4 лютого 2026 року місто Київ
справа № 757/36859/18-ц
провадження №22-ц/824/1393/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальне підприємство «Київтеплоенерго»
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 4 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л., -
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Київенерго», КП «Київтеплоенерго», в якому просив: визнати дії (бездіяльність) відповідачів (виконавців послуг) щодо нього у період з 25 липня 2007 року по липень 2018 року протиправними; встановити факт надання відповідачами (виконавцями послуг) житлово-комунальних послуг з постачання та водовідведення гарячої води та централізованого опалення неналежної якості позивачу (споживачу) у період з 25 липня 2007 року по липень 2018 року; зобов'язати відповідачів у місячний строк, відповідно до діючого порядку та правил здійснити перерахунок розміру плати за надання позивачу, який є пенсіонером МВС з 2005 року, і має пільгу на сплату 50% комунальних послуг, у зв'язку із наданням їх неналежної кількості і якості, з врахуванням не проживання матері позивача ОСОБА_2 з липня 2007 року по теперішній час та не проживання його доньки ОСОБА_3 у період з 11 вересня 2015 року по теперішній час у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до пунктів 4, 4.2 Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843 Про порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання).
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до договору №05206640020010 від 30 червня 2016 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач зареєстрований з 14 липня 1992 року та постійно проживає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також з 24 грудня 2002 року зареєстрована донька позивача ОСОБА_3 та з 19 грудня 1993 року по 23 червня 2016 року була зареєстрована мати позивача ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що його мати ОСОБА_2 не проживала в квартирі АДРЕСА_1 з 19 грудня 1993 року.
Окрім того, донька позивача ОСОБА_1 також не проживає у вищевказаній квартирі з 11 вересня 2015 року, проте нарахування спожитих послуг відповідачами здійснювались із розрахунку на трьох осіб.
29 червня 2016 позивач звернувся до відповідача - ПАТ «Київенерго» із заявою, в якій останній просив нараховувати плату за постачання та водовідведення гарячої води та центрального опалення на одну особу, без врахування його матері та дочки. Відповіді на заяву позивачем отримано не було.
22 грудня 2016 року позивачем було направлено претензію щодо надання послуг неналежної якості, яка також залишилась без відповіді.
Окрім того, ОСОБА_1 є майором міліції, звільненим у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 03 березня 2005 року згідно з наказом № 252 о/с від 03 березня 2005 року та має пільгу по сплаті 50 % комунальних послуг.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 4 червня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про зобов'язання вчинити дії закрито.
Постановлячи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Київенерго» припинило свою діяльність, що відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 4 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення. Вважає, що ухвала про закриття провадження у справі у частині позовних вимог до ПАТ «Київенерго» та рішення суду першої інстанції
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в який просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що ухвала про закриття провадження у справі у частині позовних вимог до ПАТ «Київенерго» та рішення суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, не є обґрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального закону.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд 4 червня 2025 року незаконно закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, тому що відповідач КП «Київтеплоенерго» є правонаступником відповідача ПАТ «Київенерго» у частині стягнення заборгованості з споживачів, у тому числі з споживача ОСОБА_1 .
Вказує, що позивачем додано до апеляційної скарги акт від 19 січня 2017 року обстеження матеріально - побутових умов сім'ї, який затверджений у порядку, передбаченим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 року № 95, який підтверджує факт проживання в квартирі однієї особи ОСОБА_1 та не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. На підставі саме цього акту, починаючи з 19 січня 2017 року нарахування за комунальні послуги здійснюється саме на одну людину на позивача ОСОБА_1 .
Також, ОСОБА_1 вказує, що він є майором міліціїта має пільгу по сплаті 50 % комунальних послуг. Наголошує на тому, що пільги, компенсації і гарантії зберігаються, що були надані пенсіонерам та членам їх сімей у ч. 4,5,6 ст. 22 Закону України «Про міліцію», не скасовуються згідно із ст. 22 Конституції України, а доповнюються новими пільгами, компенсаціями, гарантіями, які передбачені для поліції Законом України «Про Національну поліцію».
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача КП «Київтеплоенерго» Кравець Т.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засіданні ОСОБА_1 , будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень на його поштову адресу, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, в якому вказано, що поштове відправлення було вручено позивачу 23 грудня 2025 року, не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 14 липня 1992 року та постійно проживає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також з 24 грудня 2002 року зареєстрована донька позивача ОСОБА_3 та з 19 грудня 1993 року по 23 червня 2016 року була зареєстрована мати позивача ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 є майором міліції, звільненим у відставку за п. 65 «а» (за віком) з 3 березня 2005 року згідно з наказом № 252 о/с від 3 березня 2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивача - ОСОБА_2 постійно проживає у м. Курганськ Краснодарського краю РФ. Позивач зазначає, що його донька також проживає окремо від нього - в іншій квартирі, на підтвердження чого надав суду копію договору найму від 11 вересня 2015 року.
29 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача ПАТ «Київенерго» із заявою, в якій останній просив не враховувати його мати та доньку при нарахуванні плати за постачання гарячої води та водовідведення та центрального опалення, додаючи до неї акт про не проживання від 21 червня 2016 року.
Відповіді на заяву позивачем не було отримано.
Як вбачається з копії акту від 21 червня 2016 року, наданого позивачем на підтвердження тимчасової відсутності його матері ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , мешканці квартир №№ 2 , 4 , 23 зазначеного будинку підтверджують те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають з 3 вересня 2015 року за вказаною адресою.
22 грудня 2016 року позивачем було направлено претензію до відповідача - ПАТ «Київенерго» про неналежне надання послуг, яка також залишилась без відповіді.
Крім того, встановлено, що ПАТ «Київенерго» було виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ у будинку, в якому знаходиться квартира позивача з 1 серпня 2014 року по 31 квітня 2018 року.
З 1 травня 2018 року за КП «Київтеплоенерго» закріплено майно територіальної громади міста Києва та саме з цього періоду підприємство набуло статусу виконавця послуг з ЦО та ЦПГВ у будинку, в якому знаходиться квартира позивача.
Разом з тим, КП «Київтеплоенерго» не є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Київенерго» та не несе відповідальності за його зобов'язаннями.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки КП «Київтеплоенерго» не є правонаступником ПАТ «Київенерго» та не несе відповідальності за його зобов'язаннями, тому відсутні підстави вважати, що КП «Київтеплоенерго» порушило права позивача щодо правильності нарахування ПАТ «Київенерго» розміру плати за спожиті позивачем житлово-комунальні послуги в період 01 серпня 2014 року по 31 квітня 2018 року. Відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про визнання дій неправомірними, встановлення факту надання відповідачем (виконавцем послуг) житлово-комунальних послуг з постачання та водовідведенння гарячої води та централізованого опалення неналежної якості та зобов'язання здійснити перерахунок в період з 1 серпня 2014 року по 31 квітня 2018 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період 1 травня 2018 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено протиправність дій (бездіяльності) КП «Київтеплоенерго» щодо позивача у період з 1 травня 2018 року по липень 2018 року, надання відповідачами позивачу житлово-комунальних послуг з постачання та водовідведення гарячої води та центрального опалення неналежної якості за вказаний період часу, як і підстави, на які він посилається у своїх вимогах, в яких просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру плати за надання позивачу комунальних послуг з постачання та водовідведення гарячої води та центрального опалення у зв'язку з наданням їх неналежної кількості та якості. Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачем не надано належних документів в розумінні пункту 1.2 Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843, що підтверджують факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в іншому місці.
Крім того, суд першої інстанції вважав безпідставними доводи позивача про необхідність здійснення перерахунку розміру оплати на підставі наявності у позивача пільги 50% на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» такі пільги колишнім працівникам міліції не передбачені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дане визначення поняттю якість житлово-комунальної послуги-сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Так, вимоги щодо кількісних та якісних показників послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) викладені в додатку до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року №151.
Пунктом 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), встановлено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.
Пункт 35 Правил визначає, що представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.
За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком до Правил. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця (п. 37 Правил).
Позивач не зазначає, які саме показники послуг з ЦО та ЦПГВ не відповідають встановленим нормам якості. Крім того, до позовної заяви не додано жодних актів-претензій щодо неналежного надання послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, твердження про надання послуг неналежної якості не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог та проведення перерахунку відсутні.
Рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843 затверджено Порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання).
Згідно з пунктом 1.2 вказаного Порядку наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання при дотриманні певних умов, зокрема, при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім'ї: за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім'ї.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку для звільнення від оплати наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи, зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1.2 даного Порядку: заяву в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї із зазначенням періоду та місця перебування; документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім'ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою); для працюючих - довідку з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження).
Відповідно до пункту 4 цього ж Порядку перерахунок за ненадані послуги з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання проводиться у випадку, передбаченому пунктом 1.2 даного Порядку: після надання документа, що підтверджує факт відсутності одного або декількох членів сім'ї, не пізніше місячного терміну.
За встановленим вказаним Порядком, для звільнення від оплати, у випадку, тимчасової відсутності одного або декількох членів сім'ї наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи:
1) заяву в управління експлуатації газового господарства про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї із зазначенням періоду та місця перебування;
2) документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім'ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою).
Встановивши, що позивачем не надано належних документів у розумінні пункту 1.2 Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843, на підтвердження відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , зокрема до 19 січня 2017 року, а такими документами могли бути: довідка з місця фактичного перебування особи, зареєстрованої за місцем проживання позивача, видана уповноваженим суб'єктом - балансоутримувачем будинку /ЖБК/ОСББ, які ведуть облік мешканців та проводять нарахування житлово-комунальних послуг за місцем їх фактичного проживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у КП «Київтеплоенерго» були відсутні підстави для нарахування вартості наданих житлово-комунальних послуг на одну особу.
Наданий позивачем акт від 21 червня 2016 року про не проживання матері ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 не є належним доказом в розумінні пункту 1.2 Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843.
Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що правонаступником ПАТ «Київенерго» є КП «Київтеплоенерго», оскільки саме останнє має право вимагати стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилася до 1 травня 2018 року, то такі є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах закону. Набуття КП «Київтеплоенерго» права вимоги до споживачів з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води на підставі укладеного з ПАТ «Київенерго» договору цесії, не дає підстав вважати, що КП «Київтеплоенерго» є правонаступником ПАТ «Київенерго» щодо всіх прав і обов'язків останнього.
Відповідно висновок суду першої інстанції про те, що КП «Київтеплоенерго» не порушувало прав позивача у період з 1 серпня 2014 року по 31 квітня 2018 року з огляду на те, що останнє набуло функції виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 лише з 1 травня 2018 року, і не є правонаступником ПАТ «Київенерго», є правильним.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його обґрунтуванням позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 4 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 26 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус