Справа № 127/33323/25
Провадження № 22-ц/801/428/2026
Категорія: 40
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
26 лютого 2026 рокуСправа № 127/33323/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК»
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Наталі Юріївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головуванням судді Воробйова В.В., повний текст складено 02 грудня 2025 року,
встановив:
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим, мотивуючи позов тим, що 09 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11392520000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 30000 дол. США, наданий кредит зобов'язався повернути у повному обсязі не пізніше 07 вересня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,50% річних. Також 02 листопада 2010 року між ними було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою сторони домовились внести наступні зміни за якими: банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у базовій валюті, що дорівнює 225251,20 грн; кредитування позичальника здійснюється, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий позичальником у банку; про перенесення кінцевого терміну повернення кредиту на 07 вересня 2023 року згідно з графіком погашення кредиту.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №228030 від 09 вересня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли з кредитного договору. У зв'язку з укладенням 02 листопада 2010 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 додаткової угоди №2 до кредитного договору, 02 листопада 2010 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №228030 від 09 вересня 2008 року.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11392520000 від 09 вересня 2008 року між «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, зареєстрований 09 вересня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., реєстраційний номер 5180, відповідно до якого з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав іпотекодержателю в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2019 року (справа №127/6689/16-ц) позов ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку 134208,58 грн заборгованості, станом на 29 березня 2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09 вересня 2008 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн заборгованості, яка склалася станом на 29 березня 2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09 вересня 2008 року.
06 грудня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення (справа № 127/11881/22) про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» 3% річних у розмірі 4381,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 1731,46 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» 3% річних у розмірі 6924,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 13312,12 грн.
Згідно з постановами про закінчення виконавчих проваджень (ВП 75214890, ВП №75215100, ВП60106957, ВП №60106825) рішення виконані в повному обсязі.
На підставі викладеного позивач вважає, що наданими доказами підтверджено виконання зобов'язань за кредитним договором. Тому, у зв'язку із відсутністю заборгованості у позивача за основним зобов'язанням, яке забезпечене іпотекою, іпотекодержатель повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки, однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна.
Враховуючи викладене вище, позивач просила суду:
- визнати припиненим іпотечний договір від 09 вересня 2008 року, зареєстрований 09 вересня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., реєстраційний номер 5180 та заборону на відчуження зазначеного майна за реєстраційним номером 5181, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- застосувати наслідки припинення іпотечного договору та зобов'язати державного реєстратора зняти заборону відчуження з квартири під номером АДРЕСА_2 шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: реєстраційний номер обтяження № 7878555 від 09 вересня 2008 року та реєстраційний номер обтяження № 7878603 від 02 листопада 2010 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять допустимих, достовірних і достатніх доказів підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки за ст. 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, належного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усіх умов кредитного договору та відсутності заборгованості по ньому. Крім того, факт виконання договірних зобов'язань відповідачем не визнається. Щодо вимоги про застосування наслідків припинення іпотечного договору, то вона є похідною від вимог про припинення іпотеки, а тому теж не підлягає в задоволенню.
Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Семенюк Н.Ю. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини по справі, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. При цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Просила скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року та ухвали нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Зокрема зазначила, що є помилковим висновок місцевого суду про відсутність в матеріалах справи допустимих, достовірних і достатніх доказів підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки за ст. 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, належного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усіх умов кредитного договору та відсутності заборгованості по ньому, хоча в матеріалах справи наявні чотири постанови про закриття виконавчих проваджень з зв'язку з повним погашенням заборгованості відносно цього кредитного договору.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «УКРСИББАНК» - адвокат Гладиш Я.М. зазначив, що всі обставини викладені скаржником в апеляційній скарзі не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права та суперечать фактичним обставинам справи. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11392520000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 30000,00 доларів США для особистих потреб - на споживчі цілі, строком до 07 вересня 2018 року, зі сплатою процентів за користуванням кредитними коштами в розмірі 9,50% річних (а.с.18 - 19).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11392520000 від 09 вересня 2008 року, в цей же день між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 . Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №5180 (а.с.12 - 13).
02 листопада 2010 року між вказаними вище сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, яким сторони погодили зміни основного зобов'язання за кредитним договором, що забезпечується договором, а саме: сума кредитного договору становить 225251,20 грн; процентна ставка 9,5% річних протягом 5 років з дати підписання додаткової угоди до кредитного договору; з дати наступної за датою закінчення п'ятирічного строку, процентна ставка збільшується на 2% річних та інше. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №4044 (а.с.14 - 15).
За відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09 липня 2025 року, на підставі вказаного вище договору іпотеки 09 вересня 2008 року приватним нотаріусом Терещенко В.В. відносно заставного майна - квартири АДРЕСА_2 , зареєстроване обтяження, реєстраційний номер 7878555. Також у зв'язку з укладенням договору про внесення змін №1 до договору іпотеки, в реєстр внесено обтяження за №7878603 (а.с.26).
Таким чином, спірне майно перебуває під обтяженням.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі №127/6689/16-ц апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2018 року скасовано та постановлено нове, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 134208,58 грн заборгованість, яка склалася станом на 29 березня 2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09 вересня 2008 року, з яких: 55248,96 грн - заборгованість по кредитних коштах; 78959,62 грн - заборгованість по процентах. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн заборгованості, яка склалася станом на 29 березня 2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09 вересня 2008 року, з яких: 139469,92 грн - заборгованість по кредитних коштах; 15050,23 грн - заборгованість по процентах; 27424,64 - пеня за прострочення повернення кредитних коштів; 37398,33 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 10151,60 грн понесених ним судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 4565,12 грн понесених ним судових витрат. (а.с.20 - 23).
На підставі цього судового рішення Вінницьким міським судом Вінницької області були видані виконавчі листи.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять допустимих, достовірних і достатніх доказів підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки за ст. 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, належного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усіх умов кредитного договору та відсутності заборгованості по ньому.
Проте такі висновки місцевого суду суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а саме:
- ВП №60106957 від 17 вересня 2020 року постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/6689/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09 вересня 2008 року, а також 4565,12 грн понесених судових витрат. Вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі (а.с.8);
- ВП №60106825 від 09 лютого 2022 року постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/6689/16-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 134208,58 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09 вересня 2008 року; стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09 вересня 2008 року; а також про стягнення з ОСОБА_2 10151,60 грн понесених судових витрат. Заборгованість у сумі 191949,93 грн, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій перераховано на відповідні рахунки, заборгованість у сумі 171753,37 грн та виконавчий збір 17175,34 грн сплачено та перераховано в межах виконавчого провадження №60106957 солідарним боржником ОСОБА_1 (а.с.9);
- ВП №75215100 від 25 липня 2024 року постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/11881/22, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» коштів в розмірі 28529,27 грн (а.с.10);
- ВП №75214890 від 11 листопада 2024 року постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/11881/22, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» коштів в розмірі 22416,67 грн, в зв'язку з виконанням рішення в повному обсязі (а.с.11).
15 червня 2022 року та 05 серпня 2025 року ОСОБА_2 звертався до АТ «УкрСиббанк» з письмовими заявами про припинення іпотеки та зняття заборони (а.с.16, 17).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
У разі виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання. Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 61.
Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме вищезазначеними постановами про закриття виконавчих проваджень у зв'язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором, що заборгованість станом на момент подання позову відсутня.
Не визнання відповідачем факту виконання договірних зобов'язань за кредитним договором, не свідчить про наявність заборгованості за цим договором. При цьому матеріалами справи встановлено, що заборгованість погашена, у підтвердження чого надані вищенаведені постанови про закриття виконавчих проваджень у зв'язку з повним погашенням заборгованості відносно кредитного договору (з Правилами) № 11392520000 від 09 вересня 2008 року, а також долучений до апеляційної скарги лист Першого відділу ДВС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління МЮУ від 16 грудня 2025 року, яким доводиться повне фактичне виконання судового рішення (а.с.70).
Таким чином, зобов'язання за іпотечним договором припинилося відповідно до закону внаслідок припинення зобов'язання за основним кредитним договором, оскільки заборгованість за кредитом відсутня, тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про визнання зобов'язань за іпотечним договором припиненими.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 30 березня 2022 року в справі №608/1296/19.
Разом із тим колегія суддів зазначає, що у цій справі позивач звернулася з вимогою про визнання іпотечного договору припиненим.
Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов'язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18).
У правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16 касаційний суд зазначав, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже за обставин цієї справи припиненою визнається саме іпотека, а не визнається припиненим іпотечний договір від 09 вересня 2008 року, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно вимоги у частині виключення запису про іпотеку спірного нерухомого майна, то вона підлягає задоволенню, оскільки така вимога є похідною від вимоги про припинення іпотеки з наступних підстав.
Так, у зв'язку із тим, що припинення основного зобов'язання має наслідком і припинення іпотеки, то відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.2 ст.593 ЦК України, ч.3 ст.17 Закону України «Про іпотеку»).
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору).
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Відповідний правовий висновок викладений у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).
У постанові Верховного Суду від 30 березня 2022 року у справі № 608/1296/19 (провадження № 61-8577св20) зроблено висновок про те, що «…суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, оскільки належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 341/767/21 (провадження № 61-3224св22).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з АТ «УКРСИББАНК» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3028 грн (судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн).
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Наталі Юріївни задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим - задовольнити частково.
Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 09 вересня 2008 року, який був укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , зареєстрований 09 вересня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., реєстраційний номер 5180 та заборону на відчуження зазначеного майна за реєстраційним номером 5181, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зняти заборону відчуження з квартири АДРЕСА_2 шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: реєстраційний номер обтяження № 7878555 від 09 вересня 2008 року та реєстраційний номер обтяження № 7878603 від 02 листопада 2010 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3028 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Береговий О. Ю.
Судді Панасюк О. С.
Шемета Т. М.