Єдиний унікальний номер 341/2209/15-к
Номер провадження 1-в/341/1/26
26 лютого 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ;
з залученням секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Галичі подання начальника Івано-Франківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області на час внесення такого ОСОБА_4 про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженої ОСОБА_5 ,-
встановив:
На розгляді Галицького районного суду Івано-Франківської області перебуває подання начальника Івано-Франківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженої ОСОБА_5 .
В обґрунтування подання заявник покликається на те, що вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Ухвалою від 23 травня 2019 року розстрочено засудженій ОСОБА_5 на шість місяців виплату несплаченої суми штрафу шляхом сплати щомісячно по 170 грн. Однак, і за таких умов штраф не сплачено.
Відтак, в силу частини 2 статті 26 КВК України внесено подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт.
Засуджена ОСОБА_5 будучи належно повідомлена про час та місце розгляду подання на розгляд такого не з'явилась. Судом постановлено ухвалу щодо подальшого руху такого.
Івано-Франківський МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду подання на розгляд такого представника не скерував. Начальником органу ОСОБА_6 скеровано клопотання про взяття до уваги оновлених відомостей в частині судимостей та кримінальних проваджень щодо ОСОБА_5 , які перебувають на розгляді в судах.
Відповідно до частини 5 статті 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд не вбачає необхідності обов'язкової участі засудженої та представника органу, що відає виконанням покарання, відтак подання слід розглянути за відсутності таких.
Прокурор при розгляді подання зазначив, що на розгляді у Івано-Франківському міському суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, яке розглядом не завершене. Враховуючи правову позицію ВС, викладену у постанові, ухваленій 10 лютого 2025 року, у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України має бути прийнято рішення щодо звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв'язку з спливом строків давності виконання вироку суду чи вирішено питання призначення покарання за сукупністю вироків, в разі встановлення обставини, що перериває давність виконання вироку - визнання винуватою у вчиненні нового злочину.
Приймаючи рішення по суті клопотання суд враховує наступне.
Статтею 537 КПК України передбачено питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, а статтею 539 цього Кодексу порядок їх вирішення судом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Відповідно до частини 5 статті 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
Ухвалою від 23 травня 2019 року розстрочено засудженій ОСОБА_5 на шість місяців виплату несплаченої суми штрафу шляхом сплати щомісячно по 170 грн.
Доказів сплати штрафу судом не здобуто.
Відповідно до пункту 1 частини 1; частини 4 статті 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
27 грудня 2019 року до Івано-Франківського міського суду скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України. Справа розглядом не завершена.
У постанові, ухваленій 10 лютого 2025 року у справі 229/207/24 ВС виснував, що Виконання вироку - це діяльність органів виконавчої влади щодо виконання обвинувального вироку, яка пов'язана з реальним обмеженням визначених судом прав і свобод засудженої особи.
Відповідно до статті 535 частини 1, 2 КПК судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 80 КК, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Частинами 1, 2 статті 80 КК передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі. Частиною 5 цієї статті передбачено, що питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Отже, застосування статті 80 КК вимагає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та відсутність фактів, які є підставою зупинення або переривання цих строків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 80 КК перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 4 ст. 80 КК).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК не містить.
Щодо положень кримінального процесуального закону, то частина третя статті 374 КПК передбачає необхідність зазначення у вироку, крім іншого, мотивів призначення покарання, звільнення від відбування покарання, мотивів ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Отже суд, приймаючи рішення щодо нового обвинувачення особи на стадії судового розгляду, встановивши підстави, передбачені ст. 80 КК, може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку та відповідних правових наслідків цього.
При цьому відсутність у матеріалах конкретного кримінального провадження даних про те, що особа була звільнена судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку в порядку ст. 537, 539 КПК або відбула це покарання, не може розцінюватись як ухилення цією особою від відбування покарання.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, провадження № 5 - 324 кс 15).
Стаття 152 Кримінально-виконавчого кодексу України також передбачає можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Реалізується таке звільнення в порядку та на підставі ст. 537, 539 КПК на стадії виконання вироку. Проте вказані положення не визначають такий порядок звільнення особи від відбування покарання з підстави, передбаченої ст. 80 КК, як єдиний і безальтернативний.
За таких обставин, об'єднана палата вважає, що в конкретному кримінальному провадженні суд може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку за наявності для цього підстав, передбачених ст. 80 КК, не лише в порядку ст. 537, 539 КПК, а й за наслідками розгляду справи, про що має бути зазначено в резолютивній частині рішення.
Враховуючи встановлені обставини, зокрема скерування 27 грудня 2019 року до Івано-Франківського міського суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України в межах даного кримінального провадження слід ухвалити рішення щодо звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв'язку з спливом строків давності виконання вироку суду чи вирішено питання призначення покарання за сукупністю вироків, в разі встановлення обставини, що перериває давність виконання вироку - визнання винуватою у вчиненні нового злочину.
Враховуючи викладене, розглядуване подання слід залишити без задоволення.
Керуючись статтею 26 КВК України, статтею 53 КК України, статтями 376, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Подання начальника Івано-Франківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області на час внесення такого ОСОБА_4 про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженої вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_5 за частиною 1 статті 185 КК України з призначеним покаранням у вигляді штрафу у розмірі шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень
- залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяОСОБА_7