печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7564/26-к
17 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025221220001397,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.
Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Прокурор зазначає, що точна дата, час та місце досудовим розслідуванням встановлено, що точна дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливий мотив, вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
25.11.2025 з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , будучи знайомим з потерпілим ОСОБА_6 , під вигаданим приводом домовився про зустріч з останнім на території готелю «Софітель», за адресою: Пратерштрассе 1, 1020 Відень, Австрія.
Того ж дня, приблизно о 20.13 год, ОСОБА_4 , зустрівшись з ОСОБА_6 , спустились ліфтом до паркінгу готелю «Софітель», де на них, за заздалегідь узгодженим планом, вже очікував ОСОБА_5 та, перебуваючи на сходовому майданчику, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, заблокували двері на сходовому майданчику та почали хаотично наносити удари тупими предметами по різним частинам тіла потерпілого до того часу, поки останній не зміг чинити активного супротиву.
Далі, приблизно о 20.35 год, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перемістили ОСОБА_6 до заднього сидіння належного останньому транспортного засобу - автомобіля «Mercedes» з д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля та разом залишили територію паркінгу готелю «Софітель».
Після чого, близько 22.00 год, за достовірно не встановлених обставин, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, застосовуючи насильство до потерпілого ОСОБА_6 , змусивши останнього переказати зі свого криптовалютного гаманця 50 тис. євро на невстановлений в ході досудового розслідування рахунок.
У подальшому, цього ж дня, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , діючи умисно та узгоджено між собою, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, перемістили ОСОБА_6 на автомобілі «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: 1220 Відень, Марлен-Хаусхофер-Вег, 2, де, припаркувавши вказаний автомобіль під мостом, в якому перебував на задньому пасажирському сидінні потерпілий, здійснили підпал останнього за допомогою бензину придбаного на автозаправній станції SHELL, розташованій за адресою: Вальгерська вулиця 12, 1220 Відень, що неподалік від місця події, в результаті чого настала смерть ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зникли.
В ході проведення досудового розслідування до ГСУ НПУ з ДКР НПУ надійшов ініціативний рапорт в якому міститься інформація про те, що до вчинення даного кримінального правопорушення може бути причетна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 .
05.02.2026 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/2390/26-к від 19.01.2025, слідчим, у присутності понятих та інших учасників, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone IMEІ: НОМЕР_3 ; полімерний пакет в якому містяться кульки рожево-золотого кольору; банка в середині якої містяться кульки чорного кольору та на якій наявний напис «KzosMan Black Widon 1000, розкладний ніж чорного кольору з написом «M-tac», GPS-трекер білого кольору, мобільний телефон марки Iphone з сім-картою ІМЕІ: НОМЕР_4 , пластикова карта на звороті якої міститься напис «ОСОБА_4» 03/30, медична документація на ім'я ОСОБА_4 на 8 аркушах.
В ході обшуку ОСОБА_7 повідомила, що вилучене вище майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишено останнім у неї вдома.
05.02.2026 постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції ОСОБА_8 вилучені предмети визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025221220001397 від 26.11.2025.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене майно під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone IMEІ: НОМЕР_3 ; полімерний пакет в якому містяться кульки рожево-золотого кольору; банка в середині якої містяться кульки чорного кольору та на якій наявний напис «KzosMan Black Widon 1000, розкладний ніж чорного кольору з написом «M-tac», GPS-трекер білого кольору, мобільний телефон марки Iphone з сім-картою ІМЕІ: НОМЕР_4 , пластикова карта на звороті якої міститься напис «ОСОБА_4» 03/30, медична документація на ім'я ОСОБА_4 на 8 аркушах, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України оскільки є матеріальним об'єктом, який зберігає на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучене майно в сукупності з іншими матеріалами досудового розслідування мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, має значення речового доказу і потребує подальшого дослідження та буде використано в ході досудового розслідування кримінального провадження при призначенні відповідних криміналістичних експертиз.
З урахуванням викладеного, з метою проведення судових експертиз, збереження вилученого об'єкту в якості речового доказу та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на нього арешт, оскільки в разі повернення його є достатньо підстав вважати, що зазначене майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене, що може перешкодити кримінальному провадженню..
Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.
У судове засідання прокурор не з'явився. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відстуності, вимоги підтримує, просить задовольнити.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна, оскільки сторона захисту повідомлена про розгляд даного клооптання, захисник ОСОБА_9 ознайомився із матеріалами справи, проте не з'явився у судове засідання.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.
Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 05.02.2026 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовими доказами.
Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025221220001397 - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025221220001397 від 26.11.2025 під час обшуку 05.02.2026, за адресою АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone IMEІ: НОМЕР_3 ; полімерний пакет в якому містяться кульки рожево-золотого кольору; банка в середині якої містяться кульки чорного кольору та на якій наявний напис «KzosMan Black Widon 1000, розкладний ніж чорного кольору з написом «M-tac», GPS-трекер білого кольору, мобільний телефон марки Iphone з сім-картою ІМЕІ: НОМЕР_4 , пластикова карта на звороті якої міститься напис «ОСОБА_4» 03/30, медична документація на ім'я ОСОБА_4 на 8 аркушах.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1