Справа № 931/977/25 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.
Провадження № 22-ц/802/274/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.
17 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - Шевчука В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Фруктекспол» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Фруктекспол» на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 26 грудня 2025 року,
У грудні 2025 року ПП «Фруктекспол» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, пов'язаних з неналежним виконанням договору - трудового контракту директора підприємства, у сумі 795812,49 грн та судових витрат. Позивач покликався на те, що ОСОБА_1 , будучи директором, без узгодження із засновником ПП завищував розмір заробітної плати, чим завдав підприємству збитків на вказану суму.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив ужити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме земельні ділянки із кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1366 вартістю 75300 грн; 0722485200:03:000:0510 вартістю 74900 грн; 0722485200:04:000:1378 вартістю 82365,48 грн; 0722485200:03:000:0498 вартістю 68296,15 грн; 0722485200:04:000:1374 вартістю 60813,08 грн; 0722485200:05:000:0779 вартістю 78845,27 грн; 0722485200:04:000:1334, відомості про вартість відсутні в реєстрі; 0722485200:04:000:0881 вартістю 60412,18 грн; 0722485200:03:000:0448 вартістю 55242,71 грн; 0722485200:05:000:0044 вартістю 67272,25 грн; 0722485200:05:000:0782 вартістю 42891,34 грн; 0722485200:03:000:0416 вартістю 17552,93 грн; 0722485200:04:000:0643 вартістю 70734,77 грн; 0722485200:04:000:1294 вартістю 70399,58 грн.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що між сторонами виник спір щодо стягнення 795812,49 грн збитків, а саме безпідставно виплаченої заробітної плати на цю сум (разом із нарахуваннями), яку ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП «Фруктекспол», виплатив собі як директору за період 2021 року, що підтверджується звітом незалежного аудитора та висновком судової економічної експертизи.
Позивач стверджує, що невжиття таких заходів призведе до труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
На підставі наведеного ПП «Фруктекспол» просило суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на дане нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , оскільки останній у добровільному порядку відмовляється відшкодувати заподіяну шкоду.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 26 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову .
Не погодившись із даною ухвалою суду, ПП «Фруктекспол» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зважаючи на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, просило її скасувати та задовольнити заяву.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що подання даного клопотання зумовлене виключно запобіганню ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову та вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, та щоб у подальшому забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, оскільки, як видно із витягу із реєстру речових прав, іншого майна у відповідача немає.
Вважає, що суд першої інстанції також помилково дійшов висновків про утруднення діяльності орендаря земельних ділянок ФГ “Наталія І.П.» у разі накладення арешту на земельні ділянки.
Загальна вартість земельних ділянок складає 825025,74 грн, що є співмірним із розміром позовних вимог та імовірних судових витрат, а тому вважає, що накладення арешту на майно відповідача буде співмірним засобом забезпечення позову, враховуючи розмір позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не було подано.
У судовому засіданні представник позивача Шевчук В. В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, будь-яких клопотань до суду не подавав, тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, що відповідає нормам ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено суду жодних належних та допустимих доказів чи обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, також не наведено фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі дії з боку відповідача, направлені на порушення інтересів позивача. Саме по собі звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання трудового договору не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Також судом зазначено, що хоча земельні ділянки і знаходяться у власності відповідача, але за договорами оренди всі без виключення перебувають в оренді ФГ «Наталія І.П.» (строком до 2033, 2034, 2035 року), а тому накладення на них арешту (зокрема і заборона суборенди, яка входить за своєю суттю в поняття розпорядження) призведе до невиправданого втручання в господарську діяльність вказаного орендаря, який не є учасником даної справи.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/, а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20, від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подібні правові висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 24 грудня 2025 року ПП «Фруктекспол» через представника ОСОБА_2 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, пов'язаних з неналежним виконанням трудового договору, у сумі 795812,49 грн, а саме у вигляді безпідставно виплаченої заробітної плати у даному розмірі, яку ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП «Фруктекспол», виплатив собі як директору за період 2021 року.
Безпідставність нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в такій сумі позивач підтверджує звітом незалежного аудитора та висновком судової економічної експертизи.
На підтвердження співмірності зазначених позивачем заходів забезпечення позову з позовними вимогами ПП «Фруктекспол» надало суду Інформацію з Державного реєстру речових прав, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки із кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1366 вартістю 75300 грн; 0722485200:03:000:0510 вартістю 74900 грн; 0722485200:04:000:1378 вартістю 82365,48 грн; 0722485200:03:000:0498 вартістю 68296,15 грн; 0722485200:04:000:1374 вартістю 60813,08 грн; 0722485200:05:000:0779 вартістю 78845,27 грн; 0722485200:04:000:1334, відомості про вартість відсутні в реєстрі; 0722485200:04:000:0881 вартістю 60412,18 грн; 0722485200:03:000:0448 вартістю 55242,71 грн; 0722485200:05:000:0044 вартістю 67272,25 грн; 0722485200:05:000:0782 вартістю 42891,34 грн; 0722485200:03:000:0416 вартістю 17552,93 грн; 0722485200:04:000:0643 вартістю 70734,77 грн; 0722485200:04:000:1294 вартістю 70399,58 грн.
Вартість даного нерухомого майна складає 825025,74 грн, що за доводами заявника є співмірною із вартістю заподіяних збитків, що складає ціну позову та ймовірних судових витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову, вказані земельні ділянки, хоча і є у власності відповідача, але за договорами оренди всі без виключення перебувають в оренді ФГ «Наталія І.П.» (строком до 2033, 2034, 2035 року).
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі №361/5905/23 та інших указував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі №644/1482/22, від 01 травня 2024 року у справі №638/6777/23, від 21 лютого 2024 року у справі №201/9686/23, від 11 серпня 2022 року у справі №522/1514/21 та інших.
Отже, суд дійшов правильного висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення зазначеного позову.
Згідно з численними постановами Верховного Суду саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення обґрунтування не вважається достатньою підставою для задоволення заяви.
Також Верховний Суд наголошував (постанова від 10 листопада 2020 року у справі № 915/167/20), що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням декількох критеріїв, с саме: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи.
Це має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, зокрема: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків із позивачем.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, що з часу звільнення відповідача з посади директора (15 грудня 2021 року) та з часу імовірного вчинення перевищення сум нарахованої заробітної плати (за 2021 рік), та з часу виявлення факту переплати згідно з актом аудиторської перевірки від 09 грудня 2022 року не встановлено факту відчуження відповідачем наявного в нього нерухомого майна.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, характер спірних правовідносин, що витікають з укладеного трудового контракту між сторонами, та предмет позову щодо стягнення коштів, який пред'явив до суду заявник - бувший роботодавець відповідача, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельні ділянки відповідача, що перебувають в оренді .
З огляду на зазначене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки є безпідставними, а висновки суду не суперечать нормам процесуального закону та встановленим обставинам справи.
Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування чи зміни, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 150, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Фруктекспол» залишити без задоволення.
Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 26 грудня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя
Судді: