Справа № 953/1459/26
н/п 1-кс/953/886/26
"13" лютого 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , слідчої - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчої СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221130000167 від 06.02.2026, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , на момент вчинення злочину на посаді такелажника такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , станом на теперішній час військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 з 02.09.2025 року, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого Салтівським районним судом м. Харкова від 27.03.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із іспитовим строком на 3 роки
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, -
Встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчої СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221130000167 від 06.02.2026, відносно ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що в провадженні СВ Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026221130000167 від 06.02.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирстві, тобто в самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування встановлено що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 949 від 04 грудня 2023, солдата ОСОБА_5 зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду такелажника такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до статей 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.
Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що, 15.03.2024 о 08 год. 00 хв. під час шикування військової частини НОМЕР_1 , що розташована в пункті постійної дислокації АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність такелажника такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Командуванню про причини самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, відтак останній з 15.03.2024, став проводити час на власний розсуд поза межами військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин з 15.03.2024 без поважних причин самовільно залишив військову частину.
За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо заявленого клопотання, просив визначити йому заставу. Захисник в судовому засіданні погодився з позицією підозрюваного, вказуючи, що ОСОБА_5 не збирається нікуди тікати, походив лікування з приводу поранення в 2025 році.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
У провадженні СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221130000167 від 06.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що 09.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_7 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України, військовослужбовцем, пояснення дає показання добровільно, без тиску.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: Актом службового розслідування від 12.05.2024 року затверджений командиром ВЧ НОМЕР_1 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 .
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується тим, що підозрюваному інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів, може переховуватися від органу досудового розслідування, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання а відсутність у нього міцних соціальних зв'язків свідчить про відсутність достатніх стримуючих факторів його поведінки та можливість покинути постійне місце проживання чи перебування задля уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується обставинами вчиненого та наявністю вироку відносно підозрюваного.
Однак ризики, передбачених п.2 ч.1 ст. 177 КПК України не є обґрунтованим, конкретизованими та таким, що підтверджується наданими матеріалами.
Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, і слідча суддя зазначає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити підозрюваним виконання процесуальних обов*язків.
Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1991 року народження, уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, дітей не має, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , на момент вчинення злочину на посаді такелажника такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , станом на теперішній час військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 з 02.09.2025 року, у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений Салтівським районним судом м. Харкова від 27.03.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із іспитовим строком на 3 роки.
Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І сторона захисту в судовому засіданні не надала належних обґрунтувань щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу військовослужбовцем, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, який є військовослужбовцем і зараз проходить службу у в/ч НОМЕР_2 , даних про його майновий стан та розмір грошового забезпечення станом на теперішній час, та обставин інкримінованих правопорушень, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Підстав не визначати розмір застави в даному випадку, з врахуванням вищенаведеного у слідчого судді немає.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 56 днів - тобто до 09 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 332800 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з місця перебування (несення служби) без дозволу слідчого, прокурора або суду.
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, перебування;
4) утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами визначеними слідчим чи прокурором, а саме із свідками, експертами;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну та надати підтвердження цього слідчому, прокурору.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 09.04.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя -