Справа № 127/12192/25
Провадження №11-кп/801/300/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 13.02.2026 до 23:59 годину 13.04.2026.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
У разі внесення застави звільнено ОСОБА_7 з-під варти та покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 року та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що під час розгляду кримінального провадження судом не вивчено жодного доказу, не допитано жодного свідка, потерпілих та внаслідок неодноразових відкладень судових засідань як через неявку прокурора, потерпілих, ОСОБА_7 безпідставно перебуває під вартою, внаслідок чого порушуються його права.
Обвинувачений ОСОБА_7 , має постійне зареєстроване місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , має стійкі соціальні зв'язки, жодним чином не чинить спроби перешкоджати кримінальному провадженню, належність поведінки обвинуваченого свідчить про відсутність ризиків, на які вказує сторона обвинувачення.
Захисник просить суд взяти до уваги, те що, жоден ризик передбачений ст. 177 КПК України не доведений, клопотання прокурора подане з істотними порушеннями норм КПК України, та вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є незаконним та необґрунтованим.
На думку захисника, суд при продовженні запобіжного заходу посилається лише на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, що не може бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою.
За таких обставин, прокурор не довів належним чином обґрунтованості тримання під вартою на такий довгий термін.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 ,який підтримав думку свого захисника, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що на розгляді в Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 255-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, та те, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочатий , відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою, під час розгляду клопотання надано не було, та дійшов висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання в ході досудового розслідування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є безпідставними.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, можуть вказувати лише на те, що їх відсутність була попереджена шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Твердження захисника ОСОБА_6 щодо розміру застави, який на її думку є завищеним та непомірним для обвинуваченого, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.3 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції врахував, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків буде застава у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 грн. з визначенням обов'язків відповідно до ст.194 КПК України .
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, висновки суду про застосування тримання обвинуваченого під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
Апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4