Справа № 127/1054/26
Провадження № 33/801/194/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач: Оніщук В. В.
26 лютого 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 12 січня 2026 року о 00 год 04 хв в м. Вінниця по вул. Київська 175, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер №449 на безперервну відео фіксацію на портативні відеореєстратори №468918, №473690, результат позитивний 0.29‰, чек драгера №644, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що транспортний засіб був зупинений під час дії комендантської години з формулюванням «за порушення комендантської години». Водночас суд не встановив та не перевірив чи мав ОСОБА_1 документи, що дозволяють пересування під час комендантської години; чи був він виключений із категорії осіб, яким заборонено рух; чи була наявна законна підстава для зупинки саме транспортного засобу, а не перевірки особи. Фактично поліція не зафіксувала жодного порушення ПДР, яке передувало зупинці, що суперечить вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
У суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що зупинка транспортного засобу, яка стала підставою для складання протоколу, була вже другою зупинкою тим самим нарядом поліції. Під час першої зупинки цим самим нарядом було перевірено документи, і поліцейські були повідомлені про те, що ОСОБА_1 та його пасажири, які є свідками по справі, є військовослужбовцями та слідують до місця розташування військової частини.
Водночас у рапорті поліції відсутня будь-яка згадка про першу зупинку, що свідчить про неповне та вибіркове викладення обставин події.
Крім того, у рапорті поліції Абраменко А. С. всупереч обставинам зазначений як цивільна особа, а не як військовослужбовець Збройних Сил України, що суттєво змінює його правовий статус та порядок дій уповноважених органів. Поліція достеменно знала про військовий статус ОСОБА_1 , однак продовжила оформлення матеріалів як щодо цивільної особи, що є порушенням закону.
На запитання поліцейських щодо стану ОСОБА_1 він надав пояснення, що практично не чує через гостре захворювання обох вух (гнійний отит), що підтверджується відповідною медичною довідкою, однак ці обставини не були враховані та не відображені у матеріалах справи.
Щодо так званого «підозрілого запаху», ОСОБА_1 пояснив його наявністю відкритої банки енергетичного напою «Red Bull» та ще чотирьох порожніх банок, що також не було належним чином відображено в рапорті.
Друга зупинка транспортного засобу відбулася вже за межами м. Вінниці, коли екіпаж поліції наздогнав автівку ОСОБА_1 , де й було проведено огляд із використанням приладу «Drager».
При цьому, за наявності пасажирів у салоні та можливості залучення наряду ВСП, жодна з цих осіб не була залучена як свідок, що прямо суперечить вимогам закону та принципу повноти фіксації події.
Водночас Апелянт зазначає, що його згода у протоколі стосувалася виключно показників приладу «Drager», а опис порушення координації рухів або неадекватної поведінки у протоколі відсутній, що спростовує твердження поліції та підтверджується показами пасажирів і наряду ВСП.
Апелянт, усвідомлюючи свій статус військовослужбовця, наполягав на передачі його представникам Військової служби правопорядку, які, у свою чергу, не виявили жодних ознак нетверезого стану, що додатково ставить під сумнів обґрунтованість дій поліції.
У матеріалах справи не зазначено, що повторний медичний огляд ОСОБА_1 проходив не добровільно, а за наказом наряду ВСП, під відеофіксацію та як затриманий ВСП, хоча відповідне відео у ОСОБА_1 наявне та спростовує будь-які твердження про поведінку, описану в рапорті поліції.
Також у матеріалах справи відсутні відомості про передачу ОСОБА_1 поліцією наряду ВСП, що свідчить про те, що поліція, усвідомлюючи військовий статус ОСОБА_1 , продовжувала діяти з порушенням законодавства.
ОСОБА_1 має у своєму розпорядженні витяг з наказу та довідку № 5, які підтверджують, що він є мобілізованим військовослужбовцем і перебуває на службі цілодобово, а відтак оформлення його як цивільної особи є протиправним. У такій ситуації поліція була зобов'язана або передати ОСОБА_1 ВСП, або залучити їх як свідків, чого зроблено не було.
Після проходження повторного огляду нарядом ВСП ОСОБА_1 було повернуто всі документи, і він продовжив рух до місця розташування військової частини. При цьому він був утретє зупинений тим самим нарядом поліції у тому самому місці, і після пред'явлення акту медичного огляду безперешкодно продовжив рух, що додатково підтверджує відсутність будь-яких підстав для первинних та повторних звинувачень.
Вказані обставини суд першої інстанції не перевірив, не дослідив і не надав їм жодної правової оцінки, чим порушив вимоги повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Також ОСОБА_1 зазначає, що показник «Drager» 0,29 проміле є граничним, сумнівним, перебуває у зоні технічної похибки приладу та не підтверджений жодними клінічними або медичними об'єктивними даними.
Місцевий суд не перевірив дату та чинність сертифікату повірки приладу, вплив зовнішніх факторів.
Через незначний проміжок часу після зупинки ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров'я, який показав 0,00%. Суд формально визнав цей доказ «недійсним», однак не оцінив його в сукупності з іншими доказами, що прямо суперечить ст. 252 КУпАП. Наявність двох протилежних результатів створює обґрунтований сумнів, який відповідно до принципу in dubio pro reo повинен тлумачитись на користь особи, яка підозрюється в скоєнні проступку.
Оскільки зупинка транспортного засобу відбулася без законних підстав щодо перевірки військовослужбовця, усі подальші докази, отримані внаслідок цієї зупинки, є недопустимими.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що на момент зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , у останнього ознак алкогольного сп'яніння не було і він поводив себе адекватно, підстав для зупинки не було, оскільки будь-яких порушень не допускали.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 564357, 12 січня 2026 року о 00 год 04 хв в м. Вінниця по вул. Київська 175, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер №449 на безперервну відеофіксацію на портативні відеореєстратори №468918, №473690, результат позитивний 0.29‰, чек драгера №644, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).
Як видно із чеку приладу Alcotest 7510 (тест № 644 від 12 січня 2026 року) результат огляду ОСОБА_1 о 00 год 13 хв 0,29 ‰. Чек містить підпис ОСОБА_1 (а. с. 4).
Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Результат огляду - позитивний 0,29 проміле. У графі «З результатами огляд згоден» стоїть підпис ОСОБА_1 (а. с. 5).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудної камери поліцейського.
На відеозаписі зафіксовано як о 00 год 06 хв працівники поліції зупиняють автомобіль «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , запитують чому він поїхав з місця зупинки. ОСОБА_1 повідомляє, що він військовий, думав, що йому дозволили продовжувати рух.
Поліцейський декілька разів пропонує пройти огляд на стан сп'яніння через наявний запах алкоголю. ОСОБА_1 повідомляє, що він готовий пройти огляд у закладі охорони здоров'я на власний розсуд. Поліцейський відповідає, що це не відповідає встановленому законом порядку, та повідомляє, що за відмову від проходження огляду настає адміністративна відповідальність.
О 00 год 11 хв працівник поліції знову пропонує пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погоджується, результат огляду позитивний - 0,29 проміле. ОСОБА_1 повідомляє, що він вживав «Ред Бул».
Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що у разі незгоди із результатом огляду на місці, його можуть доставити для проходження огляду до закладу охорони здоров'я. ОСОБА_1 не заперечує проти результатів огляду.
Поліцейські роз'яснюють ОСОБА_1 його права, складають адміністративні матеріали.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки він рухався під час дії комендантської години, що дає працівникам поліції повноваження на зупинку такого транспортного засобу. При цьому заздалегідь працівникам поліції не може бути відомо про наявність у особи документів, що дозволяють пересування під час комендантської години, як про те зазначає ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу, що саме поліцейські наділені повноваженнями виявляти у водія відповідні ознаки сп'яніння та на підставі цього вимагати від нього пройти огляд.
Твердження ОСОБА_1 про те, що значення 0,29 проміле за результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння знаходиться в межах допустимої похибки є помилковими.
Так, відповідно до інструкції з використання приладу «Drager Alkotest 7510», яким проводився тест, абсолютна похибка під час експлуатування для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі, становить +- 0,03 мг/л у діапазоні від 0 до 0,4 мг/л. З наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 7510» передбачено похибку при результатах від 0 до 0,4 ‰ (проміле) + 0,04 ‰ (проміле).
Отже, при значенні 0,29 проміле з урахуванням допустимої похибки у +0,04 проміле, результат огляду є перевищенням дозволеної норми.
Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що працівники поліції неправомірно проводили огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 як фізичної особи, достеменно знаючи, що він є військовослужбовцем.
Так, статтею 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що положення ст. 266-1 КУпАП стосуються порядку проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Натомість положення ч. 1 ст. 130 КУпАП стосуються спеціального суб'єкта, а саме - водія транспортного засобу, правом огляду на стан сп'яніння якого та правом складення відповідних адміністративних матеріалів за результатами проведення такого огляду наділені уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735).
Висновок медичного огляду № 0055 від 12 січня 2026 року, проведений о 02 год 15 хв, не може бути взятий судом до уваги із тих підстав, що він був проведений без залучення працівників поліції та ВСП. Окрім того такий огляд проведений із пропуском двогодинного строку із моменту зупинки.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, зводяться до незгоди із ними та того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук