Номер провадження: 22-ц/813/3616/26
Справа № 523/412/24
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Драгомерецький М. М.
18.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянув в судовому засіданні заяви суддів Драгомерецького М.М., Громіка РД., Сегеди С.М. про самовідвід по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі ТОВ «Консалт Солюшенс») про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, зареєстрований Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції в місті Одесі, актовий запис №612. Від шлюбу сторони мають спільну дитину сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,3 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, номер запису в реєстрі - 1 500, номер витягу 6433980 від 28.08.2008, на підставі договору купівлі продажу, зареєстрованого 28.08.2008, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В..
Спірна квартира №302, придбана за кредитні гроші та є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 28.08.2008 за №642-013ФКВІП-08 від 28.08.2008, укладеними між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» на суму 79 000 доларів США, зі сплатою 11,98 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 22 серпня 2033 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №642-013ФКВІП-08 від 28.08.2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 28.08.2008, відповідно до умов якого іпотекодавець, для своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, заставляє іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, за договором купівлі-продажу від 28.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28 серпня 2008 року за реєстровим номером №3104297.
З метою забезпечення виконання зобов'язання, 28 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки за №642-013/ZФПOP-08, за яким ОСОБА_1 , як поручитель, зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №642-013ФКВІП-08 від 28.08.2008.
30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банк», відповідно до умов якого ТОВ «Український промисловий банк» відступає (передає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого, AT «Дельта Банк» змінює ТОВ «Український промисловий банк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі ТОВ «Український промисловий банк» до AT «Дельта Банк» права вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором №642-013ФКВІП-08 від 28.08.2008, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
21 липня 2021 року між AT «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір №2292/К про відступлення права вимоги, у тому числі і за кредитним договором №642-01 ЗФКВІП-08 від 28.08.2008 на підставі чого, ТОВ «Консалт Солюшенс» зазначено як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору за даним позовом про поділ майна подружжя.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2010 року у справі №2-4475 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з ОСОБА_1 .
Між сторонами не досягнуто взаємної згоди про приналежність придбаного сторонами за час шлюбу майна та його добровільного розподілу.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 . Однак, як вже зазначено вище, вказана квартира є предметом іпотеки. Спірна квартира придбана в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та за їх згодою за кредитні кошти, які використані в інтересах сім'ї для придбання житла, а отже кредитний договір в інтересах сім'ї породжує цивільні права та обов'язки для обох із подружжя. У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 і після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , спірна квартира АДРЕСА_1 , перебувала у її повному користуванні. Певний час у спірній квартирі проживала донька ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_4 зі своєю сім'єю та знаходились особисті речі ОСОБА_1 .
В позовній заяві зазначено, що до недавнього часу ОСОБА_2 не створював ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною квартирою та речами, що у ній знаходяться. Однак, ситуація змінилась лише в листопаді 2023 року. ОСОБА_2 активно вчиняє перешкоди у користуванні спірною квартирою ОСОБА_1 , яка була придбана під час його перебування у шлюбі з нею і яка належить їм у рівних частках. В листопаді 2023 року відповідач став грубо вчиняти перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спірною квартирою, яка є спільним майном подружжя.
Окрім того, позивачка посилається на те, що у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа №523/16787/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Консалт Солюшенс» про поділ майна подружжя.
Позов у даній справі позивачка просила залишити суд без розгляду. Предметом даного спору було визнання за ОСОБА_5 право власності на квартиру з підсобним приміщенням, житловою площею 50,6 м.кв, АДРЕСА_1 .
Фактично, ОСОБА_1 мала намір довести право власності на всю квартиру придбану за час шлюбу, при цьому, ОСОБА_2 заперечував це і стверджував, що квартира придбана на кредитні кошти під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , тобто право власності на 1/2 частки на квартири АДРЕСА_1 не оспорював. Однак, до 2023 року право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_2 не оспорювалось і визнавалось.
На підставі викладеного, позивачка просить:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1560631951101 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1560631951101.
Відповідач ОСОБА_2 вважає, що позовна заява подана з порушення строку позовної давності, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
14 лютого 2017 року позивачка звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до відповідача про розподіл подружнього майна. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 у справі №523/2239/17 дану позовну заяву було залишено без руху. Позивач вимоги даної ухвали у повному обсязі та встановлений строк не виконав. А тому ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.03.2017 року у справі № 523/2239/17 позовну заяву повернуто позивачу.
19 травня 2017 року позивач повторно звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до відповідача про поділ майна подружжя. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 відкрито провадження у справі №523/7254/17 за позовною заявою про поділ майна подружжя. Проте, позивачка повторно подає заяву про залишення даної позовної заяви без розгляду. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 у справі №523/7254/17 позовну заяву залишено без розгляду.
28 жовтня 2017 року позивач знову звертається до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до відповідача про поділ майна подружжя. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2017 у справі №523/16787/17 відкрито провадження по вказаній справі про розподіл подружнього майна.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 у справі №523/16787/17 за позивачем визнано право особистої власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.10.2018 у справі №523/16787/17 заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 року скасовано та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2019 у справі № 523/16787/17 позовну заяву залишено без розгляду з підстав неявки позивачки та її представника. Постановою Одеського апеляційного суду від 08.10.2020 зазначену ухвалу скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Так, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2020 справу №523/16787/17 прийнято до провадження. Під час проведення підготовчого судового засідання у справі №523/16787/17 представник позивачки звернувся до суду із клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2024 у справі №523/16787/17 позовну заяву залишено без розгляду. Тобто, спір про право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 виник ще у 2017 році і доказами цього є рішення судів та копії процесуальних документів, які додаються до позовної заяви.
Тому на думку відповідача, перебіг позовної давності починається з травня 2017 року та закінчився у травні 2020 року.
Таким чином, твердження позивачки, що про порушене право їй стало відомо лише у листопаді 2023 році не відповідає дійсності, оскільки остання 14.02.2017 зверталася із позовною заявою до суду за захистом порушеного права.
Тобто, строк позовної давності на звернення за захистом порушеного права має відраховуватися з лютого 2017 року, що свідчить про те, що позивачка звернулась із даним позовом не в межах строку позовної давності.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Консалт Солюшенс» про поділ спільного майна подружжя - задоволено
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1560631951101 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1560631951101.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 гривень.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ілянда О.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя ОСОБА_6 , судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ілянда О.І. на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
18 лютого 2026 року судді Одеського апеляційного суду Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. та Сегеда С.М. подали заяви про самовідвід, оскільки судді висловили свою думку щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, а саме щодо права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в постанові Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року (справа №523/7801/19).
Перевіривши доводи заяв про самовідвід та вивчивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком суддів (ст. 15 Кодексу суддівської етики).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Так, згідно з роз'ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
В справі №523/7801/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., ТОВ «Консалт Солюшенс», орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння, та в даній справі предметом розгляду є дослідження права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.
З огляду на те, що судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. та Сегеда С.М. в постанові Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року (справа №523/7801/19) висловили свою правову позицію щодо права власності на спірну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , то зазначена обставина є такою, що виключає їх участь у розгляді цієї справи, за для запобіганню необ'єктивної інтерпретації правовідносин, які виникли між сторонами та з метою уникнення в учасників провадження сумнівів у законності прийнятого рішення та з метою ствердження довіри до суду.
Таким чином, для забезпечення довіри громадян до суду, з метою запобігання виникнення в учасників справи сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості суддів, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяви суддів про самовідвід.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Заяви суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. про самовідвід - задовольнити.
Цивільну справу №523/412/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про поділ спільного майна подружжя, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення суддів у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено: 25 лютого 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда
Р.Д. Громік