених пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати їх місцезнаходження.
Враховуючи зазначене захисник просить апеляційний суд змінити ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року та постановити нову, якою визначити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розмір застави та застосувати електронний засіб контролю.
Обґрунтованість ухвали місцевого суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сторонами кримінального провадження не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_7 на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, яка наполягала на їх задоволенні, просила змінити ухвалу суду по постановити нову, якою визначити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розмір застави в межах визначених законом, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано місцевим судом.
За приписами ч.3 ст.331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на 60 днів, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, а також наявність, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК ризиків того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконного впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про існування яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, характер інкримінованих злочинів, а також дані про особи обвинувачених, які неодружені, утриманців не мають, офіційно не працевлаштовані та постійного джерела доходу не мають. Крім того судом зазначено, що наявність ризику впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних учасників провадження та дослідження їх судом. Також судом вказано, що 24.09.2024 за адресою: м. Подільськ, вул. Армійська, 21, ОСОБА_9 був затриманий працівниками Прикордонної служби України при спробі незаконно перетнути кордон.
Окрім того, місцевим судом враховано, що судовий розгляд тільки розпочато, по кримінальному провадженню не допитано свідків, потерпілих, обвинувачених, не досліджено письмові матеріали кримінального провадження.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів враховує положення статті 28 КПК, а також те, що на даний час у кримінальному провадженні судовий розгляд тільки розпочато, по справі не допитано обвинувачених, потерпілих, свідків, не досліджено усіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 під вартою на даному етапі кримінального провадження.
З огляду на викладене, всупереч доводам апеляційних скарг, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою, зокрема, стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 27 березня 2026 року включно. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 під вартою та відсутні підстави для застосування до них більш м'яких запобіжних заходів, на чому наполягає сторона захисту, оскільки вони не забезпечать їх належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.
Отже доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК та відсутність підстав для продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду, вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.
Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п'ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданих апеляційних скарг щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даний час відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання апеляційного суду, подальше продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не порушує їх права на свободу та особисту недоторканність, гарантовані статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.
Разом з тим, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК, їх тяжкість, тривалість перебування останніх під вартою (обвинуваченого ОСОБА_8 майже три роки, обвинуваченого ОСОБА_9 понад півтора роки), даних, які характеризують особу кожного з обвинувачених та введення на території країни правового режиму воєнного стану, колегія суддів вважає, що обвинуваченим необхідно визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, відповідно до абз.1 п.3 ч.5 ст.182 КПК, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 998 400,00 грн, яка на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинувачених, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати на підставі п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 27 березня 2026 року, включно, з визначенням альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 998 400,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182,199 та ст.ст.404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2026 року включно.
Встановити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 998 400,00 грн.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де вони проживають, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та зміну місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим, іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , підлягають негайному звільненню з-під варти та вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обов'язків до 27 березня 2026 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , що у разі невиконання ними покладених на них цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4