печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31459/23-ц
пр. 2-1835/26
23 січня 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явилась,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» (далі - позивач, ТОВ «Зубр Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ЗУБР КАПІТАЛ» за кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року у розмірі 1 560 687, 95 (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 95 коп. накласти (звернути) стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 213344980000), шляхом продажу квартири на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 15.11.2013 року між Кредитною спілкою «КС Володар» (далі - Кредитодавець, КС «КС Володар») та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, ОСОБА_2 ) був укладений Кредитний договір № ДЗ-1163.3 та Додатковий договір № 1 до вказаного договору (надалі разом - Кредитний договір), за умовами пункту 1.1 якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених даним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за його використання із розрахунку 35 % річних.
Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору розмір кредиту, що надається Кредитодавцем Позичальнику становить 60 000,00 грн.
У пункті 1.3 Кредитного договору вказано, що кредит надається Позичальнику на строк, який не перевищує 60 календарних місяців, і повинен бути повернений Кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення (Додаток № 1 до договору), разом із відсотками за його використання, але не пізніше 15.11.2018 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між КС «КС Володар», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, укладено Договір іпотеки (квартири) від 15.11.2013 року (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 8910.
Також, за вищевказаним Договором іпотеки випущено заставну серії АА № 000083.
Відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки предметом іпотеки за цим Договором є квартира, яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,00 кв. м., житловою площею 29,3 кв. м., під номером АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.4 Договору іпотеки предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі: свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного Житлового фонду Печерського району 18 лютого 2002 р. Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 26 лютого 2002 року в реєстровій книзі за реєстровим номером 3261; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Сокуренко Н.Д., 16 лютого 2004 року за реєстровим № 2с-153. Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 24 березня 2004 року в реєстровій книзі № д. 1405-106 за реєстровим номером 3261. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 листопада 2013 року. Номер запису про право власності: 3396225, реєстраційний номер майна: 213344980000.
У пункті 1.5 Договору іпотеки вказано, що за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 501 800,00 грн.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, 15.11.2013 року на підставі Договору іпотеки здійснено державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження, а також внесені відомості про заставну.
У подальшому, шляхом вчинення індосаментів, заставна серії АА № 000083 передана: 12.09.2014 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору застави № 1/10.12 від 10.10.2012 року; 07.04.2021 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор груп» (код ЄДРПОУ: 40911449) на підставі договору про припинення договору застави цінних паперів № 1/10.12 від 07.04.2021 року, договору факторингу (відступлення прав вимоги) № 24/03/21-1 від 24.03.2021 року; 24.03.2023 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «BBC-Факторинг» (код ЄДРПОУ: 37686875) на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів (заставної) від 20.03.2023 року; 08.05.2023 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «Зубр капітал» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів (заставної) від 08.05.2023 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 331691106 від 09.05.2023 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67521690 від 09.05.2023 року зареєстровано відомості про нового власника Заставної серії АА № 000083 - ТОВ «Зубр капітал».
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.01.2022 року.
10.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. заведена спадкова справа № 4/2022 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом № 68486407 від 10.02.2022 року про реєстрацію спадкової справи № 4/2022 у спадковому реєстрі.
За заповітом ОСОБА_2 , посвідченим державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори 03.11.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-2972, спадкоємцем всього її майна є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Інформаційної довідки № 336168883 від 19.06.2023 року з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, 30.11.2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Листом вих. № 09/05.23 від 09.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «BBC-Факторинг» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором №ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року та про те, що є новим власником заставної, внаслідок чого борг у сумі 1 560 635,56 грн. підлягає сплаті за реквізитами ТОВ «BBC-Факторинг».
ТОВ «Зубр капітал» звернулося до ОСОБА_1 із вимогою вих. № 10/05.23 від 10.05.2023 року, в якій повідомило, що є новим власником заставної та новим кредитором за Кредитним договором №ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року. У зв'язку з цим, просило протягом 10 банківських днів з дати отримання даної вимоги сплатити заборгованість за Кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року у розмірі 1 560 687,95 грн., із яких: 54 637, 35 грн. - сума несплаченого кредиту, 472 997,81 грн. - сума несплаченої пені, 161 270,00 - сума несплачених відсотків звичайних, 547 139, 39 - сума несплачених відсотків за підвищеною ставкою, 324 643,39 - нарахування ТОВ «BBC-Факторинг».
Дане поштове відправлення № 0407142252999 з вимогою вих. № 10/05.23 від 10.05.2023 року доставлено ОСОБА_1 16.06.2023 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з офіційного веб-сайту AT «Укрпошта».
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 погашення заборгованості за Кредитним договором №ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року не здійснив, позивач на підставі статті 1281 ЦК України звернувся з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення такої заборгованості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.09.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2023 року відкладено підготовче засідання на 21.04.2024 року.
09.10.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2024 року відкладено підготовче засідання на 09.04.2024 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному підготовче засідання 09.04.2024 року не відбулося та було призначене на 10.07.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2024 року відкладено підготовче засідання на 02.10.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2024 року відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 09.04.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12.11.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2025 року оголошено перерву в судовому засіданні на 23.01.2026 року.
Представник позивача до судового засідання не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача до судового засідання не з'явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відзиві представник відповідача зазначив, що розрахунок боргу є необґрунтованим, а нарахування відсотків та пені після закінчення строку дії Кредитного договору є неправомірним. Також, просив застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 15.11.2013 року між Кредитною спілкою «КС Володар» (далі - Кредитодавець, КС «КС Володар») та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, ОСОБА_2 ) був укладений Кредитний договір № ДЗ-1163.3 та Додатковий договір № 1 до вказаного договору (надалі разом - Кредитний договір), за умовами пункту 1.1 якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених даним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за його використання із розрахунку 35 % річних.
Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору розмір кредиту, що надається Кредитодавцем Позичальнику становить 60 000,00 грн.
У пункті 1.3 Кредитного договору вказано, що кредит надається Позичальнику на строк, який не перевищує 60 календарних місяців, і повинен бути повернений Кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення (Додаток № 1 до договору), разом із відсотками за його використання, але не пізніше 15.11.2018 року.
Згідно з пунктом 2.4 Кредитного договору нарахування відсотків за використання кредиту здійснюється на залишок заборгованості по кредиту та за фактичну кількість днів використання його Позичальником один раз на місяць, в останній день місяця. При розрахунку відсотків враховується день повернення кредиту та не враховується день надання кредиту.
Пункт 2.5 Кредитного договору передбачає наступні спосіб та строки сплати відсотків та повернення кредиту: 2.5.1. Сплата відсотків здійснюється на рахунок Кредитодавця (або шляхом внесення Позичальником в касу Кредитодавця готівки) не пізніше 15 (п'ятнадцатого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки. У випадку, якщо 15 (п'ятнадцяте) число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих відсотків у перший наступний за ним робочий день. Відсотки за користування кредитом за останній місяць (неповний місяць) сплачуються одночасно з поверненням кредиту; 2.5.2. повернення кредиту здійснюється на рахунок Кредитодавця (або шляхом внесення Позичальником в касу Кредитодавця готівки) у строки, визначені графіком повернення (Додаток № 1 до Договору). У випадку, якщо строк повернення кредиту припадає на неробочий день, то Позичальник зобов'язаний повернути кредит у перший наступний за ним робочий день.
Даний договір набуває чинності в момент підписання договору сторонами та діє до 15.11.2018 року, а в частині повернення заборгованості - до повного повернення (пункт 4.1 Кредитного договору).
Згідно з пунктом 6.3 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником вимог п. 2.5 договору останній зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що обчислюється від непогашеної Позичальником суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Додатковою угодою № 1 від 15.11.2013 року до Кредитного договору доповнено п. 1.7 договору, в якому передбачено можливість погодження іншої ставки нарахування відсотків. В абзаці 3 вказаного пункту зазначено, що у випадку незгоди з новою запропонованою Кредитодавцем відсотковою ставкою за наданим кредитом Позичальник зобов'язаний письмово повідомити про це Кредитодавця. При цьому, ставка нарахування відсотків не змінюється, а строк повернення кредиту та нарахованих за використання кредиту відсотків вважається таким, що настав через 30 календарних днів від вказаної у повідомленні дати і кредит разом із відсотками та штрафними санкціями (у разі наявності) у цей строк підлягають сплаті Позичальником Кредитодавцю.
Також, даною Додатковою угодою доповнено п. 6.6. до Кредитного договору та викладено в наступній редакції: «6.6. У випадку порушення Позичальником вимог п. 1.7 даного Договору, строк повернення кредиту вважається продовженим автоматично на три календарних місяці, що слідує за кінцевою датою повернення кредиту, передбаченою п. 1.6. даного Договору. При цьому з наступного після порушення дня цей кредит визнаватиметься кредитом з підвищеним ризиком зі сплатою відсотків у розмірі 175 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Нарахування відсотків за використання кредиту у новому розмірі здійснюється з наступного дня після закінчення строку повернення кредиту.»
Крім того, доповнено п. 6.7. Кредитний договір у наступній редакції: «6.7. За будь-яких умов, у випадку порушення Позичальником вимог п. 2.5. даного Договору з наступного дня цей кредит визнаватиметься кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за цим кредитом встановлюється у розмірі 175 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом».
Факт видачі кредитних коштів за Кредитним договором підтверджується видатковим касовим ордером від 15.11.2013 року на суму 60 000,00 грн.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між КС «КС Володар», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, укладено Договір іпотеки (квартири) від 15.11.2013 року (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 8910.
Також, за вищевказаним Договором іпотеки випущено заставну серії АА № 000083.
Відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки предметом іпотеки за цим Договором є квартира, яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,00 кв. м., житловою площею 29,3 кв. м., під номером АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.4 Договору іпотеки предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі: свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного Житлового фонду Печерського району 18 лютого 2002 р. Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 26 лютого 2002 року в реєстровій книзі за реєстровим номером 3261; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Сокуренко Н.Д., 16 лютого 2004 року за реєстровим № 2с-153. Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 24 березня 2004 року в реєстровій книзі № д. 1405-106 за реєстровим номером 3261. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 листопада 2013 року. Номер запису про право власності: 3396225, реєстраційний номер майна: 213344980000.
У пункті 1.5 Договору іпотеки вказано, що за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 501 800,00 грн.
За змістом пункту 5.1 Договору іпотеки право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог відповідно до цього договору виникає в Іпотекодержателя у випадку порушення Іпотекодавцем вимог, передбачених п. 1.3, 2.5, абз. 3 п. 2.7 Кредитного договору та/або п. 3.7, 3.8, 3.11 цього договору, за умови дотримання Іпотекодержателем вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до пункту 5.2 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договору здійснюється на підставі: а) рішення суду, або б) виконавчого напису нотаріуса і реалізації, у подальшому, предмета іпотеки в порядку, передбаченому п. 5.3 цього Договору, чинним законодавством України, або в) застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченого сторонами у ст. 6 цього договору.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, 15.11.2013 року на підставі Договору іпотеки здійснено державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження, а також внесені відомості про заставну.
У подальшому, шляхом вчинення індосаментів, заставна серії АА № 000083 передана: 12.09.2014 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору застави № 1/10.12 від 10.10.2012 року; 07.04.2021 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор груп» (код ЄДРПОУ: 40911449) на підставі договору про припинення договору застави цінних паперів № 1/10.12 від 07.04.2021 року, договору факторингу (відступлення прав вимоги) № 24/03/21-1 від 24.03.2021 року; 24.03.2023 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «BBC-Факторинг» (код ЄДРПОУ: 37686875) на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів (заставної) від 20.03.2023 року; 08.05.2023 року - Товариству з обмеженою відповідальністю «Зубр капітал» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів (заставної) від 08.05.2023 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 331691106 від 09.05.2023 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67521690 від 09.05.2023 року зареєстровано відомості про нового власника Заставної серії АА № 000083 - ТОВ «Зубр капітал».
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.01.2022 року.
10.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. заведена спадкова справа № 4/2022 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом № 68486407 від 10.02.2022 року про реєстрацію спадкової справи № 4/2022 у спадковому реєстрі.
За заповітом ОСОБА_2 , посвідченим державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори 03.11.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-2972, спадкоємцем всього її майна є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Інформаційної довідки № 336168883 від 19.06.2023 року з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, 30.11.2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Із матеріалів справи слідує, що листом вих. № 09/05.23 від 09.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «BBC-Факторинг» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором №ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року та про те, що є новим власником заставної, внаслідок чого борг у сумі 1 560 635,56 грн. підлягає сплаті за реквізитами ТОВ «BBC-Факторинг».
Надалі, ТОВ «Зубр капітал» звернулося до ОСОБА_1 із вимогою вих. № 10/05.23 від 10.05.2023 року, в якій повідомило, що є новим власником заставної та новим кредитором за Кредитним договором №ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року. У зв'язку з цим, просило протягом 10 банківських днів з дати отримання даної вимоги сплатити заборгованість за Кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року у розмірі 1 560 687,95 грн., із яких: 54 637, 35 грн. - сума несплаченого кредиту, 472 997,81 грн. - сума несплаченої пені, 161 270,00 - сума несплачених відсотків звичайних, 547 139, 39 - сума несплачених відсотків за підвищеною ставкою, 324 643,39 - нарахування ТОВ «BBC-Факторинг».
Дане поштове відправлення № 0407142252999 з вимогою вих. № 10/05.23 від 10.05.2023 року доставлено ОСОБА_1 16.06.2023 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з офіційного веб-сайту AT «Укрпошта».
Проте, відповіді від ОСОБА_1 не надійшло, заборгованість за Кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року залишилася не погашеною.
Згідно зі звітом про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_3 , що складений ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, ринкова вартість предмета оцінки станом на 20.06.2023 року складає 1 904 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як слідує з умов пунктів 2.4, 2.5 Кредитного договору, сторонами встановлено нарахування відсотків саме за використання кредиту, тобто відповідні умови договору регулюють правомірну поведінку позичальника.
Водночас, у пункті 6.6 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 1 передбачено, що з наступного дня після закінчення строку повернення кредиту нарахування відсотків за використання кредиту здійснюється в новому розмірі (175 %).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що подальше нарахування процентів за користування кредитом та пені після 15.11.2018 року, тобто після закінчення встановленого в пункті 1.3 Кредитного договору строку повернення кредиту, відповідає умовам Кредитного договору та положенням закону.
До того ж, нарахування процентної ставки у розмірі 175 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом передбачено пунктом 6.7. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 1 протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком, що наступає у випадку з наступного дня після порушення Позичальником вимог п. 2.5. даного Договору.
Поряд із цим, Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено п. 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.». Закон України №691-IX від 16.06.2020 набрав чинності 04.07.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.
З огляду на те, що в Законі України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» визначено початок перебігу строку звільнення позичальника від сплати неустойки саме з початку дії карантину, суд дійшов висновку про те, що кінцевий строк нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором становить до 11.03.2020 включно.
Аналогічна правова позиція щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20, від 29.06.2023 у справі № 904/9570/21.
Відтак, за арифметичним перерахунком суду, розмір пені станом на 11.03.2020 року становить 51 675,48 грн. - сума пені, нарахованої на тіло кредиту, 232 087,00 грн. - сума пені, нарахованої на відсотки.
Разом із цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.01.2022 року.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду від 08.03.2023 року у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості має бути здійснений станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини, відтак сума боргу становить: 54 637,35 грн. - сума несплаченого кредиту, 670 425,20 грн. - сума несплачених відсотків, 51 675,48 грн. - сума пені, нарахованої на тіло кредиту, 232 087,00 грн. - сума пені, нарахованої на відсотки.
Одночасно, суд дійшов висновку про недоведеність наявності боргу в сумі 324 643,39 грн., що становить нарахування ТОВ «BBC-Факторинг».
Суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження підстави виникнення такої суми боргу, а також її детального розрахунку до матеріалів справи не надано.
Щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Берьозкіної Ю.В., про пропуск строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу, відсотків та пені, суд дійшов висновку про наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Даний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX доповнено пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02.04.2020 року.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично, тобто під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився.
Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24.
Судом установлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 13.07.2023 року шляхом направлення позову засобами поштового зв'язку, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на описі вкладення в цінний лист.
Відтак, приймаючи до уваги строк звернення до суду було продовжено з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не сплив за вимогами щодо нарахованого боргу за тілом кредиту та відсотками з 02.04.2017 року, та з 02.04.2019 року - за нарахованою пенею.
Згідно з графіком повернення кредиту позичальник мав здійснювати впродовж строку кредитування до 15.11.2018 року щомісячні платежі. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. Відповідний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
У зв'язку з цим, за арифметичним перерахунком суду, здійсненим із урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, загальний розмір боргу за Кредитним договором становить 635 377,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить за період із 02.04.2017 року до 15.11.2018 року (останній платіж) становить 31880,0 грн., заборгованість за відсотками становить за період із 02.04.2017 року до 30.12.2021 року 447 138,64 грн., заборгованість за пенею на тіло кредиту за період із 02.04.2019 року до 11.03.2020 року становить 17 397,15 грн., заборгованість за пенею на відсотки за період із 02.04.2019 року до 11.03.2020 року становить 138 960,55 грн.
Одночасно, суд звертає увагу, що поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не є тотожним поняттю «позовна давність».
Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15.
Відтак, щодо дотримання позивачем вимог статті 1281 ЦК України при зверненні з даним позовом до суду, суд зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки № 336168883 від 19.06.2023 року з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , видано ОСОБА_1 30.11.2022 року.
Із матеріалів справи вбачається, що вимога первісного кредитора ТОВ «BBC-Факторинг» та позивача, як нового кредитора, направлені 10.05.2023 року на адресу ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частина 3 статті 1281 ЦК України).
Оскільки матеріали справи не містять доказів обізнаності позивача про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину раніше, ніж із дати направлення вимоги, суд дійшов висновку про подання позивачем даного позову в межах встановленого статтею 1281 ЦК України строку.
Доказів щодо перевищення розміру заборгованості за Кредитним договором вартості успадкованого майна відповідачем до матеріалів справи не надано.
При цьому, в матеріалах справи наявний звіт про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_3 , що складений ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача. Відповідно до висновку ринкова вартість предмета оцінки станом на 20.06.2023 року складає 1 904 000,00 грн.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 755/7730/16-ц, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За правилами частин 1-3 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку у рахунок погашення заборгованості у розмірі 635 377,14 грн. за Кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 213344980000), шляхом продажу квартири на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 560,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 400 від 21.06.2023 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11 627,16 грн. у відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно - задовольнити частково.
У рахунок погашення заборгованості у розмірі 635 377,14 грн. за Кредитним договором № ДЗ-1163.3 від 15.11.2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох жилих кімнат, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 213344980000), шляхом продажу квартири на прилюдних торгах згідно Закону України «Про виконавче провадження» за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» витрати по оплаті судового збору у розмірі 11 627 (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 16 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал»: юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 46, літ. А; код ЄДРПОУ 42885898.
Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 03.02.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ