Справа №:755/19855/24
Провадження №: 2-о/755/18/26
"21" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Онопрійчук Д.П., Мовчан А.С.
за участі: заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
Заявник звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, у якій просить суд: встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу у період з 2012 року до 19.10.2024.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що він проживав разом з ОСОБА_4 з 2012 року та до дня її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ними не реєструвався оскільки в цьому потреби не було. Зазначає, що проживали вони разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік та жінка. Крім того, робили ремонт в квартирі за вищевказаною адресою, купували побутові та господарські речі. Коли ОСОБА_4 померла, її похованням займався заявник. У померлої інших родичів, окрім заявника, немає, а після її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 07.11.2024 заявник звернувся до П'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки він не надав документи які підтверджують родинні відносини із спадкодавцем. Власне тому, останній змушений звернутись до суду щоб встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу для успадкування майна спадкодавця яке їй належить на праві власності.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва, головуючий судді Арапіна Н.Є., від 18.11.2024 відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у порядку окремого провадження, призначено судове засідання.
17.01.2025 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.01.2025 витребувано у Державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори Грищенко Ольги Василівни належним чином засвідчену копію нотаріальної справи № 579/2024 від 07.11.2024, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.01.2025 від представника заінтересованої особи Київської міської ради - Яценюк Л.П. надійшов відзив на заяву, у якому остання просила прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства України, за наявними в матеріалах справи доказами, слухання справи проводити без участі представника Київської міської ради.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №161 від 19.03.25 відповідно до п.п.2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.
27.03.2025 цивільна справа окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, була передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2025 дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Катющенко В.П., призначено судове засідання.
Ухвалою суду постановленою в судовому засіданні 05.06.2025 без оформлення окремого процесуального документу із зазначенням в протоколі судового засідання, задоволено клопотання заявника про виклик свідків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.06.2025 витребувано з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): відомості щодо наявності актових записів про народження, одруження, розірвання шлюбу щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також актових записів про народження, де матір'ю зазначена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.07.2025 від П'ятої київської державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа № 579/2024, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
29.07.2025 з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно якої повідомлено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану та за результатами перевірки встановлено відсутність у Відділі будь-яких актових записів щодо гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одночасно проінформовано, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 2008 від 13.06.1967 на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2025 витребувано з Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис №2008 від 13.06.1967 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.01.2026 з Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду від 01.10.2025 надійшли витребувані докази.
21.01.2026 від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник заявника вимоги викладені в заяві підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у заяві. Додатково пояснила, що заявник проживав з ОСОБА_4 в її квартирі як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2012 року, вони спільно робили ремонт, купували техніку, вели спільне господарство. З ними також проживала і мама ОСОБА_4 , яку вони разом доглядали та здійснили її поховання, коли вона померла. Також зазначила, що заявник перебував у зареєстрованому шлюбі до 21.02.2003. Після смерті ОСОБА_4 заявник організував її поховання.
Заявник в судовому засіданні заяву підтримав. Просив суд її задовольнити. Пояснив, що познайомився з ОСОБА_4 у 2007 році, а в 2012 вони почали разом проживати у її квартирі. Коли у її матері помер брат, вони разом здійснювали його поховання, а після смерті і матері ОСОБА_4 , здійснили поховання і її. Він робив ремонт у квартирі, купував речі, а померла займалася господарством, вони мали спільний бюджет, разом купували продукти харчування, відпочивали. Померла не могла мати дітей, а у нього від першого шлюбу була донька та онука, і вона ставилася до них як до своїх. Його батьки дуже любили ОСОБА_4 і поховав заявник її поруч з ними. Додатково пояснив, що ОСОБА_4 не була заміжня, дітей у неї не було, батьки її померли, рідних братів, сестер також у неї не було.
Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом десь з 2010-х років. Її чоловік з заявником дружив ще з дитинства. Свідок пояснила, що їй не відомо чи був спільний бюджет у них, проте в магазині вони скуповувалися разом, та і всюди були разом. У ОСОБА_4 були чудові стосунки із донькою ОСОБА_1 , вона до них в гості приїздила. ОСОБА_4 не була заміжня і дітей у них не було. Жили вони у квартирі ОСОБА_4 , свідок там не була, але її чоловік неодноразово допомагав заявнику робити ремонт там, меблі збирати. Також пояснила, що вони проживали в одному будинку тільки у різних під'їздах з заявником, але вона постійно бачила ОСОБА_1 і ОСОБА_4 разом.
Свідок ОСОБА_11 будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що знав заявника і ОСОБА_4 дуже давно, оскільки з ОСОБА_1 разом навчався, а ОСОБА_4 була його сусідкою, її квартира знаходилася нижче на один поверх, а заселилась вона разом з батьками ще в 1979 році. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знали один одного ще з 2008 року, а проживати стали разом в квартирі ОСОБА_4 приблизно з 2012 року. Свідок зазначив, що часто бачив їх разом в магазині, коли вони купували продукти, також в під'їзді, коли вони поверталися додому. У мами ОСОБА_4 був брат, так вони всі разом їздили до нього в село на автомобілі заявника. Свідок зазначив, що допомагав купувати ОСОБА_1 плитку для ремонту в квартирі, і ОСОБА_4 тоді сказала, що ремонт це чоловіча справа, а жінка має їсти готувати. За пів року до смерті ОСОБА_4 , свідок запитав у неї чи планують вони оформити свої відносини, на що вона відповіла, що напевно скоро оформлять, бо їй дуже добре з ОСОБА_1 . Також приблизно в 2017-2018 році ОСОБА_1 запитував свідка як штукатурити стелю, та показав як у одній із кімнат, в квартирі яка належала ОСОБА_4 і де вони проживали, він робив ремонт. У ОСОБА_1 є донька і онучка, ОСОБА_4 була з ними в дуже гарних відносинах, вони навіть проживали разом коли війна почалася. Коли ОСОБА_4 захворіла, то донька та онука ОСОБА_1 навідувалися до неї. Свідок також пояснив, що у ОСОБА_4 не було родичів, і на похороні нікого не було, а заявник поховав її біля своїх родичів. ОСОБА_4 не була заміжня, колись в неї був хлопець, але він загинув ще в 1990-х роках. Дітей у неї також не було, мама ОСОБА_4 колись розповідала, що у неї якась патологія і вона не може мати дітей.
Суд, вислухавши пояснення заявника, його представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України, заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується актовим записом про народження № 2008 складеним 13.06.1967 Дарницьким бюро ЗАГС м. Києва.
Згідно Свідоцтва про право власності від 24.01.2012, орган приватизації житла посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_13 та ОСОБА_4 в рівних долях (а.с.18).
13.02.2012 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_14 в рівних частках, номер запису 5210 в книзі д.1885-13 (а.с.7)
03.08.2018 державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т.В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. (а.с.19).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133167609 від 03.08.2018, право власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 03.08.2018 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-687, виданого 03.08.2018 Десятою київською державною нотаріальною конторою (а.с.6).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 21.10.2024 (а.с.20).
20.10.2024 між ВРС «Турбота» та ОСОБА_1 укладено договір-замовлення № 38 на організацію поховання та надання суміжних ритуальних послуг померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.9).
07.11.2024 ОСОБА_1 подав до П'ятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.12).
Цього ж дня П'ятою київською державною нотаріальною конторою розпочато спадкову справу № 579/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.80).
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 121968384 від 07.11.2024, за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2023 по 07.11.2024 зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.82).
07.11.2024 державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки не можливо встановити родинні відносини між померлою та ОСОБА_1 (а.с.16).
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного кодексу України.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2023 у справі № 372/3321/19 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 695/1732/16-ц вказав, що обов'язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №244/4801/13-ц, від 23.09.2019 у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі №748/897/18, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 18.12.2019 у справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 25.09.2024 у справі № 461/8250/20.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є необхідність реалізації його прав, а саме отримання свідоцтва про право на спадщину.
Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству й тягне для заявника юридичні наслідки, які мають для нього значення. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту, і, як було встановлено в судовому засіданні, не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу «балансу вірогідностей», що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в ході розгляду справи, показання свідків, суд дійшов висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
Таким чином, заявником доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 має для нього юридичне значення, в іншому, окрім судового порядку встановити такий факт він не має можливості, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків, підтверджується дослідженими судом доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 25 СК України, ст.ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Київська міська рада (код в ЄДРПОУ: 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ), про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу- задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2012 року та до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 02.02.2026.
Суддя: