Справа №:6-3672/2011
Провадження №: 6/755/43/26
"17" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.,
за участі:
представника заявника
в режимі відеоконференції - адвоката Тодирця А.О.
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тодирця А.О., заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, у якій просила визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий лист
№ 6-3672/11, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 24 жовтня 2011 року, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 в сумі 92 922,46 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня 2011 року складає 741 381,85 грн.
На обґрунтування заяви зазначила, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 741 381,85 грн на підставі виконавчого листа
№ 6-3672/11, виданого 24 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва. В межах виконавчих проваджень на майно боржника накладено арешт. Виконавче провадження № НОМЕР_2 звершено на підставі постанови від 25 травня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, поряд з цим виконавче провадження № НОМЕР_1 також завершено на підставі постанови від 27 червня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту
7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року
№ 606-XIV. Матеріали виконавчих проваджень знищено за закінченням строку зберігання. Разом з тим, зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ «Укрсоцбанк» за виконавчим листом від 24 жовтня 2011 року
№ 6-3672/11 повністю припинені, у зв'язку з їх добровільним виконанням основним боржником - ОСОБА_2 , що підтверджується заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2015 року по справі № 521/9177/15-ц. Однак, Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 відмовлено, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачеві, а не до органу, що видав виконавчий документ, підстави для зняття арешту з майна, передбачені статтею
50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV та статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, відсутні. Боржникові роз'яснено, що обставина відсутності зобов'язань за виконавчим листом може бути підставою для визнання такого виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Таким чином, з огляду на виконання зобов'язань за виконавчим листом № 6-3672/11 від 24 жовтня 2011 року, виданим Дніпровським районним судом міста Києва, основним боржником ОСОБА_2 , вважає, що у ОСОБА_1 відсутній обов'язок перед кредитором, тому виконавчий документ є таким, що не підлягає примусовому виконанню.
З огляду на викладене вимоги заяви просила задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Дніпровським районним судом міста Києва витребувано з Архіву Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 6-3672/2011 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню прийнято до провадження та призначено судове засідання на 17 лютого 2026 року на 16 год. 10 хв.
17 лютого 2026 року у судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тодирець А.О., вимоги заяви підтримав та просив задовольнити, оскільки у ОСОБА_1 відсутні невиконані зобов'язання за виконавчим листом № 6-3672/11, виданим 24 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва, солідарним боржником ОСОБА_2 виконано зобов'язання за договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 в повному обсязі.
Заінтересована особа - АТ «Сенс Банк», у судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, правом на подання письмових пояснень не скористалися.
Заінтересована особа - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, правом на подання письмових пояснень не скористалися.
Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заяви, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до таких висновків.
Частиною другою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
30 травня 2008 року між Публічним акціонерним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2008/13-1-08/274, відповідно якого Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредитні кошти, а останній зобов'язався сплачувати мінімальні платежі, встановлені договором.
В забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов'язаних із порушенням умов кредитного договору, банк уклав в день укладення цього договору з ОСОБА_1 договір поруки.
Відповідно до договору поруки поручитель поручилася за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання умов договору.
У зв'язку з тим, що позичальник належним чином свої обов'язки не виконує, виникла прострочена заборгованість за кредитним договором №2008/13-1-08/274 від 30 травня 2008 року на загальну суму
92 922,46 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня 2011 року становить 741 381,85 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №2008/13-1-08/274 від 30 травня 2008 року в сумі 92 922,46 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня
2011 року становить 741 381,85 гривень, а також витрати пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 7 793,45 гривень.
21 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист
№ 6-3672/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 в сумі
92 922,46 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня 2011 року становить 741 381,85 гривень, а також витрати пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 7 793,45 гривень.
23 листопада 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєвим О.Л., на підставі статей 17, 19, 21, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом, та надано строк для добровільного виконання. Боржником у наданий строк рішення не виконано.
05 грудня 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєвим О.Л. на підставі статей 19, 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на все нерухоме майно, та рухоме майно (транспортні засоби), що належать боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення 749 175,30 грн, та заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику.
31 грудня 2013 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Раєвським О.Л., на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Боргові зобов'язання перед стягувачем за кредитним договором від 30 травня 2008 року
№ 2008/13-1-08/274, що були предметом спірного виконавчого провадження, були виконані ОСОБА_2 добровільно, поза офіційного виконавчого провадження та без участі виконавчої служби, тобто позивач в повному обсязі виконав зобов'язання по вищезазначеному кредитному договору, про що свідчить довідка ПАТ «Укрсоцбанк» від 05 червня 2015 року за № 10.1-186/96-8569, на адресу ТОВ «Житлопромбуд» було надіслано повідомлення зняття заборони на відчуження облігацій, що підтверджується довідкою від 15 травня 2015 року за вих. № 08.506-297/67-9535.
З огляду на викладене заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від
17 вересня 2015 року по справі № 521/9177/15-ц знято арешт зі всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , обтяження якого накладено постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 грудня 2011 року (р/№ виконавчого провадження НОМЕР_3).
До матеріалів справи долучено копію довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 05 червня 2015 року,
вих. № 10.1-186/96-8569, у якій зазначено, що заборгованість за Договором кредиту від 30 травня
2008 року № 2008/13-1-08/274 зі строком користування - по 29 травня 2023 року, повністю погашена.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 07 травня 2024 року № 377529963 встановлено, що до Державного реєстру речових прав внесено інформацію про обтяження:
-на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 31 березня 2014 року № НОМЕР_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (номер запису № 5230085);
-на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 17 червня 2014 року № НОМЕР_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (номер запису № 8345720);
-на підставі постанови Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 09 червня 2016 року № НОМЕР_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (номер запису № 14886176);
Також з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що відповідні записи про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 внесено до реєстру:
-на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС ОМУЮ Корчак О.І. від
09 грудня 2011 року № НОМЕР_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (реєстраційний номер обтяження - № 11951376);
-на підставі постанови державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. від 23 липня 2012 року № НОМЕР_1 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (реєстраційний номер обтяження - № 12853371);
З листа Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 травня 2024 року, вих. № 65878, встановлено, що перевіркою відомостей в АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та інших відділах державної виконавчої служби, правонаступником яких є Відділ перебували виконавчі провадження:
Виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 6-3672/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 24 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми в розмірі 749 175,30 грн; дата повернення виконавчого провадження - 27 червня 2013 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 6-3574/11, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова від 24 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошової суми в розмірі 118 319,00 грн, дата повернення виконавчого документа - 26 червня 2015 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 6-3574/11, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова від 26 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошової суми в розмірі 119 219,00 грн, дата закінчення виконавчого провадження - 11 травня 2017 року на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5736/2010 виданого Київським районним судом міста Одеси від 17 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» про стягнення грошової суми в розмірі 89009,75 грн, дата повернення виконавчого провадження - 26 жовтня 2015 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Надати матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_6, № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 для ознайомлення та зняття копій неможливо у зв'язку із їх знищенням через закінчення строку зберігання виконавчих проваджень у архіві.
У листі Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31 травня 2024 року, вих. № 73246, відділом примусового виконання зазначено, що перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (архівної складової частини автоматизованої системи виконавчого провадження), встановлено, що Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 09 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми в розмірі 749 175,30 грн на підставі виконавчого листа № 6-3072, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 24 жовтня 2011 року.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тодирця А.О., звернулася до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна, у якій просила зняти арешт (заборону відчуження) із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладених постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 09 грудня 2011 року № НОМЕР_2 Першим Київським ВДВС ОМУЮ та від 23 липня 2012 року № НОМЕР_1 Другим Київським ВДВС Одеського МУЮ.
24 жовтня 2025 року, вих. № 155495, у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тодирця А.О., зазначено, що перевіркою інформації, що міститься в АСВП встановлено, що:
- відносно виконавчого провадження № НОМЕР_2 (стягувач - ПАТ «Укрсоцбанк» сума стягнення - 749 175,30 грн, виконавчий лист: від 24 жовтня 2011 року № 6-3672/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва), встановлено, що вказане провадження не є закінченим, у зв'язку із винесенням у ньому 25 травня 2012 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року
№ 606-XIV, що не зумовлювало настання наслідків, визначених у статті 50 названого Закону;
- відносно виконавчого провадження № НОМЕР_1 (стягувач - ПАТ «Укрсоцбанк» сума стягнення - 749 175,30 грн, виконавчий лист: від 24 жовтня 2011 року № 6-3672/11, виданий Дніпровським районним судом міста Києва), встановлено, що вказане провадження не є закінченим, у зв'язку із винесенням у ньому 27 червня 2013 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що не зумовлювало настання наслідків, визначених у статтею 50 названого Закону.
Тобто, оскільки державний виконавець відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувану, а не органу, який його видав, то виконавче провадження не є закінченим, а тому для зняття арешту немає підстав, передбачених у статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від
21 квітня 1999 року № 606-XIV на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану, а також передбачених у статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від
02 червня 2016 року № 1404-VIII та в пункті 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 за відсутності відомостей про сплату боржником основного боргу/виконавчого збору.
Отже, зняття арешту виконавцем/начальником Відділу за наведених у Вашій заяві обставин (виконання вимог виконавчого документу поза межами виконавчого провадження солідарним боржником) на теперішній час не є можливим через відсутність передумов вчинення відповідних дій, прямо передбачених законодавством (частина четверта статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пункт 20 розділу III Інструкції № 512).
Поряд з цим, також зазначено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від
17 вересня 2025 року у справі № 521/9177/15-ц встановлено, що ОСОБА_2 (солідарний боржник за виконавчим листом від 24 жовтня 2011 року № 6-3672/11, виданим Дніпровським районним судом міста Києва) боргові зобов'язання перед стягувачем за кредитним договором від 30 травня 2008 року
№ 2008/13-1- 08/274 виконав добровільно, поза офіційного виконавчого провадження, про що свідчить довідка ПАТ «Укрсоцбанк» від 05 червня 2015 року за №10.1-186/96-8569. Вищевказані обставини можуть бути підставами для визнання виконавчого листа від 24 жовтня 2011 року №6-3672/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті
432 ЦПК України), з подальшим зняттям арештів Відділом згідно із частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пункту 20 розділу
III Інструкції № 512 та відповідною ухвалою суду.
До матеріалів справи також долучено інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 3-3672/11 від
24 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми 749 175,30 грн. Стан виконавчого провадження - завершено.
Також в матеріалах справи міститься інформаційна довідка про виконавче провадження
№ НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва
№ 3-3672/11 від 24 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми 749 175,30 грн. Стан виконавчого провадження - завершено.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.
Відповідно до § 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, під іншими причинами, про які йдеться в частині другій статті 432 ЦПК України, розуміється не припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а наприклад, скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Крім того, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року по справі № 593/841/14 дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, однак зобов'язання виконано боржником у добровільному порядку.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню, ОСОБА_1 зазначила, що зобов'язання за договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 в сумі 92 922,46 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня
2011 року становить 741 381,85 грн, стягнення за яким здійснювалося на підставі виконавчого листа від
24 жовтня 2011 року № 6-3672/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, у добровільному порядку виконано солідарним боржником ОСОБА_2 .
Факт виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором боржником ОСОБА_2 встановлено заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2015 року по справі № 521/9177/15-ц.
Вказане рішення набрало законної сили та сторонами не оскаржувалося, відомості Єдиного державного реєстру судових рішень протилежного не містять.
Також до матеріалі справи долучено відповідну довідку кредитора (стягувача) - ПАТ «Укрсоцбанк» від 05 червня 2015 року, вих. № 10.1-186/96-8569, у якій зазначено, що заборгованість за Договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 зі строком користування - по 29 травня 2023 року, повністю погашена.
Суд враховує, що рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від
15 жовтня 2019 року № 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року (протокол № 4/2019) затверджено передавальний акт.
Відповідно до зазначеного передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис: 10681120104002827 припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року.
Вказані обставини встановлено в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2020 року по справі № 873/41/19, від 27 січня 2020 року по справі
№ 910/14303/18, від 16 червня 2020 року по справі № 910/7020/19.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поряд з цим, АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) та АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) є однією юридичною особою.
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що виконавчий лист № 6-3672/11, виданий 24 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва слід визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню, оскільки обов'язок боржника ОСОБА_1 відсутній повністю у зв'язку з його добровільним виконанням солідарним боржником ОСОБА_2 .
Частиною четвертою статті 432 ЦПК України встановлено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Керуючись статтями 259-260, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий лист № 6-3672/11, виданий
24 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 30 травня 2008 року № 2008/13-1-08/274 в сумі
92 922,46 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13 травня 2011 року становить
741 381,85 гривень, а також витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі
7 793,45 гривень.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2026 року.
Суддя О.О. Хромова