печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44611/25-к
пр. 1-кс-37630/25
10 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 про зобов'язання посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 04.06.2024 про закриття кримінального провадження № 42024000000000700 від 16.05.2024, на постанову про відмову у визнанні потерпілим та на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві. В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилається на те, що він звернувся з клопотанням від 22.05.2024 в рамках кримінального провадження № 42024000000000700 від 16.05.2024. Постановою слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві від 05.04.2024 ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілим. Зазначені постанову заявник вважає необґрунтованими та безпідставними.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, зазначив у скарзі про розгляд у його відсутність та зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі.
Слідчий, прокурор в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що особа, що подала скаргу подала заяву про розгляд клопотання у його відсутність, а слідчий, прокурор в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, що є проявом принципу диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги без їхньої участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Вивчивши скаргу, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 21.08.2024 про закриття кримінального провадження № 42024000000000700 від 16.05.2024, на постанову про відмову у визнанні потерпілим та на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
28.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з матеріалів скарги ОСОБА_3 виділено в окреме провадження наступні вимоги:
"10. Поновити мені строк на оскарження постанови від 04.06.2024.
11. Скасувати постанову від 04.06.2024 про відмову у визнанні потерпілим у КП №42024000000000700.
12. Зобов'язати уповноваженого слідчого у КП №42024000000000700 повторно розглянути мою заяву (клопотання) від 22.05.2024 в порядку, передбаченому ст. ст. 55, 220 КПК України, повідомити мене про результати розгляду заяви (клопотання) або надати відповідь у вигляді вмотивованої постанови (у разі повної або часткової відмови в задоволенні) протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
13. У межах здійснення судового контролю за дотриманням моїх прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні, зобов'язати уповноваженого слідчого у КП №42024000000000700 провести мій допит у судовому засіданні в режимі відеоконференції для оформлення відомої мені інформації у показання, що мають стати процесуальними джерелами доказів у цьому КП (згідно ч. 2 ст. 84 та ч. 1 ст. 95 КПК України).
14. Зобов'язати уповноваженого слідчого у цьому КП визнати мене потерпілим та вручити пам'ятку потерпілого.
15. Зобов'язати уповноваженого слідчого у цьому КП внести виправлення до ЄРДР, вказавши замість «нерозгляду … клопотання ОСОБА_3 в порядку та строк визначений ст. 220 КПК України» справжню підставу порушення кримінального провадження: «не виконання … ухвал слідчих суддів»."
Судовим розглядом встановлено, що ТУ ДБР, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000700, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Крім того, ТУ ДБР, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000700, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
22.05.2024 ОСОБА_3 звернувся з заявою, в рамках кримінального провадження № 42024000000000700 до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві в порядку ст. 55, 220 КПК України. Зазначене клопотання не було розглянуто.
04.06.2024 постановою слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 .
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За змістом цієї норми, слідчий або прокурор, у визначених випадках, має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Як вбачається з оскаржуваних постанов, слідчим було відмовлено у визнанні потерпілим у зв'язку з тим, що на даний час відсутні будь-які очевидні та достатні підстави, які б свідчили про завдання кримінальним право рушенням ОСОБА_3 будь-якої шкоди. Разом з тим, висновок слідчого, слідчий суддя вважає передчасним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення його до провадження як потерпілого.
Системний аналіз наведених положень закону та змісту оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без дотримання вимог КПК України та не вмотивована належним чином, тому враховуючи вище зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.
Слідчий, прокурор в судове засідання не з'явився, належним чином доводів заявника, щодо підстав для задоволення скарги не спростував, власну правову позицію не виклав.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що слід скаргу задовольнити.
Разом з тим, слідчий суддя вважає вимоги скарги ОСОБА_3 в частині зобов'язання слідчого про ініціювання допиту в судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_3 та зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим та вручити пам'ятку потерпілого, належним чином необґрунтованими та передчасними, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Таким чином слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги в цій частині.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 55, 93, 94, 220, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 про зобов'язання посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 від 04.06.2024 у кримінальному провадженні №42024000000000700.
Зобов'язати компетентних посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_3 від 22.05.2024 у кримінальному провадженні №42024000000000700, відповідно до ст.ст. 55, 220 КПК України.
В задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1