Справа №:755/5014/24
Провадження №: 2/755/289/26
"29" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Яхно П.А., Онопрійчук Д.П., Мовчан А.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення регламентної виплати, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд: стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на свою користь регламенту виплату у розмірі 90 265,10 грн; здійснити розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11.07.2021 о 16 год. 45 хв., на 28 м + 400 м автодороги Гола Пристань-Залізний Порт, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Renault Samsung SM5», номерний знак НОМЕР_1 , під час об'їзду перешкоди для руху на своїй смузі, не впевнившись, що виконаний ним маневр буде безпечним, змусив водія автомобіля «Toyota Camry» - ОСОБА_4 , номерний знак НОМЕР_2 , який розпочав маневр обгону, виїхати на узбіччя, внаслідок чого останній не впоравшись з керуванням скоїв наїзд (зіткнення) з автомобілем «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду в попутному напрямку, пошкодивши його. Автомобіль позивача внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, що спричинило збитки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 90 265,10 грн, а водій ОСОБА_3 зник з місця пригоди.
При цьому, 10.08.2021 до Білозерського районного суду Херсонської області у справі № 648/2105/21 для розгляду надійшли протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №№ 156696, 156697 від 19.07.2021 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтями 122-4 та 124 КпАП України. Вказані справи постановою суду від 16.09.2021 об'єднані в одне провадження та присвоєно номер № 648/2105/21, постановлено призначити у справі автотехнічну експертизу. Станом на дату подання позовної заяви до відповідачів, рішення у справі № 648/2105/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , відсутнє, що унеможливлює отримання регламентної виплати за рахунок МТСБУ і порушує право позивача на отримання відшкодування збитків за наслідками ДТП відповідно до інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Херсонський міський суд Херсонської області на запит представника позивача повідомив, що в суді відсутні паперові, а також електронні копії матеріалів справи № 648/2105/21, які не передавалися від Білозерського районного суду Херсонської області після зміни підсудності, а тому поновити розгляд зазначеної справи про адміністративне правопорушення не має можливості.
В той же час, вина ОСОБА_3 за наслідками ДТП 11.07.2021, підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 156696 від 19.07.2021 та схемою місця ДТП, поясненнями ОСОБА_3 , що є підставою для стягнення регламентної виплати з відповідача МТСБУ на користь позивача в розмірі 90 265,10 грн.
21.07.2021, позивачем, подано до МТСБУ повідомлення про ДТП з переліком необхідних документів, крім доказів встановлення вини водія ОСОБА_3 (постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності). МТСБУ зареєструвало справу №77861 щодо врегулювання вимоги на отримання регламентної виплати з централізованого страхового резервного фонду МТСБУ та провело розрахунок вартості КТЗ марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 після ДТП та розміру регламентної виплати, яка складає 90 265,10 грн. Однак, МТСБУ не визнало подію страховим випадком, відмовилося виплатити регламентну виплату, так як не було надано документів, які підтверджують настання відповідальності особи, винної у ДТП. Позивач вважає, що діяв добросовісно та не міг подати заяву про страхове відшкодування з доказами, які підтверджують настання відповідальності особи, винної у ДТП з підстав зазначених вище, а тому останній змушений звернутися за захистом порушеного права до суду з позовом про відшкодування збитків, шляхом стягнення регламентної виплати з МТСБУ, яка визначила розмір таких збитків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
26.03.2024 представником позивача до суду було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2024 відкрито провадження у цій справі, за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз'яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.
04.04.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_3 , у яких останній просив поновити йому строк на подання пояснень та долучити такі пояснення до матеріалів справи. Зазначив, що він є учасником бойових дій, а тому згідно ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» належним відповідачем у цій категорії справ є МТСБУ.
16.04.2024 до суду від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що на момент настання ДТП транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 не було забезпечено договором обов'язкового страхування, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до МТСБУ для відшкодування нанесеної шкоди в порядку передбаченому підпунктом «г» пункту 41.1 статті 41 ЗУ № 1961-ІV. Дійсно, у МТСБУ існує обов'язок по відшкодуванню шкоди, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, в разі відсутності у винної особи договору обов'язкового страхування, однак тільки водію транспортного засобу, який є забезпеченим в розумінні п. 1.7. ст.1 Закону, тобто має поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. В той же час, позивачем не надано доказів того, що транспортний засіб «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_3 , був забезпечений, а отже у МТСБУ відсутні підстави сплачувати регламентну виплату.
24.04.2024 до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшла заява про виклик його в якості свідка.
06.05.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погодився з обґрунтуваннями наведеними у відзиві. Представник відповідача у відзиві зазначає, що позивач, начебто, не надає доказів про забезпечення його автомобіля договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на дату ДТП, однак в матеріалах справи є копія письмового повідомлення від 27.07.2021 позивача до МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, у якому чітко зазначені відомості про забезпечення Полісом № 200952212 від 18.08.2020 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності керувальників автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, VIN-код НОМЕР_4 , який видано ПАТ «НАСК «ОРАНТА». 18.08.2020, на дату видачі Полісу № 200952212, автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, VIN-код НОМЕР_4 мав державний номер НОМЕР_5 , який у подальшому було змінено на номерний знак НОМЕР_3 , але це впливає на його чинність, так як визначальним є VIN-код автомобіля WVWZZZ1JZWW158698 забезпеченого договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Стосовно настання цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_3 , який керуючи транспортним засобом «Renault Samsung SM5», створив умови настання ДТП за наслідками якої завдано матеріальні збитки позивачу, то дійсно на дату подання позовної заяви до суду відсутнє рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Однак, така обставина сталася з незалежних від позивача причин, а у зв'язку з початком збройної агресії РФ, втратою матеріалів адміністративного правопорушення Білозерським районним судом Херсонської області у справі № 648/2105/21 і не може бути непереборною обставиною для встановлення цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за наслідками розгляду справи № 755/5014/24. Відповідальність ОСОБА_3 за наслідки ДТП підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 156696 від 19.07.2021, схемою місця ДТП, поясненнями ОСОБА_3 , що є підставою для стягнення регламентної виплати з відповідача МТСБУ на користь позивача в розмірі 90265,10 грн.
08.05.2024 від представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення судової комплексної фототехнічної та інженерної автотехнічної експертизи з дослідженням обставин та механізму ДТП, клопотання про долучення доказів.
11.06.2024 до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення, у яких остання зазначила, що докази, які долучені до позовної заяви, підтверджують лише те, що 11.07.2021 дійсно відбулось ДТП за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 , який належить позивачу. Наявні докази жодним чином не підтверджують вину ОСОБА_3 у ДТП. Протоколи серії ДПР18 № 156696 та № 156697 від 19.07.2021, пояснення ОСОБА_1 без підтвердження іншими доказами, зокрема записом відеореєстратора, висновком експерта щодо обставин ДТП є недостатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність вити ОСОБА_3 у ДТП.
20.06.2024 судом, відповідно до вимог ч.4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме з Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України висновок експерта № СЕ -19/115-21/14249-ІТ від 23.10.2021 за результатами автотехнічної судової експертизи, проведеної відповідно до ухвали від 16.09.2021 Білозерського районного суду Херсонської області.
09.07.2024 до суду з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів.
18.07.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.
23.07.2024 до суду з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшла копія висновку експерта № СЕ19/115-21/14249ІТ від 14.01.2022.
23.10.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.
06.11.2024 від представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що з огляду на те, що водій автомобіля «Renault Samsung SM5» ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити виникнення аварійної ситуації шляхом виконання вимог п. 10.1 та п.п. а) п. 14.2, проте не виконав вимоги вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, його дії знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням наслідків ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована не була, відтак, МТСБУ, в силу положень п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу внаслідок ДТП, яка мала місце за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.01.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.
01.12.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.
02.12.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
04.12.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові. Додатково зазначив, що згідно звіту наданого МТСБУ розмір регламентної виплати становить 90 265,10 грн. Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП не встановлена судовим рішенням, однак підтверджується висновками експертів та іншими доказами наявними в матеріалах справи. В той же час, оскільки ОСОБА_3 не застрахував свій автомобіль та є учасником бойових дій, він звільняється від сплати відшкодування завданої шкоди, а тому позов пред'явлений до МТСБУ, і саме з нього позивач просить стягнути регламентну виплату.
Третя особа, ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що не вважає себе винним в дорожньо-транспортній пригоді.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 у якості свідка пояснив суду, що 11.07.2021 рухався по трасі від Залізного Порту до Херсону. Здійснюючи обгін транспортного засобу, що рухався попереду, його обігнав транспортний засіб, який рухався на великій швидкості. В той же час, розпочинаючи обгін, ОСОБА_3 ввімкнув покажчик повороту та рухався по середині зустрічної слуги з приблизною швидкістю 90 км/год. Автомобіль «Toyota» на великій швидкості обігнав автомобіль свідка і зіткнувся з автомобілем «Volkswagen». Свідок зазначив, що Правила дорожнього руху він не порушував, покажчик ввімкнув завчасно, їхав з дозволеною швидкістю та зустрічна полоса була вільна. Постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності немає, а тому відсутня достатня кількість доказів, що підтверджувала його вину. Зазначив, що з його автомобілем зіткнення не було, воно сталося між автомобілями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Стверджував, що був свідком ДТП та не розуміє, яким чином він причетний до нього, коли побачив як перевернувся автомобіль, він зупинився, зателефонував в поліцію та поїхав. Наразі розуміє, що те, що він покинув місце ДТП могло призвести до негативних наслідків. Наостанок додав, що знайомий з висновками експертизи, що була проведена за ухвалою іншого суду, однак там чітко не вказано, що саме він винен у дорожньо-транспортній пригоді.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала заяви по суті справи. Додатково зазначила, що не погоджується з тим, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, постанова про притягнення його адміністративної відповідальності відсутня, в той же час, висновки експертів чітко не вказують саме на його вину.
Відтак, суд, вислухавши позиції учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 19.11.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 156696, згідно якого 11.07.2021 о 16:45 годині, на 28 км + 400 м, автодороги сполученням «Гола Пристань - Залізний Порт», ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом - автомобілем «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під час об'їзду перешкоди для руху на своїй смузі у вигляді осипу скла не впевнився, що виконуваний ним маневр буде безпечним, внаслідок чого змусив водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 який розпочав маневр обгону, виїхати на узбіччя, внаслідок чого водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу» не впоравшись з керуванням скоїв наїзд (зіткнення) з автомобілем «Wolkswagen Geo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався попереду в попутному напрямку пошкодивши його, чим порушив вимоги п. 2.3 б) та 14.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена в ст. 124 КУпАП (т.1, а.с.18).
19.11.2021 також був складений протокол серії ДПР18 № 156697, згідно якого 11.07.2021 о 16:45 годині, на 28 км + 400 м, автодороги сполученням «Гола Пристань - Залізний Порт», ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом - автомобілем «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та будучи причетним до ДТП внаслідок якого було механічно пошкоджено автомобілі «Тоуоtа Саmrу» д/н НОМЕР_2 та «Wolkswagen Geo» д/н НОМЕР_3 , залишив місце пригоди до приїзду співробітників поліції та вирішення питання по суті, чим порушив вимоги п. 2.10 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність в ст. 122-4 КУпАП (т.1, а.с.21).
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 16.09.2021 в рамках розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 було призначено автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському НДЕКЦ МВС України (т.1, а.с.14-16).
Згідно відповіді Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2024 № 02-16/9606/24-Вих, станом на день надання відповіді паперові матеріали справи про адміністративне правопорушення № 648/2105/21 відносно ОСОБА_3 за ст.122-4, ст.124 КУпАП на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області з Білозерського районного суду Херсонської області не передавались, в електронному вигляді матеріали справи також відсутні, тому поновити розгляд зазначеної справи немає можливості (т.1, а.с.28).
23.07.2024 Миколаївським НДЕКЦ МВС України суду надано завірену копію висновку експерта № СЕ19/115-21/14249ІТ від 14.01.2022. Висновок експертом наданий на підставі досліджених адміністративних матеріалів та пояснень осіб наданих в суді, при цьому диск із відеозаписом пригоди експертом не досліджувався оскільки диск не зчитувався, тобто експертом не проаналізовано параметри, траєкторії руху, бічні інтервали, час виконання та послідовність маневрів учасників події (т.2, а.с.39-44).
Згідно висновку з наданих на дослідження вихідних даних (з постанови про призначення експертизи), дана дорожньо-транспортна пригода має наступні варіанти розвитку, а саме:
- версія ОСОБА_3 : «11.07.2021 близько 16 год. рухався автомобілем «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 із селища Залізний Порт в місто Херсон. Проїхавши населений пункт Чулаківка він рухався зі швидкістю 95 км/год та мав намір здійснити обгін автомобіля, який рухався попереду нього. При цьому він помітив, що десь далеко в попутному напрямі рухалася машина. Так як на дорозі був якийсь предмет, він прийняв ліворуч та вже в свою смугу не повернувся та їхав по центру дороги так як мав намір здійснювати обгін. В цей час його обігнав автомобіль «Тоуоtа Саmrу», різко звернув вправо і здійснив зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Geo» д/н НОМЕР_3 . В той час коли його почав обганяти автомобіль «Тоуоtа Саmrу», він повернувся в свою смугу, при цьому показчик повороту не включив» (т.2, а.с.41 зворот);
- версія ОСОБА_7 : «свідок суду пояснила, що вона була пасажиром автомобіля «Renault Samsung SM5» та бачила, як її чоловік ОСОБА_3 включив показчик повороту так як хотів мабуть обігнати машину яка їхала попереду, в цей час на дорозі появився якийсь предмет, скоріше за все скло, а тому чоловік об'їхав цей предмет та їхав по зустрічній смузі зі швидкістю 90- 95 км/год. Позаду них появився автомобіль, подав звуковий сигнал і дуже швидко проїхав повз ним та здійснив зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Geo» (т.2, а.с.41 зворот);
- версія ОСОБА_4 : «потерпілий суду пояснив, що 11.07.2021 близько 16 год. рухався_ автомобілем «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 із селища Залізний Порт в місто Херсон. Перед дорожньо-транспортною пригодою він рухався зі швидкістю 90-95 км/год. Під'їхавши до автомобіля «Renault Samsung SM5», «подивився по дзеркалах» включив показчик повороту та почав здійснювати обгін, та майже порівнявся з ним, але в цей час водій автомобіля «Renault Samsung SM5» почав «видавлювати» його в лівий бік, він прийняв ліву сторону і машина пішла в занос та відбулося зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Geo» (т.2, а.с.41 зворот).
Експертом було надано висновок з урахуванням версії кожного водія. Так за версією ОСОБА_3 та ОСОБА_7 : дії водія а/м «Тоуоtа Саmrу» д/н НОМЕР_2 при зміні напряму руху та виконанні обгону регламентувалися вимогами п. 9.2,9.4,10.1,14.2,14.6 ПДР України. Водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу» д/н НОМЕР_2 , мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом відмови від виконання маневру обгону попутного автомобіля автомобілем «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому дії водія а/м автомобілем «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 при зміні напряму руху та виконанні обгону регламентувалися вимогами п. 9.2,9.4,10.1,14.2 ПДР України. В діях водія а/м «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 вбачається невідповідність вимогам п.14.6 ґ) ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з подією з технічної точки зору. У даній ситуації водій автомобіля «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 своїми односторонніми діями не міг вплинути на настання ДТП, тобто водій автомобіля «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 та відповідно в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України та його дії не знаходяться в причинному зв'язку з подією з технічної точки зору (т.2, а.с.43 зворот - 44).
За версією ОСОБА_4 : дії водія а/м «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 при зміні напряму руху та виконанні обгону регламентувалися вимогами п. 9.2,9.4,10.1,14.2 ПДР України. За причинами вказаними в дослідницькій частині неможливо проаналізувати дії водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 на відповідність вимогам ПДР України, при цьому дії водія а/м «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 при зміні напряму руху регламентувалися вимогами п. 9.2,9.4,10.1 ПДР України. Неможливо проаналізувати дії водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 на відповідність вимогам ПДР України та зробити висновок про причинний зв'язок між діями водія м «Тоуоtа Саmrу» номерний знак НОМЕР_2 та настанням ДТП. В діях водія а/м «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з подією з технічної точки зору (т.2, а.с.44).
Згідно висновку Київського НДЕКЦ від 15.10.2024 № КСЕ-19/111-24/26580, який зроблено на підставі матеріалів цивільної справи № 516/197/23 та відеозапису ДТП, який зафіксовано відео регістратором автомобіля «Wolkswagen Geo» д/н НОМЕР_3 (т.2, а.с.70-89):
В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу», в своїх діях повинен був керуватися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто у разі виникненні небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Оскільки проведеними розрахунками встановлено, що водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу», не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Renault Samsung SM5» шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, без застосування відвороту керма, тому водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу» мав право керуватися вимогами п. 2.14. е) Правил дорожнього руху України, тобто відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян (т.2, а.с.88).
За даних дорожніх обставин, так як водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 не мав можливості керувати транспортним засобом, який перебував в заносі в належній формі, та задати йому певну безпечну траєкторію руху, то з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Geo» д/н НОМЕР_3 (т.2, а.с.88-89).
За даних дорожніх обставин водій автомобіля «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 9.4, п. 10.1 та п.п. а) п. 14.2 Правил дорожнього руху України (т.2, а.с.89).
В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , мав технічну можливість попередити виникнення аварійної ситуації для водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п. 10.1 та п.п. а) п. 14.2 Правил дорожнього руху України (т.2, а.с.89).
27.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 11.07.2021 о 16:40 за участю транспортного засобу марки VOLKSWAGEN з номерним знаком НОМЕР_3 (т.1, а.с.22-23).
03.08.2021 МТСБУ у справі № 77861 надіслало відповідь № 3-01-б/27787 ОСОБА_1 , у якій зазначило, що МТСБУ повернеться до розгляду питання щодо відшкодування заподіяної йому шкоди після отримання зазначених документів, в тому числі копії постанови суду, завіреної гербовою печаткою, що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП та яка набрала законної сили (т.1, а.с.37).
Згідно звіту № 210803-227059 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 03.09.2021, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_6 становить 106 965,10 грн (т.1, а.с.38).
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ марки Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_3 після ДТП та розміру регламентної виплати, що складений 20.09.2021 в межах справи № 77861, розмір регламентної виплати становить 90 265,10 грн (т.1, а.с.34).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частинами 1-3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Частинами 1-2 статті 1166 ЦК України визначено, зокрема, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).
В той же час, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 ЦК України).
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Законом України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено види обов'язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування відповідальності).
Відносини у сфері обов'язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Об'єктом обов'язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (згідно зі статтею 5 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що суб'єктами обов'язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як визначає стаття 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзаців 1-2 пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ).
Пунктом 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Таким чином, судом було встановлено, що 11.07.2021 сталася ДТП за участю трьох транспортних засобів, а саме автомобіля «Renault Samsung SM5» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 та автомобіля «Wolkswagen Geo» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .
За наслідками ДТП було складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 , однак в адміністративному порядку вину особи не встановлено, оскільки з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, було змінено територіальну підсудність Білозерського районного суду Херсонської області, на розгляді в якому перебувала дана справа про адміністративне правопорушення, а в Херсонському міському суді Херсонської області відсутні паперові матеріали справи про адміністративне правопорушення, що унеможливлює поновити розгляд справи.
В той же час, не притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, не позбавляє права позивача ОСОБА_1 в розумінні статті 15 ЦК України звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Суду надано дві автотехнічні експертизи різних експертних установ. В той же час, експертиза Миколаївським НДЕКЦ проведена лише на підставі пояснень учасників та матеріалів адміністративної справи, а експертиза Київського НДЕКЦ проведена також на підставі відеозапису події.
Так, як у висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ так і у висновку експертів Київського НДЕКЦ зроблено висновок, що у заданій дорожній ситуації та за даних дорожніх обставин водій автомобіля «Renault Samsung SM5» повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, і, крім того водій мав технічну можливість попередити виникнення аварійної ситуації для водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У висновку експертів Київського НДЕКЦ також зазначено, що водій «Renault Samsung SM5» в даній дорожньо-транспортній ситуації, мав технічну можливість попередити виникнення аварійної ситуації для водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п.п. а) п. 14.2, п. 9.4 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.п. а) п. 14.2 Правил дорожнього руху України, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону.
Згідно п. 9.4. Правил дорожнього руху України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Висновки експертів Миколаївського НДЕКЦ та Київського НДЕКЦ не суперечать один одному, проте висновок Київського НДЕКЦ є більш повним, оскільки в розпорядженні експертів був диск із відеозаписом події, що надало можливість встановити експертам траєкторію руху автомобілів та дії водіїв під час виконання маневрів.
Судом також досліджено відповідний відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, та як вбачається з останнього, та підтверджується висновком експертів Київського НДЕКЦ, ОСОБА_3 перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам, в той момент коли водій «Тоуоtа Саmrу» виконував маневр обгону та знаходився на зустрічній смузі руху, та вже не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Renault Samsung SM5» шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, без застосування відвороту керма, не мав можливості керувати транспортним засобом, який перебував в заносі в належній формі, та задати йому певну безпечну траєкторію руху, тобто своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Wolkswagen Geo» д/н НОМЕР_3 , однак при цьому водій автомобіля «Renault Samsung SM5», за даних дорожніх обставин, повинен був діяти відповідно до вимог п. 9.4, п. 10.1 та п.п. а) п. 14.2 Правил дорожнього руху України та мав технічну можливість попередити виникнення аварійної ситуації для водія автомобіля «Тоуоtа Саmrу» шляхом виконання вимог п. 10.1 та п.п. а) п. 14.2 Правил дорожнього руху України.
З урахуванням викладеного, суд оцінюючи пояснення сторін, висновки експертів, досліджуючи матеріали письмових доказів, в тому числі відеофайлу, прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 11.07.2021 та призвела до зіткнення автомобілів «Toyota Camry» та «Volkswagen Geo» сталася через порушення водієм автомобіля «Renault Samsung SM5» ОСОБА_3 правил дорожнього руху, а тому в його діях є склад цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Крім того, суд встановив, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП не була застрахована. Однак, ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_7 від 10.10.2016 (т.1, а.с.108). А тому, зважаючи на норми законодавства, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі її заподіяння учасниками бойових дій.
Розмір регламентної виплати становить 90 265,10 грн, згідно наданого суду розрахунку вартості КТЗ марки Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_3 після ДТП.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 регламентної виплати у розмірі 90 265,10 грн.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В силу вимог положень Цивільного процесуального кодексу України, зокрема статті 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано клопотання про стягнення судових витрат, у якому останній просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, судовий збір у розмірі 968,96 грн та поштові витрати у розмірі 343,60 грн (т.2., а.с.240-242).
На підтвердження понесених судових витрат на оплату правничої допомоги позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги від 22.09.2023, укладений між адвокатом Шиліним В.А. та ОСОБА_1 (т.1., а.с.172)
Відповідно до п.1 Договору про надання правової допомоги, ОСОБА_1 доручає, а ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах з позовами фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших учасників (суб'єктів) правовідносин до ОСОБА_1 ; а також за позовами ОСОБА_1 до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших осіб (т.1., а.с.172).
ОСОБА_1 зобов'язується сплатити гонорар адвокату Шиліну В.А. у розмірі та в строк, згідно цього договору. Гонорар адвоката за цим договором визначається у додаткових угодах до договору (п.6, 8 Договору про надання правової допомоги) (т.1, а.с.172).
Згідно додатку № 1 від 19.03.2024 до Договору б/н від 22.09.2023 про надання правової допомоги, адвокат Шилін В.А. та ОСОБА_1 погодили розмір фіксованого гонорару в сумі 15 500 грн та оплату гонорару не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції (т.1, а.с.170).
Згідно акту приймання наданих послуг від 03.05.2024 за договором № б/н від 22.09.2023, додатком № 1 від 19.03.2024 у справі № 755/5014/24, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Шиліним В.А., сторони підтверджують, що адвокат Шилін В.А. надав ОСОБА_1 послуги з правничої професійної допомоги, представлення інтересів ОСОБА_1 у Дніпровському районному суду міста Києва у справі № 755/5014/24, інші види правової допомоги та вартість послуг згідно цього акту становить 15 500 грн (п.1, 3 Акту) (т.1, а.с.171).
Відповідно до додатку № 1/2025 від 29.07.2025 до договору б/ від 22.09.2023 про надання правової допомоги, адвокат Шилін В.А. та ОСОБА_1 з урахуванням збільшення об'єму наданих послуг, значної кількості судових засідань та тривалості розгляду справи погодили розмір фіксованого гонорару у сумі 25 000 грн, оплату за яким слід провести не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції (т.2, а.с.249).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (ВС у постанові від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Таким чином, враховуючи наведене, встановлені судом під час судового розгляду обставини понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, а тому з МТСБУ підлягають стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. В той же час суд відмовляє позивачу в частині стягнення поштових витрат в розмірі 343,60 грн, оскільки останні не відносяться до судових витрат.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 968,96 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15,16, 22, 979, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 209, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) до Моторно (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, бул. Русанівський, 8, м. Київ), третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_10 , АДРЕСА_3 ), про стягнення регламентної виплати - задовольнити.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 12.02.2026.
Суддя: