Справа № 135/693/24
Провадження № 22-ц/801/510/2026
Категорія: 61
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.
Доповідач:Матківська М. В.
25 лютого 2026 рокуСправа № 135/693/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ладижинского міського суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Людмили Андріївни, про визнання заповіту недійсним,
Рішення ухвалила суддя Волошина Т. В.
Рішення ухвалено о 15:00 год у м. Ладижин Вінницької області
Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2025 року,
Встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л. А., про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що його мати ОСОБА_3 мала незадовільний стан здоров'я і постійно проходила лікування в медичних установах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Причина її смерті - набряк та набухання головного мозку, геморагічний крововилив з проривом крові у шлуночки головного мозку.
Довідкою № 1042 від 21 листопада 2023 року, виданою виконкомом Ладижинської міської ради підтверджується, що він є виконавцем волевиявлення померлої або особою, яка зобов'язалася похоронити померлу за власні кошти.
Він проживав разом із своєю матір'ю по день її смерті. Йому було відомо про заповіт, який був складений його матір'ю 21 серпня 2007 року, яким вона заповідала все своє майно ОСОБА_4 .
Після смерті його матері йому стало відомо про існування іншого заповіту, складеного пізніше на користь його та відповідача ОСОБА_2 , який є племінником його матері, який ніколи в його матері не бував. Ніколи не цікавився її здоров'ям, умовами її життя, не здійснював догляд за нею, не брав участі у її похованні.
Враховуючи ті обставини, що його мати ОСОБА_3 в період складення заповіту - 08 липня 2016 року мала діагноз «ДЕП 2 ст. - дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня», що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також те, що 29 червня 2016 року вона у зв'язку із погіршенням самопочуття зверталася до лікаря терапевта з метою отримання медичної допомоги, вважає, що 08 липня 2016 року складення заповіту в такому стані не було можливим. Проте, всупереч її важкого стану здоров'я, заповіт таки був складений та посвідчений нотаріусом.
З 02 листопада 2023 року по 09 листопада 2023 року ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікування в терапевтичному відділенні КП «Ладижинська міська лікарня» з діагнозом «дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ степені змішаного генезу, атеросклеротична, гіпертонічна, вестибуло-атактичний, цефалічний синдром, мнестичні порушення 167.3-прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія», що підтверджується випискою із історії хвороби № 3821. Його мати скаржилася на головні болі, запаморочення, зниження пам'яті, порушення сну, настрою, похитування при ходьбі, слабкість.
Як вбачається із виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , вона часто зверталася до сімейного лікаря з приводу погіршення самопочуття.
07 лютого 2023 року зверталася до сімейного лікаря з приводу: діагноз «ДЕП 2 ст., астено-депресивний синдром, ХПМК, вертебробазилярна недостатність».
25 жовтня 2023 року зверталася до сімейного лікаря з приводу: діагноз «ДЕП 2 ст., астено-депресивний синдром, ХПМК, вертебробазилярна недостатність». Направлена на стаціонарне лікування.
Враховуючи такі обставини, вважає, що на момент складення заповіту його мати ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки перебувала у хворобливому стані.
Тому він просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 08 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Вихватнюк Л. А. та зареєстрований в реєстрі.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Людмили Андріївни, про визнання заповіту недійсним, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на те, що з рішенням суду він не погоджується, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи і недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 08 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 9205439.
Доводи апеляційної скарги в частині повторюють обставини, викладені позивачем у позовній заяві.
Також позивач посилається на норми матеріального права: статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на статті 202, 225 1216, 1218, 1217, 1223, 1233-1235, 1247, 1248, 1251, 1252, 1253, 1257, на глави 16 і 85 ЦК України, на судову практику та правові позиції Верховного Суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Басараб О. Д. не з'явилися. Адвокат Басараб О. Д. надіслала заяву, якою просить розгляд справи проводити у відсутність позивача ОСОБА_1 і його представника - адвоката Басараб О. Д.; підтримують апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (надіслана на його адресу судова повістка повернулася неврученою по зазначеній поштою причині «адресат відсутній»), у судове засідання не з'явився.
Третя особа приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л. А., будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ладижинським РАЦС Тростянецького району Вінницької області 30 жовтня 1973 року, актовий запис № 310 від 30 жовтня 1973 року (а. с. 10).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21 листопада 2023 року Ладижинською міською радою Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 163 від 21 листопада 2023 року, матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області у віці 82 років (а. с. 11).
Довідка, видана Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області за № 1042 від 21 листопада 2023 року засвідчує те, що ОСОБА_1 є виконавцем волевиявлення померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , або особою, яка зобов'язалася поховати (поховала) померлу за власні кошти (а. с. 12).
Довідка за формою № 106/о № 148 від 18 листопада 2023 засвідчує причину смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 : набряк та набухання головного мозку. Геморагічний крововилив з проливом крові в шлуночки головного мозку (а. с. 13).
Виписка з історії хвороби № 3821 засвідчує встановлений лікарями діагноз ОСОБА_3 : дисциркулярна енцефалопатія ІІІ степені змішаного ґенезу, атеросклеротична, гіпертонічна, вестибуло-атактичний, цефалічний синдром, мнестичні порушення 167.3 прогресуюча судинна лейкоенцелофопатія (а. с. 14).
07 грудня 2023 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Леба М. Л. зареєстровано спадкову справу № 34/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а. с. 18).
21 серпня 2007 року державним нотаріусом Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Наревською М. Л. складено і посвідчено заповіт, за яким ОСОБА_3 зробила розпорядження про заповідання всього свого майна ОСОБА_4 ; заповіт зареєстрований в реєстрі за № 1-1098 (а. с. 20).
Виписка з медичної картки амбулаторного хворого засвідчує численні факти звернення ОСОБА_3 до лікарів з приводу погіршення самопочуття (діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеню, астено-депресивний синдром, хронічне порушення мозкового кровообігу), зокрема такі випадки зафіксовані: 07 лютого 2023 року та 25 жовтня 2023 року (а. с. 21).
Згідно копії спадкової справи № 34/2023, заведеної приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Леба М. Л., до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , справа заведена приватним нотаріусом 07 грудня 2023 року за заявою її сина ОСОБА_1 (а. с. 45-68).
У матеріалах спадкової справи міститься подана на ім'я приватного нотаріуса Леби М. Л. заява ОСОБА_2 від 07 лютого 2024 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 62).
Також в матеріалах спадкової справи міститься надана Ладижинською міською радою інформація № 23-17-1064 від 07 грудня 2023 року про те, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 ; на момент смерті покійної за даною адресою залишився зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18 листопада 1997 року (а. с. 48); заповіт, який складено та посвідчено 08 липня 2016 року приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л. А., за яким ОСОБА_3 зробила розпорядження про заповідання всього свого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках; заповіт виконано на бланку серії НВТ № 590591 та зареєстровано в реєстрі за № 1102 (а. с. 65); заповіт зареєстрований в спадковому реєстрі за № 59205439 (а. с. 65, 66).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта Вінницької філії судових експертиз «Інститут судової психіатрії МОЗ України» № 761 від 29 вересня 2025 року № 761, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складання 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102, виявляла психічні розлади у вигляді помірного порушення пізнавальних функцій органічного ґенезу (F06.7) та емоційних лабільних розладів органічного ґенезу (F06.6). Наявні у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, у вигляді помірного порушення пізнавальних функцій органічного ґенезу (F06.7) та емоційних лабільних розладів органічного ґенезу (F06.6), не вплинули на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними під час написання (підписання) 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними під час складення (підписання) 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102 (а. с.135-143).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами підстав для задоволення заявлених ним позовних вимог, а саме не надано доказів того, що його мати ОСОБА_3 під час складання заповіту 08 липня 2016 року не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.
Висновок суду першої інстанції є правильним.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За правилами ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1). Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ч. 2).
Згідно положень ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За правилами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (частина 1). Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (частина 2). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу (частина 3).
Із заповіту складеного 08 липня 2016 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках та посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л. А., вбачається, що він підписаний заповідачем ОСОБА_3 і це учасниками справи не оспорюється.
Вимоги щодо порядку посвідчення заповіту нотаріусом встановлені статтею 1248 ЦК України, якою передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (частина 1). Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу) (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз'яснено в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2011 року, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.
Відповідно до пунктів 1 і 2 глави 4 розділу І цього Порядку дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії (пункт 1). У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою (пункт 2).
Статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час підписання оспорюваного заповіту) визначено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат» (в такій же редакції), під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь (ч. 1). Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними (ч. 2). У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою (ч. 3).
З матеріалів справи убачається, що з метою визначення можливості ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент підписання оспореного заповіту, ухвалою Ладижинскього міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року призначено посмертну судову психіатричну експертизу, яка проведена експертами Вінницької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» і 29 вересня 2025 року наданий висновок № 761 на поставлені питання про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складання 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102, виявляла психічні розлади у вигляді помірного порушення пізнавальних функцій органічного ґенезу (F06.7) та емоційних лабільних розладів органічного ґенезу (F06.6); наявні у неї захворювання, у вигляді помірного порушення пізнавальних функцій органічного ґенезу (F06.7) та емоційних лабільних розладів органічного ґенезу (F06.6), не вплинули на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними під час написання (підписання) 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102. ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними під час складення (підписання) 08 липня 2016 року заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного округу Вихватнюк Л. А. 08 липня 2016 року за № 1102 (а. с.135-143).
Згідно вимог статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судому рішенні.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції з урахуванням вимог закону і роз'яснень надана оцінка висновку судово-психіатричної експертизи № 761 від 29 вересня 2025 року, як окремому доказу, так і в сукупності з усіма іншими наявними у справі доказами, у тому числі і показами допитаних у судовому засіданні свідків. Така оцінка доказів викладена в оскаржуваному рішенні суду.
Висновок судово-психіатричної експертизи узгоджуються із усіма іншими матеріалами справи.
Оцінюючи з точки зору всебічності, повноти та об'єктивності експертного дослідження посмертної судово-психіатричної експертизи, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що ці висновки є достатньо обґрунтованими, повними, всебічними і узгоджується з іншими доказами, зібраними по справі, оціненими згідно вимог статей 89, 110 ЦПК України, зокрема, письмовими доказами, показами допитаних у судовому засіданні свідків, свідчення яких є послідовними та узгодженими.
Презумпція психічного здоров'я закріплена у статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», за змістом якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу таких своїх вимог, і відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не підтвердив цих доводів відповідними доказами, передбаченими статтями 76-80 ЦПК України.
Отже висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є вірним.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача, у тому числі спростовуються і його посилання на статті 202, 225 1216, 1218, 1217, 1223, 1233-1235, 1247, 1248, 1251, 1252, 1253, 1257, на глави 16 і 85 ЦК України, як такі, що застосовані судом першої інстанції правильно і такі, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін, що випливають із встановлених у справі обставин.
Щодо посилання позивача на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то слід зазначити, що судом першої інстанції дотримано зазначених вимог: справа за позовом ОСОБА_1 розглянута з дотриманням вимог норм процесуального закону, протягом розумного строку (позов надійшов до суду 29 травня 2024 року (а. с. 1, 3 зворот), розглянутий із винесенням судового рішення 08 грудня 2025 року (а. с. 185-191); розгляд справи здійснив незалежний і безсторонній суд, встановлений законом - Ладижинський міський суд Вінницької області у складі повноважної судді Волошиної Т. В., який згідно вимог закону, вирішив спір щодо прав та обов'язків позивача і відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування судом першої інстанції судової практики та правової позиції Верховного Суду, то згідно вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, судом першої інстанції такі вимоги виконані: при застосуванні норм права до спірних правовідносин суд правильно врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, про що зазначив в оскаржуваному рішенні суду, вказавши номера і дати таких постанов, дублювання яких у постанові суду апеляційної інстанції не потребується з огляду на практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді у судовому рішенні на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32), а також згідно пункту 1 ст. 6 Конвенції не вимагається більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, спростовані наведеним вище та не впливають на висновки суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а законне рішення суду першої інстанції не може бути скасоване.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ладижинского міського суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. М. Стадник