Справа № 953/4268/25
н/п 1-кс/953/927/26
"17" лютого 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 ГУ Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, відомості про кримінальні правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001108 від 27.09.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, дітей на утриманні не маючого, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, -
Встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 ГУ Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, відомості про кримінальні правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001108 від 27.09.2024, відносно ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що CВ Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024220000001108 від 27.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на території Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжувався у зв'язку із військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015», останній раз Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, який затверджено Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, вступив у злочинну змову з невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, задля реалізації спільного злочинного умисну та мети, направленої на отримання грошової винагороди, шляхом організації незаконного переправлення осіб призовного віку, через державний кордон України, незважаючи на діючі обмеження, вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою у групі з невстановленими на даний час особами, 14.01.2026, у період часу з 15:38 по 15:49, під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в закладі «Крендель» який знаходиться в торгівельному центрі «Сумський ринок» за адресою: м. Харків, вул. Культури, буд. 8, повідомив що може організувати спільно з невстановленими на даний час особами, незаконний перетин державного кордону України та додав, що за грошову винагороду в сумі 12000 доларів США, ОСОБА_4 організує безперешкодний перетин державний кордон України, шляхом об'їзду/обходу контрольно-пропускних пунктів, які розташовані в напрямку державного кордону України, під час дії воєнного стану в напрямку Угорщини. При цьому, ОСОБА_4 повідомив, що на виконання злочинного плану ОСОБА_7 має прибути до м. Ужгород, Закарпатської область, де його зустрінуть невстановлені на даний час особи, які допоможуть перетнути державний кордон України поза контрольно-пропускними пунктами. Дії ОСОБА_4 полягали в організації переведення невстановленими особами ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом об'їзду/обходу контрольно-пропускних пунктів, які розташовані в напрямку державного кордону України, в Закарпатській області.
Крім того, 14.02.2026, ОСОБА_4 під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 підтвердив можливість безперешкодного перетину державного кордону України останнім, та повідомив, що протягом доби повідомить про час та місце зустрічі для передачі грошових коштів.
У подальшому, 14.02.2026, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 та в ході телефонної розмови із ОСОБА_7 та повідомив останнього про необхідність передачі грошових коштів в сумі 12000 доларів США за безперешкодний перетин державного кордону України поза контрольно-пропускними пунктами, розподіливши їх наступним чином: грошові кошти в сумі 2000 доларів США передати йому особисто 15.02.2026, та решту грошових коштів в сумі 10000 доларів США передати невстановленим на даний час в ході досудового розслідування особам по прибуттю до м. Ужгород Закарпатської області, які здійснять переведення ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом об'їзду/обходу контрольно-пропускних пунктів, які розташовані в напрямку державного кордону України, в Закарпатській області.
В подальшому, ОСОБА_4 , діючи у змові з невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне отримання грошової винагороди, отримав згоду від ОСОБА_7 на передачу грошових коштів, у готівковій формі, задля безперешкодного перетину державного кордону України.
Далі, 15.02.2026 приблизно о 11:25 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту ОСОБА_7 прийшов до місця, заздалегідь визначеного ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, за адресою: м. Харків, вул. Культури, буд. 8, в приміщенні торгівельного центру «Сумський ринок», в закладі «Крендель», де зустрівшись з ОСОБА_4 , передав останньому грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, з яких несправжні імітаційні засоби у сумі 2000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 20 шт. із заздалегідь ідентифікованим єдиним серійним номером.
Після чого ОСОБА_4 15.02.2026 року о 11-32 год. затримано працівниками правоохоронних органів.
16.02.2026 о 16:50 ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.
Підозрюваний в судовому засіданні повідомив, що йому нічого сказати з приводу клопотання.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними та клопотання необґрунтоване, просив відмовити у задоволенні клопотання або визначити мінімальну заставу.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
У провадженні Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024220000001108 від 27.09.2024 за ч.3 ст. 332 КК УКраїни.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що 16.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч ч.3 ст. 332 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: - Показаннями свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.01.2025 р.;- Протоколом проведення НСРД - аудіо,- відеконтроль особи від 20.01.2025 року;- Протоколами проведення НСРД - аудіо,- відеконтроль особи від 24.03.2025 року; - Показаннями свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.05.2025 р.;- Показаннями свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.01.2026 р.;- Протоколами проведення НСРД - аудіо,- відеконтроль особи від 16.01.2026 року; - Протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України, в ході якого при особистому обшуку у останнього виявлено та вилучено заздалегідь ідентифіковані імітаційні засоби (грошові кошти).
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Крім того, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований і може залишити місце свого мешкання та ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, а зважаючи на вік не може перебувати на військовій службі та в умовах воєнного стану на території України має право та можливість залишити територію України та виїхати за кордон, де зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, і має паспорт громадянина Ізраїля, за яким може покинути територію України.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
Ризик щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення існує на тій підставі, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, підозрюється у вчиненні умисного корисного кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та за проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями ОСОБА_4 протягом тривалого часу пропонував різні варіанти виїзду за кордон вийськовозобов'язаній особі.
Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, і слідча суддя зазначає, що інші запобіжні заходи не зможуть гарантувати забезпечення вищезазначеним ризикам.
Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1958 р.н., пенсійного віку, однак зі слів пенсію не отримує, уродженцем м. Харкова, громадянином України, має паспорт громадянина Ізраїля, зі слів ОСОБА_9 простроченого, одруженого, не працевлаштованого, без офіційних джерел доходів, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого в м. Харкові, раніше не судимого, зі слів має діабет 2 ступеня.
Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І сторона захисту в судовому засіданні не надала належних обґрунтувань щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Посилання підозрюваного на наявність захворювання та прийому таблеток не свідчать про неможливість перебування його в умовах тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий та сімейний стан, відсутність пенсійних виплат, та обставин інкримінованих правопорушень, розмір вилучених коштів, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Підстав не визначати розмір застави або в розмірі, вказаному у клопотанні понад 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в даному випадку у слідчого судді немає.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 55 днів - тобто до 12 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 266240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду у термін визначений слідчим, прокурором чи судом;
- не відлучатися із м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця мешкання;
- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 12.04.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя -