Справа № 712/7813/25
Провадження № 2/712/275/26
24 лютого 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.
при секретарі - БІЛИК О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
06 червня 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК»звернулися до суду з указаним позовом, просять стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023 станом на 05.06.2025 у розмірі 223636,97 грн та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 03.08.2023 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101691046209012 щодо надання кредиту в розмірі 200000 грн строком на 60 місяців, тобто до 02.08.2028 зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно.
Банк свій обовязок виконав повністю та надав Позичальнику кредит згідно умов кредитного договору.
Відповідач не сплачувала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Станом на 05.06.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором становить 223636,97 грн, яка складається з: 179029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44607,33 грн - заборгованість по відсоткам.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.01.2026 представником відповідача адвокатом Лінніком М.С. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач визнає факт взяття кредиту в сумі 200000,00 грн. терміном на 60 місяців, визнає факт підписання електронним підписом договору кредитування. Після оформлення договору і отримання кредиту вона повинна була щомісячно сплачувати банку грошові кошти в сумі 9959,29999 грн., що спочатку і робила регулярно. Потім в квітні 2024 року захворіла, 29.04.2024 року її прооперували, а 20.11.2024 року встановили другу групу інвалідності. Під час хвороби ОСОБА_1 намагалася хоч частково проводити оплату по кредиту, але в зв'язку з великими затратами на лікування не могла в повній мірі виконувати свої зобов'язання. Тому зверталася до кредитора з проханням провести реструктуризацію боргу. Але банк відмовив в цьому і в результаті звернувся з позовом до суду не зважаючи на те, що термін кредиту закінчується аж 02.08.2028 року. Також у відзиві, поданому через «Електронний суд» 23.02.2026, представник відповідача зазначив, що за підрахунками ОСОБА_1 , нею сплачено на рахунок банку грошові кошти в сумі 177066,87 грн., що підтверджується виписками із відділень банку. Таким чином, наразі її борг складає 46670,10 грн ( 223636,97 грн - 177066,87 грн), який по можливості вона буде погашати. Крім того, у звязку зі скрутним фінансовим станом та тяжким станом здоровя, вона просить розстрочити дану суму терміном на 2 роки.
Представник позивача в судове засідання не зявився, розгляд справи просив проводити за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не зявилася, від її представника адвоката Лінніка М.С. надійшла до суду заява про розгляд справи без участі сторони відповідача. Позовні вимоги визнав частково в сумі 46670,10 грн, яку просив розстрочити терміном на 2 роки.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом,
03.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» із заявою щодо отримання банківських послуг, внаслідок чого між сторонами був укладений кредитний договір № ABH0CT155101691046209012 на суму 200 000 грн, строком на 60 місяців. Відповідно до п.6 Договору за користування кредитом Позичальник сплчує проценти у розмірі 55,00 річних.
Станом на 05.06.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором становить 223636,97 грн, яка складається з: 179029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44607,33 грн - заборгованість по відсоткам.
Наразі відповідачем не погашено суму заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Статтею 509 ЦК встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 1054, 1055 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, що передбачений статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 200000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.31814200.23960.65455.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами не заперечується факт укладання кредитного договору № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023, умови кредитування, а також та обставина, що відповідач не здійснила виконання своїх зобов'язань належним чином. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Внаслідок порушень відповідачкою її зобов'язань щодо порядку та строків здійснення платежів на погашення кредитної заборгованості за нею утворилась заборгованість в розмірі 223636,97 грн, яка складається з наступного: 179029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44607,33 грн - заборгованість по відсоткам.
В обґрунтування розміру заборгованості позивачем надано виписку по кредиту за період з 03.08.2023-04.06.2025, в якій детально відображено обґрунтування розміру заборгованості по тілу кредиту та нарахованих процентам.
У відзиві відповідач зазначила, що нею сплачено на рахунок банку грошові кошти в сумі 177066,87 грн.Таким чином, на її думку, наразі її борг складає 46670,10 грн ( 223636,97 грн - 177066,87 грн). Водночас, відповідно до наданої нею випискою по кредиту, станом на 22.02.2026 її заборгованість складає 284951,16 грн. А відтак, відповідачем не спростовано наявність у неї заборгованості в розмірі 223636,97 грн.
Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, які були погоджені нею з кредитором і на підставі яких здійснено обчислення розміру наявної кредитної заборгованості. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення її зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023 на теперішній час наявна за нею заборгованість в загальному розмірі 223636,97 грн, яка складається з наступного: 179029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44607,33 грн - заборгованість по відсоткам.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2677,18 грн.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи, що відповідач являється інвалідом 2 групи загального захворювання, судові витрати компенсуються позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок виконання рішення суду.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості
В судовому засіданні відповідачкою було заявлене клопотання, в якому вона просила розстрочити виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості на шість місяців, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище та тяжкий стан здоровя.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, але визначальним критерієм є наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Разом з тим, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду достатніх, з точки зору належності та допустимості, доказів на підтвердження існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Саме лише посилання відповідачки на скрутне матеріальне становище не може бути єдиною підставою для задоволення вимог про розстрочку виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11 заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023 у розмірі 223636,97 грн ( двісті двадцять три тисячі шістсот тридцять шість гривень 97 копійок).
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2677,18 грн ( дві тисячі шістот сімдесят сім гривень 18 копійок) компенсувати Акціонерному товариству «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11 за рахунок Державного бюджету України у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення суду буде виготовлено протягом п'яти днів.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .