Справа № 947/2912/26
Провадження № 1-кс/947/1824/26
11.02.2026 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162470000741 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162470000741 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 04.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено санкціонований обшук транспортного засобу марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого вилучено транспортний засіб марки «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі до нього.
04.02.2026 постановою т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 вилучене в ході обшуку визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, направив заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутності.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді визначення слідчим майна речовими доказами у кримінальному провадженні за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у накладенні арешту.
Крім того, при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги п.3 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у матеріалах, долучених до клопотання відсутні будь-які факти, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення зазначених вимог кримінально процесуального закону, слідчим до клопотання не було додано доказів кому саме належить тимчасово вилучене майно, копій документів, що підтверджують право власності на вилучений автомобіль (свідоцтво про право власності на транспортний засіб, довідки на ТЗ).
Вказані обставини унеможливлюють в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання, викликати у судове засідання власника/користувача тимчасово вилученого майна та прийняти рішення по суті.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
На підставі викладеного, вважаю, що клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки не містить повну інформацію щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162470000741 від 12.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1