Справа № 755/13628/25
Провадження №: 2-а/755/229/26
про відкриття провадження у справі
"23" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хайнак Тарас Леонідович з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить: «Постанову № Б/1325 від 17.01.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Постанова № Б/1325) ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф в сумі 17000 грн скасувати. Справу про адміністративне правопорушення закрити.»
Вказана позовна заява та додані до неї документи подані в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Дану позову заяву передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернуто позивачеві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
Справу передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 лютого 2026 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною 1 ст. 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Згідно ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У позовній заяві, серед іншого, викладено заяву про поновлення строку на оскарження постанови, обґрунтовану тим, що про її наявність відповідачу стало відомо поза межами строків на оскарження - так, 11.07.2025 ОСОБА_1 отримав на месенджер «Viber» на свій мобільний телефон повідомлення від Монобанку, Приватбанку, Райфайзен банк Аваль, про наявність в розпорядженні банків постанови державного виконавця від 11.07.2025 про арешт коштів боржника, а також 11.07.2025 і в застосунку «Дія» з'явилась інформація про наявність виконавчого провадження.
З цим позовом до суду позивач звернувся 19 липня 2025 року.
Вивчивши обґрунтування поданої заяви та долучені до позову докази, беручи до уваги положення ст. 55 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини, суд убачає підстави для визнання причин пропуску пропущеного процесуального строку поважними, та вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, врахувавши постанову Верховного Суду від 17 грудня 2025 року, вважаю, що: позивач має адміністративну процесуальну дієздатність ; позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
За положеннями ч. 1 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Ураховуючи вказану позицію Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції, суд вбачає доцільним здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також у позовній заяві викладено клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить зобов'язати відповідача надати копію документа, яким ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1; копії документів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 вказаного документу, а також копію протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення.
Згідно положень частин 1 та 2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. (ч. 3 ст. 80 КАС України)
Вивчивши клопотання про витребування доказів, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки не містить жодного обґрунтування, в тому числі в клопотанні не зазначені обставини, які можуть підтвердити докази, про витребування яких просить позивач, або аргументи, які вони можуть спростувати, не вказані заходи, яких вжив позивач для отримання цих доказів самостійно, не долучені докази вжиття таких заходів, та не вказані причини неможливості самостійного отримання цих доказів, отже відсутні підстави вважати, що у позивача є перешкоди в самостійному отриманні у відповідача доказів (їх копій), про витребування яких заявлено клопотання.
Крім того, в позовній заяві викладено заяву про виклик свідків, в якій позивач просить допитати в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , працівників відділення 132 Укрпошти, працівників гуртожитку (вахтерів).
В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Варто зауважити, що у даній категорії справ суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, КУпАП зобов'язує суб'єкта владних повноважень, що використовує свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.
Суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах, що узгоджується і з висновками ВС, викладеними у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/11454/16-а, де пояснення свідка суд визнав такими, що не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі.
Таким чином заява позивача про виклик свідків задоволенню не підлягає.
Особливості подання заяв по суті справи визначені ст. 268, 269 КАС України.
Керуючись статтями 12, 160, 161, 171, 268-269, 286 КАС України, суддя,-
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду.
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
З урахуванням положень ст. 286 КАС України, роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву, який має відповідати положенням ст. 162 КАС України, до початку розгляду справи по суті.
В задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
В задоволенні заяви про виклик свідків - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Роз'яснити, що ознайомитися з матеріалами справи можливо особисто в приміщенні суду або через систему «Електронний суд» (для відображення справи в особистому електронному кабінеті необхідно через особистий електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подати заяву про внесення даних РНОКПП або ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи, в якій буде зазначений РНОКПП або ЄДРПОУ відповідного учасника).
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://dn.ki.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (ч. 3 ст. 293 КАС України).
Суддя