печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6934/24-ц
пр. № 2-2017/26
24 лютого 2026 року судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Романенко Д.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)
представника відповідача Міністерства юстиції України - Павлушко В.Б.
представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Сидорчука І. М.
представника відповідача Державного бюро розслідувань - Олійника А.Д.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни від розгляду цивільної справи №757/6934/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №757/6934/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
В ході розгляду справи позивачем будо подано заяву про відвід головуючому судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвій Т.Г. від розгляду цивільної справи №757/6934/24-ц.
В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що 11 листопада 2025 року Київським апеляційним судом у межах апеляційного провадження № 22-ц/824/19019/2025 за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року було надіслано до Печерського районного суду міста Києва запит про надання належним чином оформлених копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги.
В подальшому, 13 січня 2026 року, у зв'язку з невиконанням першого запиту, Київський апеляційний суд повторно звернувся до Печерського районного суду міста Києва з вимогою невідкладно надіслати копії необхідних матеріалів справи.
Відтак, заявник вважає, що суддя Печерського районного суду міста Києва Ільєва Т.Г. не виконала вимоги апеляційного суду та не надіслала копії матеріалів справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки бездіяльність судді Ільєвої Т.Г. щодо направлення матеріалів справи до апеляційного суду є очевидним порушенням вимог процесуального закону, вона свідчить про наявність обставин, які об'єктивно викликають сумнів у її неупередженості та здатності забезпечити справедливий розгляд справи з дотриманням розумних строків.
З врахуванням зазначеного, заявник просить суд:
- задовольнити заяву про відвід судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. від розгляду цивільної справи № 757/6934/24-ц.
- передати справу для повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 40 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлений відвід та просив його задовольнити.
Представник відповідача Офісу Генерального прокурора - Сидорчук І. М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви про відвід, оскільки підстави, на які посилається заявник, не передбачені ст. 36 ЦПК України для відводу головуючого судді від розгляду справи.
Представник відповідача Міністерства юстиції України - Павлушко В.Б. в судовому засіданні підтримала позицію представника Офісу Генерального прокурора.
Представник відповідача Державного бюро розслідувань - Олійник А.Д. в судовому засіданні підтримав позицію представника Офісу Генерального прокурора
Вивчивши матеріали справи, заслухавши заявлений відвід, думку представників відповідачів, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст.36 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Зокрема, відповідно до п. 3 та п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Так, ч. 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Таким чином, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість головуючого у справі за його позовом, а також інших підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, які унеможливлювали б розгляд справи суддею та викликали необхідність її відводу.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.ст. 126, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Зважаючи на доводи заяви про відвід, суд приходить до висновку, що обґрунтування, наведені у ній, не можуть бути підставою для відводу судді у справі, являються суб'єктивним сприйняттям обставин щодо неналежного утворення та законності суду як органу державної влади, і такого ж статусу суддів суду, і не свідчать про необ'єктивність або упередженість головуючого судді по суті справи.
Окрім цього, до повноважень головуючого судді не входить безпосереднє направлення матеріалів справи до інших інстанцій.
При цьому, вбачається, що позивачем було реалізовано право на апеляційне оскарження рішення, з яким останній не погоджується, оскільки, як встановлено судом, контрольне провадження матеріалів справи перебуває на розгляді у апеляційному суді, а тому доводи позивача щодо упередженості судді є лише суб'єктивним трактуванням обставин.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Відтак, заявлений відвід не підлягає задоволенню, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд, -
В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни від розгляду цивільної справи №757/6934/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 26.02.2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА