Справа № 697/2898/25
Провадження № 2/697/141/2026
23 лютого 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Деревенського І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Задорожнього К.О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Канів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,-
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна (далі - адвокат Хорошун О.В.) через систему «Електронний суд» звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про припинення права власності на частку у спільному майні.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач являється власником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 . Співвласником іншої 1/4 частини квартири являється відповідач - ОСОБА_2 , колишній чоловік її матері ОСОБА_3 .
Право власності на квартиру у сторін підтверджується: у позивачки ОСОБА_1 (попередні прізвища " ОСОБА_4 ", " ОСОБА_5 "). - свідоцтвом на право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.01.1994 р., (бланк №008581) виданим Канівською міською радою на підставі розпорядження № 1059 від 14.01.1994 р., договором дарування 1/2 частини квартири укладеним 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П., та зареєстрованого у реєстрі за № 2804; у відповідача ОСОБА_2 свідоцтвом на право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.01.1994 (бланк №008581) виданим Канівською міською радою на підставі розпорядження № 1059 від 14.01.1994.
Представник позивача зазначає, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Представник позивача зазначає, що частка відповідача ОСОБА_2 є незначною - 1/4 частина. Фактично двох кімнатна квартира є неподільною річчю, оскільки має дві кімнати в той час як власників двоє та у кожного створена своя сім'я, тому спільне проживання неможливе в даному житлі. Починаючи з 10.01.2003 ОСОБА_2 не проживає у даній квартирі та визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_2 на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області в справі №2-846/2003 від 26.11.2003. Наразі його місце проживання невідоме. Він не піклуються про свою власність, не сплачує комунальні послуги протягом останніх 22 років, що свідчить про втрату ним до даного житла інтересу. Крім того на думку представника позивача, припинення права власності на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, оскільки останній не проживає в даній квартирі та не з'являється до неї понад двадцять років
Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд, припинити право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Деревенського І.І. від 24.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
28.01.2026 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Деревенського І.І., підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи.
Позивач ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Хорошун О.В..
Представник позивача адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с. 89).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання, направив на адресу суду нотаріально завірену заяву, згідно якої розгляд справи просив проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує, щодо припинення права власності на 1/4 частину спірної квартири (а.с. 87).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідно до дубліката свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.01.1994 (бланк №008581), виданого згідно розпорядження від 14.01.1994 №1059, вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 являються: ОСОБА_3 - власник 1/4 частини квартири; ОСОБА_2 - власник 1/4 частини квартири; ОСОБА_6 - власник 1/4 частини квартири; ОСОБА_4 - власник 1/4 частини квартири Крім того, в даному свідоцтві міститься запис про те, що «по цьому правовстановлюючому документу на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину квартири перейшло від ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 до його матері ОСОБА_3 (а.с.34-35).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.08.2006 вбачається, що ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38).
З копії договору дарування від 27.06.2008, зареєстрованого в реєстрі за №2804, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П., вбачається, що ОСОБА_3 подарувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_5 (а.с.26-27).
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 30.03.1999, вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.36).
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2003 у справі №2-846/2003 ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_2 (а.с.33).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №19323490 від 20.03.2014, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі спільної часткової власності належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.43-44).
Факт зміни прізвища позивачки підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00013606552 від 15.03.2014, з якого вбачається, що в зв'язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.15-16), та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 08.10.2010, яким підтверджено зміну прізвища позивачки з " ОСОБА_8 " на ОСОБА_9 " (а.с.18).
З зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а відповідачу на праві спільної часткової власності належить 1/4 частини квартири.
Згідно звіту про визначення ринкової вартості - 1/4 частини 2-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 виконаного 26.05.2025 ПП «Інформаційно-консультаційний центр» вартість зазначеної частки квартири становить 192700 грн. (а.с.28-29).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У відповідності з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Згідно із статтею 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Положеннями ч. 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту ч. 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Один з таких випадків наведено в статті 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Верховний Суд України у постанові від 15.05.2013 по справі № 6-37цс13 зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В постанові від 02.07.2014 по справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.
Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.
Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України)
Відповідно до абзацу 3 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, внесено на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Черкаській області кошти у сумі 192700 грн., відповідно до платіжної інструкції №13 від 22.01.2026 (а.с.75).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позову, шляхом припинення спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві спільної часткової власності, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості зазначеної частини квартири в розмірі 192700 грн..
Оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору з відповідача, суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишає за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 81, 263 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, - задовольнити.
Припинити право власності на 1/4 (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/4 (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , грошову компенсацію за 1/4 (одну четверту) частки квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 192700,00 грн. (сто дев'яносто дві тисячі сімсот гривень 00 копійок), шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок третьої особи: ОСОБА_10 , РНОКПП - НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 , розрахунковий рахунок № НОМЕР_8 відкритий у Акціонерному комерційному банку «ПриватБанк», МФО 305299, з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України в Черкаській області (платіжна інструкція №13 від 22.01.2026, отримувач: ТУ ДСАУ в Черкаській області, розрахунковий рахунок UA888201720 355 26 900 2 00000 3652, назва отримувача: ДКС України м. Київ; ЄДРПОУ: 26261092).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий І . І . Деревенський