Справа №760/5152/26 1-кс/760/2935/26
26 лютого 2026 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали кримінального провадження за клопотанням дізнавача ВД Солом'янського УП ГУНП у місті Києві, погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026105090000123 від 17.02.2026 року,
26 лютого 2026 року до провадження слідчого судді надійшло клопотанням дізнавача ВД Солом'янського УП ГУНП у місті Києві, погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026105090000123 від 17.02.2026 року.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про повернення клопотання слідчому для усунення недоліків відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, виходячи з такого. З матеріалів клопотання вбачається, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Враховуючи те, що у вказаному кримінальному провадженні власник майна, щодо якого слідчий клопоче про накладення арешту є третьою особою у розумінні положень ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, то з таким клопотання про накладення арешту може звернутись лише прокурор, а не слідчий. Отже, зазначене клопотання подане не уповноваженою особою, у зв'язку з чим підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні підлягає поверненню для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 26, 170-172, 309 КПК України,
Клопотання дізнавача ВД Солом'янського УП ГУНП у місті Києві, погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026105090000123 від 17.02.2026 року - повернути особі, яка з ним звернулася до слідчого судді, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1