Справа № 750/1242/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/69/26
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
23 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
представників потерпілого - адвокатів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_13 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025100150005944 від 10.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 03 квітня 2026 року, без визначення розміру застави щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прилуки Чернігівської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю підозри ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок якого настали тяжкі наслідки, а саме загибель малолітньої потерпілої та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, з урахуванням особи підозрюваної, а також доведених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, які продовжують існувати, дійшов висновку про відсутність підстав для зміни підозрюваній запобіжного заходу на більш м'який.
Не погодившись з ухвалою, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді стосовно ОСОБА_12 скасувати та постановити нову, якою обрати щодо неї запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною їй залишати житло у нічний час доби, а саме, з 23:00 до 06.00 год.
Вважає, слідчим суддею незаконного продовжено строк дії запобіжного заходу поза встановленими межами строку досудового розслідування кримінального провадження, оскільки ухвала про продовження строку досудового розслідування стороною обвинувачення до матеріалів клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не долучалася. Переконаний, що під час судового розгляду прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а слідчим суддею жодним чином не обгрунтовано в чому саме вони полягають. Зауважує, що слідчим суддею не були належно відображені обставини, які підлягали врахуванню при продовженні строку дії запобіжного заходу, а саме факт вчинення підозрюваною хоч і тяжкого, але не умисного злочину, наявність у неї міцних та стійких соціальних зв'язків, зокрема, постійного місця роботи та проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, адже ці обставини в сукупності свідчать про мінімальні ризики і для їх усунення не було необхідності у застосуванні найтяжчого виду запобіжного заходу. Зазначає, що суддя не надав належної оцінки ризику можливого впливу підозрюваної на свідків чи потерпілих, оскільки вона в органах Національної поліції не працює, а досудове розслідування здійснюється органами Державного бюро розслідувань в м. Чернігові, крім того, свідки вже були допитані органом досудового розслідування. Вказує, що підозрювана не має наміру переховуватися, оскільки вже не є працівником правоохоронного органу та з 11 грудня 2025 року жодної спроби переховуватися не мала та співпрацює з органом досудового розслідування. Звертає увагу, що підозрювана визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, принесла потерпілим письмові вибачення, співпрацює із слідством, а тому ризик перешкоджання нею досудовому розслідуванню вважає безпідставним. Наголошує на необґрунтованості висновків слідчого судді відносно неможливості визначення підозрюваній альтернативного розміру застави. Наголошує, що ризики по справі є надуманими, адже підозрювана своєю поведінкою протягом тривалого часу вже довела про відсутність таких ризиків.
У запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 прокурор у кримінальному провадженні - керівник Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_14 просить ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.02.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У запереченні на апеляційну скаргу представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 просить у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відмовити, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.02.2026 залишити без змін.
Підозрювана ОСОБА_12 з проханням про доставку в залу судових засідань апеляційного суду не зверталась.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, захисника ОСОБА_8 , який наголошував на задоволенні своєї апеляційної скарги, позицію представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які просили у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відмовити, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів поданої апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100150005944 від 10.12.2025 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального право порушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
10.12.2025 о 17 год 45 хв. на підставі ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України затримано ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Прилуки Чернігівської області.
11.12.2025 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та 11.12.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2026 з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень. 15.12.2025 ОСОБА_12 внесено заставу.
Ухвалою колегії суддів Чернігівського апеляційного суду від 16.01.2026 ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.12.2025 р. про застосування до підозрюваної ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 242 240 грн було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано щодо ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор № 31» до 07.02.2026 без визначення розміру застави.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з клопотанням щодо продовження строку досудового розслідування до 4-х місяців, у зв'язку з неможливістю закінчити досудове розслідування у межах визначеного законом 2-х місячного строку.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.02.2026 р. дане клопотання задоволено, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 10.04.2026 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, передбачені пп. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено, тож є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу слідчим суддею у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 199 КПК України.
При цьому слідчим суддею враховано характер та специфіку вчиненого протиправного діяння, його тяжкі наслідки, взято до уваги дані про особу підозрюваної, та не знайшовши підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України. При цьому слідчий суддя визнав доведеними наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування покарання у виді позбавлення волі, може шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу, та в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які вже допитані у процесуальному статусі свідків у цьому кримінальному провадженні, та на інших осіб, які ще не допитані, як свідки, але підлягають такому допиту, з метою змусити або вмовити їх надати свідчення на свою користь, а також шляхом впливу на свідків у кримінальному провадженні може намагатися штучно створити та підтвердити свою версію події з метою доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, може вживати інших заходів, які стануть перешкодою у кримінальному провадженні, оскільки підозрювана може створювати штучні докази свого захисту, зокрема підбурювати осіб, які взагалі не були свідками вчинення кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих нею захисних версій.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів доходить переконання, що слідчим суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою дотримано вимоги статей 177, 178, 194, 199 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваної, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою. Прокурором доведено у судовому засіданні місцевого суду, що заявлені слідчим у клопотанні ризики, передбачені пп. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися і виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах “Мюррей проти Об'єднаного Королівства», “Чеботарь проти Молдови» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою “Феррарі-Браво проти Італії» також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_12 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваної, зокрема те, що ОСОБА_12 вчинила хоч і тяжкий, але не умисний злочин, наявність у неї міцних та стійких соціальних зв'язків, постійного місця роботи та проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, не спростовують висновків слідчого судді про те, що ризики, встановлені під час застосування щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу, а саме передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, перестали існувати чи зменшилися. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу та не спростовують висновків слідчого судді в цій частині.
Оскільки ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, слідчий суддя цілком правомірно, в межах своїх дискреційних повноважень не визначив підозрюваній розмір застави. Тому наведені доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування з цього приводу ухвали слідчого судді.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не долучення стороною обвинувачення до матеріалів клопотання ухвали про продовження строку досудового розслідування, то такі слід визнати безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.02.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 10.04.2026 та, в цей же день, продовжено ухвалою слідчого судді строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 квітня 2026 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджуються достатніми даними, а тому апеляційна скарга, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_12 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою до 03 квітня 2026 року без визначення розміру застави щодо ОСОБА_12 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4