Справа № 159/744/26 Провадження №11-сс/802/91/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 (ЄРДР за №12026030550000092 від 07.02.2026),
Слідчий СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено та підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з моменту його фактичного затримання, з подальшим його утриманням в ДУ “Луцький слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою визначено обчислювати з моменту затримання 12.02.2026. Встановлено строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою до 10 квітня 2026 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять двісті) гривень 00 копійок
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник, який діє в інтересах підозрюваного, просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 застосований запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту або співмірного розміру застави. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки твердження щодо необхідності застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є лише припущеннями, які нічим не підтверджуються. ОСОБА_8 жодним чином досудовому розслідуванню перешкоджати намірів не має та переховуватися чи в будь-який інший спосіб ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків не бажає. Слідчим та прокурором не доведено об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного не можливо при застосуванні до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги; думку захисника та підозрюваного, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу заперечили і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів слідчим суддею правильно встановлено і це відповідає матеріалам провадження, що слідчими СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030550000092 від 07 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання 12 лютого 2026 року ОСОБА_8 у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким слідчий суддя дав належну правову оцінку.
Отже, враховуючи обсяг відомостей кримінального провадження, колегія суддів вбачає, що вони об'єктивно свідчать що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, а також наявності у матеріалах провадження доказів, які формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних протиправних дій.
Разом з тим слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є запобіжні заходи.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами сторони обвинувачення у клопотанні та висновком слідчого судді щодо того, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя належним чином обґрунтував своє рішення, що потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою мотивована наявністю вказаних вище ризиків, що під час розгляду клопотання було доведено.
Встановлено, що ОСОБА_8 не має стійких соціальних зв'язків, являється діючим військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , де проходить військову службу, раніше неодноразово судимий, розуміє наслідки своїх дій та покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, а тому може вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, здатен легко долати моральні бар'єри і застороги, а тому може свідомо переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
З метою уникнення ОСОБА_8 відповідальності за вчинене, шляхом залякування, словесними погрозами останній може продовжити чинити психологічний вплив на потерпілу та свідків, які ще не допитані в даному кримінальному провадженні.
Відомості про особу ОСОБА_8 , який є особою раніше неодноразово судимою, в тому числі і за злочини проти власності вказують про те, що підозрюваний не бажає ставати на шлях виправлення, на даний час останній не працевлаштований, а тому наявні підстави вважати, що він може продовжити злочинну діяльність.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо особи підозрюваного фактично характеризують його в соціально-побутовому плані, проте не зменшують доведених ризиків у кримінальному провадженні, а тому не можуть бути визначальними при вирішенні питання про застосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того не доведено, що наявність наведених захисником обставин про міцні соціальні зв'язки ОСОБА_8 , повернення потерпілій грошових коштів зможе сприяти дотриманню належної процесуальної поведінки підозрюваним під час досудового розслідування.
Наведені обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів можливість проведення належного контролю за процесуальною поведінкою ОСОБА_8 за умови застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу. Крім того обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , вказують на те, що більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти заявленим ризикам, які є реальними, і слідчий суддя правильно виснував це у своєму рішенні та обґрунтовано застосував стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Всі інші доводи апеляційної скарги були фактично досліджені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу і їм надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
З огляду на викладене вище законних підстав для скасування ухвали слідчого судді з викладених в апеляційній скарзі доводів захисника апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді