Справа № 645/9140/25
Провадження № 2/645/1001/26
26 лютого 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Хілінського М.І.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 500218-КС-001 про надання кредиту від 31.05.2024 року, що становить 13845,72 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8095,72 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 750,00 грн.; сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.05.2024 року між сторонами укладено Договір № 500218-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем 31.05.2024 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 500218-КС-001 про надання кредиту. 31.05.2024 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 500218-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1981, на номер телефону НОМЕР_1 (зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 31.05.2024 року між сторонами було укладено Договір № 500218-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (вказано позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Договором № 500218-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 500218-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 13845,72 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8095,72 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 750,00 грн., які позивач просить стягнути на свою користь.
Ухвалою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 18.12.2025 року відкрито провадження по справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано для залучення до матеріалів справи докази.
09.01.2026 року на виконання ухвали суду від 18.12.2025 року до суду надійшли витребувані судом докази.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, просить позовні вимоги задовольнити повністю, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку із відсутністю адресату. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії пропозиції (оферти) укласти договір № 500218-КС-001про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 31.05.2024 позивач пропонує відповідачу укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: сума кредиту - 5000.00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка - 1,5 %/день, знижена процентна ставка - 1,15514127 %/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 23355,66 %, комісія з надання кредиту - 750,00 грн., термін дії договору до 20.09.2024, мета кредиту - для придбання товарів для задоволення потреб, споживчий кредит. Наявний і графік платежів, згідно якого станом на 06.03.2024 позичальник повинен сплатити 5000,00 грн. - основна сума кредиту, 7210,00 грн. - відсотки за користування кредитом, 750,00 грн. - комісія за надання кредиту.
В прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) укласти Договір № 500218-КС-001про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 31.05.2024 зазначено, що відповідач ознайомлений з умовами, повністю і безумовно їх підтримує та акцептує на аналогічних умовах.
31.05 між сторонами укладено договір № 500218-КС-001про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: сума кредиту - 5000.00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка - 1,5 %/день, знижена процентна ставка - 1,15514127 %/день, відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, комісія з надання кредиту - 750.00 грн., термін дії договору до 20.09.2024, мета кредиту - для придбання товарів для задоволення потреб, споживчий кредит. В договорі наявний графік платежів, порядок та умови надання кредиту, права та обов'язки сторін, відступлення права вимоги, відповідальність сторін та інші умови. Договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем та її прийняття (акцептування) Позичальником. Порядок створення та накладання електронних підписів Сторонами Договору (п.7.11): спочатку Договір підписує Позичальник одноразовим ідентифікатором, який був згенерований та надісланий на фінансовий номер Позичальника Кредитодавцем, потім Договір підписує уповноважений представник Кредитодавця кваліфікованим електронним підписом з кваліфікованою електронною позначкою часу. В договорі також передбачено порядок та умови надання кредиту, графік платежів, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, інші умови. Щодо підпису клієнта зазначено: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1981».
Основні умови кредиту зазначені і у паспорті кредиту.
Надано до суду візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо реєстрації в системі позивача, ознайомлення з умовами та прийняття оферти; анкету клієнта з зазначенням особистих ідентифікаційних та контактних даних позичальника ОСОБА_1 ; інформаційну довідку щодо транзакцій від 31.05.2024 на суму 5000.00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітентом якої є MONOBANK (UNIVERSAL BANK) з призначенням платежу «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 500218-КС-001від 31.05.2024 Без ПДВ» (номер платіжної картки відповідає зазначеній у договорі); Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «БІЗПОЗИКА».
Згідно листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-771 від 08.01.2026 ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (номер платіжної картки відповідає зазначеній у договорі). Надано також виписку по рахунку № б/н за період 31.05.2024-20.09.2029, з якої вбачається транзакція 31.05.2024 на суму 5000.00 грн. - «payway1*tr7cv».
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 500218-КС-001 про надання кредиту від 31.05.2024 станом на 28.11.2025 відповідач має заборгованість у загальному розмірі 13845 грн. 72 коп., що складається з наступного: 5000 грн. 00 коп. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 8095 грн. 72 коп. сума прострочених платежів по відсотках; 750 грн. 00 коп. сума прострочених платежів за комісією.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Положення статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 500218-КС-001 від 31.05.2024 укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами статті 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статей 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались відповідачу з 31.05.2024 по 20.09.2024, тобто у межах строку кредитування, передбаченого кредитним договором та подальше їх нарахування не здійснювалося.
Разом із тим, представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідачки комісію у розмірі 750,00 грн.
Щодо сплати процентів за договором позики суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Укладений між сторонами кредитний договір від 31.05.2024 містить положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, а саме стандартну процентну ставку 1,50000000 % за кожен день користування кредитом та знижену процентну ставку в день 1,15514127 %.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 % (ст. 8 доповнено ч. 5 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року (далі - Закон України № 3498-ІХ).
Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України № 3498-ІХ набрав законної сили 24 грудня 2023 року. Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22 квітня 2024 року) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Національний банк України у листі від 20 лютого 2024 року "Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування" надав роз'яснення щодо застосування Закону України № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що "відповідно до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня до 20 серпня 2024 року включно).
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", визначено, що починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 статті 8 Закону "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1%.
Аналізуючи наведені вище норми Закону слід дійти висновку, що відсоткова ставка встановлена Законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору.
Як вбачається з дослідженого розрахунку заборгованості, станом на 20.08.2024, сума заборгованості за кредитом становила 5000,00 грн, проценти за користування кредитом складали 5770,72 грн.
За період з 21.08.2024 по 20.09.2024 відповідачці нараховано процентів на загальну у розмірі 2325,00 грн.
Суд вважає, що відповідачці було протиправно нараховано суму процентів у розмірі 2325,00 грн за період з 21.08.2024 по 20.09.2024, з урахуванням вищезазначених положень Закону України "Про споживче кредитування".
Суд вбачає за необхідне здійснити розрахунок заборгованості відповідачки враховуючи умови договору та норми Закону, які діяли на час виникнення правовідносин між сторонами.
Згідно вищезазначених норм Закону, з 21.08.2024 відсотки розраховуються виходячи з відсоткової ставки у розмірі 1 % в день в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Таким чином, розмір процентів повинен складати 1550,00 грн, виходячи із розрахунку: 5000 : 100% = 50 (1% в день) х 31 день (період з 21.08.2024 по 20.09.2024).
Відтак, сума яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача складатиме 12320,72 грн., з яких 5000,00 (кредит) та 7320,72 (проценти).
Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої комісії за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Відтак, належить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Бізнес Позика" в частині стягнення заборгованості за комісією, розмір якої визначено позивачем згідно розрахунку заборгованості у розмірі 750,00 грн.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2155,59 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 500218-КС-001 про надання кредиту від 31.05.2024 року, що становить 12320,72 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 7320,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2155,59грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» юридична адреса 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 26.02.2026 року.
Головуючий суддя -